Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №9901/210/19

УХВАЛА

11 липня 2019 року

м. Київ

справа №9901/210/19

адміністративне провадження №П/9901/210/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г., Шарапи В. М.

перевіривши матеріали позовної заяви Громадської організації "Неурядова організація верховенство права" до Президента України про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2019 року Громадська організації "Неурядова організація верховенство права" звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просить визнати протиправними дії Президента України Порошенка Петра Олексійовича, спрямовані на втручання у діяльність церкви та релігійних організацій, зокрема, дії щодо направлення у квітні 2018 року звернення до ОСОБА_1 про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні.

Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій слід навести інші обставини, які, на думку позивача, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Верховного Суду від 26.04.2019 позивач отримав 10 травня 2019 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.04.2019 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначено про відсутність інших поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом ніж ті, що вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 24.04.2019.

Так, у заяві від 24.04.2016 року позивач зазначив, що строк для звернення до суду із адміністративним позовом пропущений з поважних причин, оскільки спочатку звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Президента України щодо підписання та направлення звернення до ОСОБА_1 про надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні, однак рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 вказаний позов залишено без задоволення. В зв'язку із неправильно обраним способом судового захисту прав, позивач був змушений звернутися із новим позовом до Верховного Суду. Враховуючи викладене, на думку позивача, строк на звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків

Суд зазначає, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Таким чином, при належному добросовісному ставленні позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду в межах строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, проте таким правом не скористався.

Додатково колегія суддів звертає увагу заявника на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині 2 статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до частині 2 статті 9 КАС України, в межах позовних вимог.

Позивачем не заперечується той факт, що ним самостійно було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права під час звернення з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. В свою чергу, судом його вимоги було розглянуто по суті, а тому в даному позивач отримав допуск до правосуддя в обраний ним спосіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено об'єктивних підстав, які б унеможливили звернення до суду в межах встановленого КАС України строку. Інші обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС .

З урахуванням наведеного, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відмовити Громадській організації "Неурядова організація верховенство права" у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву Громадської організації "Неурядова організація верховенство права" до Президента України про визнання протиправними дій - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Головуюча суддя І. Л. Желтобрюх

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич

Т. Г. Стрелець

В. М. Шарапа

Помічник судді: Ю. В. Акуленко