Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.08.2021 року у справі №160/12529/20

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/12529/20

адміністративне провадження № К/9901/28780/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Калашнікової О. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 160/12529/20 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Юр'ївського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просили:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття від позивача-1 і не розгляду її заяви для оформлення набуття нею громадянства України за територіальним походженням з відповідними документами, а саме: зобов'язанням припинити іноземне громадянство, копією свідоцтва про її народження та двома фотокартками розміром 35 х 45 мм. ;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття від позивача-2 і не розгляду його заяви для оформлення набуття ним громадянства України за територіальним походженням з відповідними документами, а саме: зобов'язанням припинити іноземне громадянство, копією свідоцтва про його народження, копією свідоцтва про народження його матері та двома фотокартками розміром 35 х 45 мм. ;

зобов'язати відповідача прийняти до розгляду заяву позивача-1 для оформлення набуття нею громадянства України за територіальним походженням з відповідними документами, а саме: зобов'язанням припинити іноземне громадянство, копією свідоцтва про її народження та двома фотокартками розміром 35 х 45 мм. ;

зобов'язати відповідача прийняти до розгляду заяву позивача-2 для оформленнями набуття ним громадянства України за територіальним походженням з відповідними документами, а саме: зобов'язанням припинити іноземне громадянство, копією свідоцтва про його народження, копією свідоцтва про народження його матері та двома фотокартками розміром 35 х 45 мм.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Юр'ївського районного сектору Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України щодо неприйняття від позивача - 1 і не розгляду по суті її заяви для оформлення набуття нею громадянства України за територіальним походженням з відповідними документами, а саме: зобов'язанням припинити іноземне громадянство, копією свідоцтва про її народження та двома фотокартками розміром 35 х 45 мм.

Визнано протиправною бездіяльність Юр'ївського районного сектору Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України щодо неприйняття від позивача-2 і не розгляду його заяви для оформлення набуття ним громадянства України за територіальним походженням з відповідними документами, а саме: зобов'язанням припинити іноземне громадянство, копією свідоцтва про його народження, копією свідоцтва про народження його матері та двома фотокартками розміром 35 х 45 мм.

Зобов'язано Юр'ївський районний сектор Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України повторно розглянути заяви позивачів про набуття громадянства України за територіальним походженням від 07 квітня 2020 року та прийняти відповідні рішення, з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяв позивачів про набуття громадянства України за територіальним походженням та зобов'язання розглянути такі заяви.

Відкриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини 1 статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 160/12529/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. В. Калашнікова Н. М. Мартинюк