УХВАЛА

01 листопада 2018 року

Київ

справа №543/775/17

адміністративне провадження №К/9901/29594/18 (К/9901/29599/18)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня та 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції (далі - Управління поліції), інспектора роти №2 Управління поліції молодшого лейтенанта поліції Дерев'янка Олега Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИЛ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом у якому просив визнати постанову серії АР № 483366 від 19 серпня 2017 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її.

Оржицький районний суд Полтавської області постановою від 8 вересня 2017 року позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 9 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Управління поліції залишив без руху у зв'язку із ненаданням оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу повернуто у зв'язку із не сплатою судового збору.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, Управління поліції звернулося до суду касаційної інстанції зі скаргами, у яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені ухвали суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Після вчинення дій з підготовки справи для касаційного розгляду колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів, Суд відповідно) встановила наявність висновку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України щодо застосування статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і норм, що встановлюють порядок сплати судового збору у справах про адміністративні правопорушення.

Зокрема, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 13 грудня 2016 року, розглянувши справу №21-1410а16 (306/17/16-а) за позовом ОСОБА_4 до інспектора роти №8 батальйону управління поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції Московської Олени Володимирівни про визнання незаконною постанови, сформувала такий правовий висновок:

"У справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, статей 2, 3, 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - ~law25~) позивач звільняється від сплати судового збору. КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми ~law26~ не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених ~law27~, сплаті не підлягає."

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Погоджуючись з висновком Верховного Суду України в тій частині, що за Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 2 статті 1712 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності як позивач так і відповідач повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних, Колегія суддів вважає, що відповідачі при цьому не звільняються від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 87 КАС України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржених ухвал) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є ~law28~, який набрав чинності 11 листопада 2011 року. ~law29~ не припинено дію інших законодавчих актів, які передбачали пільги щодо сплати судового збору, у тому числі і за подання заяви про оскарження постанови у справі про адміністративні правопорушення.

~law30~ не встановлено застережень, за якими закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із ~law31~ діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручено Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності ~law32~ підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям ~law33~.

Тому суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що питання сплати судового збору, крім ~law34~, може регулюватись іншими законами.

Зокрема, частиною 4 статті 288 КУпАП визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Ця норма є спеціальною по відношенню до ~law35~. Проте вона повинна застосовуватись лише в частині, що не врегульована ~law36~, а саме в частині звільнення від сплати судового збору особами, які оскаржили постанову у справі про адміністративні правопорушення. Такими особами, згідно статті 287 КУпАП, є прокурор у випадках, передбачених статті 287 КУпАП, особа, щодо якої винесено постанову, а також потерпілий.

Що стосується звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення відповідача - суб'єкта владних повноважень, то КУпАП, ~law37~, інші закони такої норми не містять.

За статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

~law38~ визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).

За ~law39~ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених ~law40~, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене ~law41~.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг &? ; ..&? к;, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Згідно з ~law42~ судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. Зокрема, за підпунктом 2 пункту 3 частини другої цієї статті за подання апеляційної скарги на рішення суду &? г; ..&? д; встановлена ставка у відсотковому відношенні до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до цієї ж статті за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

За матеріалами даної адміністративної справи вбачається, що до суду позивач - фізична особа, звернувся з позовною заявою, якою оскаржив постанову про накладення адміністративного стягнення, винесену посадовою особою органу Національної поліції України. Тобто, за своїм характером такий спір є немайновим спором, а учасниками спору є фізична особа та суб'єкт владних повноважень.

Тому під час апеляційного оскарження вказаної категорії справи можливо визначити: об'єкт справляння судового збору - за подання до суду апеляційної скарги; правовий статус платника податку - суб'єкт владних повноважень; ставку судового збору - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. У випадку, коли б спеціальною нормою - частиною 4 статті 288 КУпАП, позивач не був звільнений від сплати судового збору, при поданні позовної заяви він мав би сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовну заяву немайнового характеру (ставки судового збору зазначені у редакції ~law43~ на час прийняття оскаржуваних ухвал).

За таких обставин справи та правового регулювання колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновком Верховного Суду України, який викладений у зазначеній вище постанові від 13 грудня 2016 року про те, що визнання неконституційними положення частини 2 статті 1712 КАС України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржених ухвал) дає підстави вважати, що до і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015, ~law44~ не визначав і не визначає об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

На переконання Колегії суддів норми статей 287, 288 КУпАП, ~law45~ не дають підстав звільняти суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції чинній з 15 грудня 2017 року), суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в статтею 347 КАС України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у статтею 347 КАС України.

За таких обставин та з урахуванням того, що у справі, яка розглядається, Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись підпунктом 8 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення", статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Справу №543/775/17 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Дерев'янка Олега Миколайовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.........................................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду