Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 13.07.2021 року у справі №420/8909/20 Ухвала КАС ВП від 13.07.2021 року у справі №420/89...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.07.2021 року у справі №420/8909/20



УХВАЛА

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/8909/20

адміністративне провадження № К/9901/23057/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року

у справі №420/8909/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до голови Служби безпеки України в якому просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, за період з 25 листопада 2019 року по 13 серпня 2020 року;

- зобов'язати виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 25 листопада 2019 року по 13 серпня 2020 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Служби безпеки України відносно ОСОБА_1 щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, за період з 25 листопада 2019 року по 13 серпня 2020 року;

- зобов'язано Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку з 25 листопада 2019 року по 13 серпня 2020 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено другий та третій абзаци його резолютивної частини в наступній редакції:

"Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1, за період з 26 листопада 2019 року по 12 серпня 2020 року.

Зобов'язати Службу безпеки України (код за ЄДРПОУ 00034074) виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн."

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідачем подано касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції чинній на час звернення позивача до суду) займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України).

Виключень щодо посади (звання) позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.

Щодо посилання заявника на підпункт "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, то Суд зазначає, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості.

До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Так, скаржником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що справа №420/8909/20 має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Незважаючи на посилання заявника у касаційній скарзі на підпункт "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Служби безпеки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі №420/8909/20.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Ж. М. Мельник-Томенко А. В. Жук

А. Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати