УХВАЛА

03 липня 2019 року

Київ

справа №1340/6035/18

касаційне провадження №К/9901/14100/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Саприкіної І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №1340/6035/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації у Львівській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" про зобов'язання відшкодувати витрати на оплату,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації у Львівській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ", в якому просив зобов'язати Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації у Львівській області відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на 2016-2019 опалювальний період у повному обсязі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Заявнику роз'яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, 16.05.2019 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга, насамперед, мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки за переконанням позивача, цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Так, скаржник зазначає, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, яка вважає порушеними свої права, свободи чи інтереси, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові або службові особи. З огляду на те, що позивачем являється фізична особа, а відповідачем Управління соціального захисту населення Пустомитівської РДА у Львівській області як орган влади, даний спір слід розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі, з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами ч. 6 ст. 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v.
the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v.

Bulgaria") від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

За такого правового регулювання та з урахуванням того, що у справі, яка розглядається, позивач оскаржує судове рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 346, 347, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №1340/6035/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації у Львівській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ" про зобов'язання відшкодувати витрати на оплату передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна