УХВАЛА12 серпня 2021 рокум. Київсправа № 640/23462/20адміністративне провадження № К/9901/27696/21Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року в адміністративній справі №640/23462/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:28 липня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті
327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслана засобами поштового зв'язку27.07.2021).Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті
330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -
КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені
КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини
4 статті
328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини
4 статті
328 КАС України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до пункту
4 частини
2 статті
330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту
4 частини
2 статті
330 КАС України підстави (підстав).У разі подання касаційної скарги на підставі пункту
4 частини
2 статті
330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.Отже, системний аналіз наведених положень
КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині
1 статті
328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини
4 статті
328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту
1 частини
4 статті
328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Касаційна скарга відповідачем була подана з підстав, викладених у п.
1 ч.
4 статті
328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).Крім того, скаржник вказав, що судами відповідно до п.
1 ч.
2 та п.
1. ч.
3 ст.
353 КАС України не досліджені зібрані у справі докази та справу розглянуто апеляційним судом за відсутності позивачки, не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання.Скаржником вказано в касаційній скарзі, що судами при постановленні судового рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права та не зазначено якого саме висновку Верховного Суду та у якій справі не було застосовано судом апеляційної інстанції.Відповідно до ч.
2 ст.
353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених ч.
2 ст.
353 КАС України.
Отже, Суд вказує, що самого лише посилання в касаційній скарзі на оскарження судових рішень з підстав передбачених частиною ч.
2 ст.
353 КАС України без конкретизації яких саме доказів не досліджено судом апеляційної інстанції не достатньо, вказане повинно наводитись у взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження, передбаченими ч.
2 ст.
353 КАС України.Окрім того, відповідно до ч.
3 ст.
353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо:3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно п.
3 ч.
1 ст.
311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Окружним адміністративним судом м. Києва справу №640/23462/20 розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. Шостим апеляційним адміністративним судом вказану справу розглянуто в порядку письмового провадження.Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що, в силу приписів п.
3 ч.
1 ст.
311 КАС України, враховуючи розгляд справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, в суду апеляційної інстанції не було процесуальних підстав для розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом і повідомленням сторін у справі.Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею
341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.При цьому, з урахуванням змін до
КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.Згідно з пунктом
4 частини
5 статті
332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом
4 частини
5 статті
332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на відсутність підпису особи, що її подала, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей
328,
330,
332,
359 КАС України,УХВАЛИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року в адміністративній справі №640/23462/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею
251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.СуддяН. А. Данилевич