Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.01.2019 року у справі №752/261/17

УХВАЛА

11 січня 2019 року

Київ

справа №752/261/17

адміністративне провадження №К/9901/69547/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга, що направлена на адресу Верховного Суду 26 грудня 2018 року, не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України і підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Відповідно до положень статей 248, 249 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Особливості представництва в адміністративному судочинстві передбачено, серед іншого, частиною 4 статті 59 КАС України, згідно з якою повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У свою чергу, відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (частина перша статті 26) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання підписана особою, яка зазначена як представник позивача - адвокат ОСОБА_2

На підтвердження своїх повноважень до касаційної скарги останнім додано:

1) завірену копію договору про надання правової допомоги від 26 вересня 2016 року № 26-09/16 між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - Договір);

2) завірену копію довіреності ОСОБА_3 від 26 вересня 2016 року на ім'я, зокрема, ОСОБА_2, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. (далі - Довіреність);

3) ордер на надання правової допомоги ОСОБА_3 від 26 грудня 2018 року серія КС № 486623, в якому зазначено, що підставою його видачі є договір про надання правової допомоги від 26 вересня 2016 року № 26-09/16;

4) завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 19 грудня 2014 року Серія КС № 5268/10 на ім'я ОСОБА_2

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, відповідно до якого було викладено в новій редакції КАС України.

Як вбачається з доданої до касаційної скарги копії Довіреності, на ОСОБА_2 покладено обов'язок щодо представництва інтересів ОСОБА_3, зокрема, у "Вищому адміністративному суді України, Верховному Суді України". Однак, у відповідності до статті 327 КАС України судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Крім того, Договір та Довіреність датовані 26 вересня 2016 року, тобто до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, і більш ніж за два роки до дати подачі касаційної скарги.

Зазначене робить неможливим встановлення судом касаційної інстанції дійсних намірів ОСОБА_3, щодо надання повноважень ОСОБА_2 на представництво її інтересів у судах, у тому числі у Верховному Суді.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v.

Poland" № 28249/95).

Згідно з вимогами пункту 1 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи, що до касаційної скарги не додано документів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_3 на надання повноважень адвокату ОСОБА_2 щодо її представництва у Верховному Суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, та які могли б надати можливість суду перевірити обсяг та чинність наданих повноважень, суд прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/7342/18.

Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 59, 169, 248, 328, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті касаційної скарги адвоката адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії.

2. Повернути скаржнику касаційну скаргу.

3. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.

4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

6. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Я.О. Берназюк