Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.03.2019 року у справі №808/1265/18

УХВАЛА

13 червня 2019 року

Київ

справа №808/1265/18

адміністративне провадження №К/9901/16372/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 у справі № 808/1265/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України та Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, направлена суду поштою 06.06.2019.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2018 у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, шляхом, зокрема, зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначену апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 вперше подану апеляційну скаргу повернуто скаржнику. 23.11.2018 скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник також заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що вперше апеляційна скарга була подана вчасна, проте повернута, у зв'язку ненаданням доказів сплати судового збору. Зазначає, що зважаючи на те, що на теперішній час відсутні обставини, що слугували підставами для повернення, скаржник бажає скористатися своїм правом на апеляційне оскарження та повторне подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Також зазначив, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Тому, суд запропонував скаржнику зазначити інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 15.01.2019 скаржник надіслав до суду засобами поштового зв'язку клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке надійшло до суду 22.01.2019 року. У клопотанні скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції було ним отримано 21.08.2018. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, проте, ухвалою суду від 16.10.2018 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Повторно апеляційну скаргу було подано 23.11.2018 року з копією платіжного доручення про сплату судового збору. Зазначив, що на виконання вимоги ухвали суду від
21.09.2018р. структурним підрозділом ДФС був підготовлений реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (додаток 2 до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби) по сплаті судового збору у зазначеній справі. Платіжне доручення № 2731 від
25.10.2018р. про сплату судового збору у розмірі 13215 грн. було оплачено Державною казначейською службою України 31.10.2018р.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження скаржник суду не навів, а тим, що зазначені вже надано оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху. Відповідно, ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження містить аналогічні мотиви, що і ухвала про залишення апеляційної скарги без руху щодо неповажності причин пропуску строку, зазначених заявником.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, зокрема ті обставини, що у зв'язку з відсутністю необхідних коштів для сплати судового збору вчасно подану ним попередню апеляційну скаргу судом повернуто.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки сама сплата судового збору за подання апеляційної скарги без належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, не є належним усуненням недоліків апеляційної скарги в розумінні КАС України. Та обставина, що вперше апеляційну скаргу (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) було подано у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Отже, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обгрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України та Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 у справі № 808/1265/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду