Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.01.2021 року у справі №480/1908/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

12 березня 2021 року

м. Київ

справа № 480/1908/20

адміністративне провадження № К/9901/5647/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

перевірив касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (колегія у складі суддів Кононенко З. О., Сіренко О. І., Калиновського В. А.)

у справі № 480/1908/20

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління з питань праці Сумської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови.

УСТАНОВИЛ:

У березні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління з питань праці Сумської міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22.11.2019 № ОМС-СМ1905/830/НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 876 330,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 (суддя Соп'яненко О. В. ) позов задоволено.

Відповідач оскаржив зазначене судове рішення в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2021 касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 5 ст. 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

20.02.2021 ФОП ОСОБА_1 повторно подав касаційну скаргу, що 22.02.2021 надійшла до Верховного Суду у якій, із посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2020.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору безпідставно керувався висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 13.06.2019 у справі № 820/2507/18, ухвалених у неподібних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції розглянув справу у одне судове засідання, не дослідив матеріали справи, ухвалив немотивоване судове рішення на підставі недостовірного акту інспекційного відвідування від 09.10.2019 № ОСМ-СМ1905/830/НД/АВ; не застосував ст. 10 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та помилково застосував ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 115 КЗПП України, Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затверджений Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством освіти і науки України від 01.06.2005 № 242/329, неправильно тлумачив Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від
28.07.2010 № 327. Спір стосується цивільно-правових відносин, до яких не підлягають застосуванню норми трудового права; суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у дитячому таборі, розташованому на пров. Народний, 9 у м. Суми, виконувалися роботи за професіями кухара, кухара дитячого харчування; за умовами договору про надання послуг від 24.06.2019 № 466, укладеного з Сумським державним університетом, не здійснювалися функції та завдання щодо формування калорійності та раціону, порціонування страв, замовлення та отримання продуктів харчування, роздачі блюд; він виконував роботи та надавав послуги до 17:00 год., тоді як останній прийом їжі в таборі здійснювався після 21:00 год.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (ч. 2 ст. 329 КАС України).

Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки постанова Другого апеляційного адміністративного суду прийнята 05.11.2020, касаційну скаргу подано 20.02.2021.

ФОП ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що 15.12.2020 отримав копію постанови суду апеляційної інстанції, при поданні вперше касаційної скарги заявляв клопотання про поновлення строку; після повернення ухвалою Верховного Суду від 25.01.2021 йому касаційної скарги, усунув недоліки та подав повторно скаргу у короткий строк.

Суд вважає зазначені доводи обґрунтованими, тому строк на подання касаційної скарги слід поновити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у п. 6 ч. 1 ст. 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

ФОП ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження покликається на наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Разом з тим, Верховний Суд до цього неодноразово викладав свої висновки щодо застосування ст. 901 ЦК України, ч. 3 ст. 24, ст. 115 КЗПП України за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від
26.09.2018 у справі № 822/723/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від
13.06.2019 у справі № 820/2507/18 викладав висновки з цього питання, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення першої інстанції.

Суд вважає неприйнятними доводи щодо неправильного застосування у цій справі зазначених висновків Верховного Суду, оскільки ФОП ОСОБА_1 не конкретизував проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення Судом нового висновку щодо застосування норм права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі перегляду судом касаційної інстанції судових рішень попередніх інстанцій (ст. 341 КАС України).

За викладених обставин, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 333 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на подання касаційної скарги.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 480/1908/20.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб