Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2019 року у справі №826/10243/18

УХВАЛА

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа №826/10243/18

адміністративне провадження №К/9901/20647/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів -Білоуса О. В., Усенко Є. А.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №826/10243/18 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меганом Групп",

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року заяву Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Меганом Групп" повернуто.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року - відмовлено.

Вважаючи такі судові ухвали судів попередніх інстанцій постановленими із порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Перевіряючи касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві в частині оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Частиною другою тієї ж статті встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року про повернення заяви не переглядалась в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року не переглядалась в апеляційному порядку, так як Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року постановлена не по суті справи, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Крім того, скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги її заявник виключно посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не з'ясовані всі обставини справи та не враховані надані до суду докази, однак не зазначає жодного доводу та не надає жодних доказів, які б свідчили про порушення норм права при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною 3 статті 295 КАС України (яка визначає загальний строк на апеляційне оскарження) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Частиною 3 статті 295 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Як вбачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з не сплатою судового збору та пропуском строку на апеляційне оскарження.

В подальшому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року дану апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Вдруге апеляційна скарга подана апелянтом 25 жовтня 2018 року.

Шостий апеляційний адміністративний суд, встановивши, що апеляційна скарга, враховуючи скорочені строки розгляду справ даної категорії, подана із значним пропуском передбаченого процесуальним законом строку, не містить достатніх обґрунтувань щодо наявності поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою від 06 листопада 2018 року залишив скаргу без руху і запропонував скаржнику подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку до 10 год. 00 хв. 09 листопада 2018 року.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач надав додаткові докази на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження. Вважає, що відсутність фінансування державного органу є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналізуючи наведені апелянтом обставини та докази, апеляційний суд визнав їх неповажними, та ухвалою від 15 листопада 2018 року, яка є предметом касаційного оскарження, відмовив відповідачу у відкритті апеляційного провадження. При цьому, суд виходив з того, що відсутність належного фінансування, а також повторна подача апеляційної скарги, у зв'язку з поверненням первинної не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а додатково надані докази не підтверджують відсутність коштів на рахунку відповідача починаючи з дати подачі апеляційної скарги від 08 серпня 2018 року по день закінчення строку усунення недоліків апеляційної скарги

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 169, 283, 298, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №826/10243/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Є. А. Усенко