Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.06.2019 року у справі №1840/3638/18

УХВАЛА

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №1840/3638/18

адміністративне провадження №К/9901/14849/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Желтобрюх І. Л., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Сумській області та Державної фіскальної служби (ДФС) України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Еверест 2017" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 07.09.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ "Еверест 2017": № 909158/35555618, № 909174/35555618, № 909163/35555618, № 909168/35555618, № 909212/35555618, № 909211/35555618, № 909215/35555618, № 909189/35555618, № 909180/35555618, № 909188/35555618, № 909209/35555618, № 909210/35555618, № 909198/35555618, № 909164/35555618, № 909171/35555618. Зобов'язано ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "Еверест 2017" № 107 від 10.08.2018, № 108 від 10.08.2018, № 109 від 13.08.2018, № 110 від 13.08.2018, № 111 від
14.08.2018, № 112 від 14.08.2018, №113 від 14.08.2018, № 114 від 14.08.2018, № 115 від 14.08.2018, № 116 від 15.08.2018, № 117 від 15.08.2018, № 118 від
16.08.2018, № 119 від 16.08.2018, № 120 від 20.08.2018, № 121 від 20.08.2018.

ДФС України та Головне управління ДФС у Чернігівській області подали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.

Верховний Суд ухвалою від 31.05.2019 касаційну скаргу відповідачів залишив без руху як таку, що не відповідає вимогам частини 4 статті 330 КАС України: відповідачі подали одну касаційну скаргу, яку підписав представник відповідачів Луніка О. В.

У межах строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 31.05.2019, відповідачі усунули недоліки касаційної скарги, надавши до суду касаційну скаргу ДФС України та касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження і які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, встановлені нормами частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вище наведених норм дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи, наведені в касаційних скаргах, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, виписаних ТОВ "Еверест 2017", з приводу відмови в реєстрації яких виник спір, контролюючий орган не вказав конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, у зв'язку з чим зупиняється реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що при зупиненні реєстрації податкових накладних, контролюючий орган не вказав перелік документів, які необхідно надати позивачу, не зазначив, що надані документи складені з порушенням законодавства, про що свідчить відсутність відмітки на спірних рішеннях щодо відмови в реєстрації податкових накладних. З огляду на це відповідачі, за висновком суду, не довели в судовому процесі правомірності зупинення реєстрації вище перелічених податкових накладних.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Обґрунтовуючи довід про не відповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального і процесуального права, відповідачі не наводять доводів на спростування правильності висновку суду щодо юридичної оцінки обставин справи.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, стосуються оцінки судом доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин справи.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, не встановлені. У касаційній скарзі доводів щодо наявності таких обставин відповідачі також не наводить.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у цій адміністративній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, частиною 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Головного управління ДФС у Сумській області та Державної фіскальної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

І. Л. Желтобрюх

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду