Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.03.2021 року у справі №826/15295/16

УХВАЛА

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/15295/16

адміністративне провадження № К/9901/7504/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Бучик А. Ю., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 17 листопада 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва зупинив провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог даної ухвали заявником до суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування заявленого клопотання апелянт посилається на те, що позивач сподівався на розгляд Конституційним Судом України подання Верховного Суду України у розумні строки, а тому у 2016 році не оскаржив ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. На сьогодні права позивача порушуються вже чотири роки і провадження за його клопотаннями не поновлюється судом.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 грудня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження.

Позивачка не погодилася із цими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою про їх скасування, яку зареєстровано у Суді 04 березня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Що стосується оскарження ОСОБА_1 ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року слід зазначити таке.

Згідно з частиною 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Проте, як видно з судових рішень у цій справі, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року не була предметом перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на те, що ухвали суду першої інстанції, вичерпний перелік яких визначено у частині 2 статті 328 КАС, можуть були оскаржені в касаційному порядку тільки після їх перегляду в апеляційному порядку, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2021 року не підлягає касаційному оскарженню.

Що стосується оскарження позивачем ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі доводи, додані до неї матеріали і дійшла висновку про таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із такого.

Оскаржувана ухвала була винесена 17 листопада 2016 року у відкритому судовому засіданні за участю, зокрема, адвоката позивача.

Апеляційна скарга подана до суду 02 жовтня 2020 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог даної ухвали апелянтом до суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування заявленого клопотання апелянт посилається на те, що позивач сподівався на розгляд Конституційним Судом України подання Верховного Суду України у розумні строки, а тому у 2016 році не оскаржив ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. На сьогодні права позивача порушуються вже чотири роки і провадження за його клопотаннями не поновлюється судом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями в суді першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому частиною 1 статті 13 КАС України порядку.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

У свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів заявника щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим. Правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу позивачки слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. В. Тацій

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя С. Г. Стеценко