УХВАЛА

11 квітня 2018 року

Київ

справа №820/1203/17

адміністративне провадження №К/9901/1019/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі № 820/1203/17 за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з відповідача на користь позивача плату за проїзд великоваговим транспортом автомобільними дорогами загального користування відповідно до розрахунку у розмірі 75 801 грн, що еквівалентно 2754 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 21 листопада 2016 року, в дохід Державного бюджету України (одержувач УК у м. Рівному/м. Рівне/22160100, розрахунковий рахунок 31318309700002 в ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 38012714).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19 липня 2017 року позов Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) закрив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року залишити в силі.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, згідно з яким відповідач вважає доводи останньої безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції, на думку ОСОБА_1, дійшов обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у цій справі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 жовтня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишив без руху, оскільки скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Скаржнику запропоновано надати заяву про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску та з наданням відповідних доказів на їх підтвердження.

Виявлені недоліки запропоновано усунути протягом тридцяти днів з моменту отримання копії даної ухвали.

На виконання зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України про залишення касаційної скарги без руху скаржником 21 листопада 2017 року подано до суду касаційної інстанції відповідні документи.

Відповідно до вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, матеріали адміністративної справи № 820/1203/17 передано з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 3 січня 2018 року визначено колегію у складі: головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів:

Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та відкрито касаційне провадження у цій справі.

Верховний Суд ухвалою від 26 березня 2018 року призначив дану справу до розгляду у порядку письмового провадження на 11 квітня 2018 року.

Вирішуючи питання про можливість перегляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, колегія суддів виходить із такого.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у цій справі, дійшов висновку що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі і на користь держави) носять приватно-правовий характер, тому, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, адже спір про стягнення з ОСОБА_1 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування, на думку Державної служби України з безпеки на транспорті, не підсудний ні господарським судам, ні місцевим судам загальної юрисдикції, що розглядають справи в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті мотивується саме невизначеністю предметної юрисдикції даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 346 КАС.

Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 820/1203/17 за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець