Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.12.2020 року у справі №826/17815/18

УХВАЛА

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа №826/17815/18

адміністративне провадження №К/9901/31296/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Гімона М. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України на свою користь пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період з 18 грудня 2015 року по день прийняття рішення у справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м.

Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період з 18 грудня 2015 року по 29 жовтня 2018 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, тому пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню з Державного бюджету України.

20 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга ґрунтується на доводах, що обраний судом спосіб захисту у вигляді стягнення суми пені є протиправним і порушує публічний порядок механізму відшкодування ПДВ, оскільки суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення бюджетної заборгованості у спосіб, що не передбачений законом.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, з-поміж яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі незгоди з ухваленими судовими рішеннями, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їх оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Суд звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики Верховного Суду, як судом касаційної інстанції, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висновки якого щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15 відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі № 820/19449/14 та дійшла фактично висновку, що ефективним способом захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права, є стягнення на користь платника заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Крім того, в подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 червня 2020 року у справі №806/2540/16, від 10 листопада 2020 року №818/1980/17, від 6 квітня 2020 року було висловлено правову позицію щодо права платника податків на отримання з Державного бюджету України пені, нарахованої у розмірі та в порядку встановлених Податковим кодексом України, у зв'язку з невиплатою бюджетного відшкодування в установлений законом строк.

Суд звертає увагу на те, що Кодексом адміністративного судочинства України підставою касаційного оскарження визначено саме вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не Верховного Суду України.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають такій правовій позиції Верховного Суду. Доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, фактично стосуються ефективного способу захисту порушеного права та не містять обґрунтування підстав необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансджейнт 8" до Головного управління ДПС у м.

Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. Є. Блажівська

Судді: О. В. Білоус

М. М. Гімон