Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2020 року у справі №826/269/18

УХВАЛА

02 квітня 2020 року

Київ

справа №826/269/18

адміністративне провадження №К/9901/7703/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ровєр" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.02.2020 у справі №826/269/18 за позовом "Ровєр" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

17.03.2020 ТОВ "Ровєр" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2018 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вирішуючи питання щодо провадження, в якому буде розглядатися справа, та розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження суд першої інстанції не порушив норми частин 2 , 4 та пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частиною 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Як свідчить зміст ухвалених у справі судових рішень та касаційної скарги, підставою для донарахування ТОВ "Ровєр" сум грошових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.10.2017 №00007131402 та №00007141402 слугувала та обставина, що Товариство не надало контролюючому органу документи на підтвердження задекларованих показників в податковому обліку з ПДВ, так само, як і не надало таких документів і після проведення перевірки в строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України.

З врахуванням цих обставин довід ТОВ "Ровєр" в касаційній скарзі, що справа повинна бути розглянута у загальному позовному провадженні, не є обгрунтованим, оскільки характер спірних відносин свідчить про зворотне.

Не знайшов підтвердження і довід позивача, що справа має для нього виняткове значення.

В обгрунтування цього доводу позивач посилається на те, що стягнення суми грошових зобов'язань, донарахованої згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, призведе до негативних наслідків, а саме: повністю унеможливить його подальшу підприємницьку діяльність.

За змістом норми підпункту "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткове значення справи для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не зводиться лише до фінансового результату. Доказів на підтвердження такого доводу позивач не надав. До того ж позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності несе ризики, пов'язані з цією діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровєр" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду