Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №826/16816/17

УХВАЛА

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/16816/17

адміністративне провадження № К/9901/8766/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі №826/16816/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

26.03.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
29.03.2019.

07.04.2020 ухвалою Верховного Суду вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

На адресу Верховного Суду від Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №826/16816/17 в частині сплати судового збору. Клопотання обґрунтовано тим, що у відповідача відсутні кошти для сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади сплати судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-V (в редакції, що є чинною на час звернення з касаційною скаргою)

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини 1 та 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Окрім цього, статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених статтею 329 КАС України.

Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду постановлена 29.03.2019.

Строк на її касаційне оскарження закінчився 29.04.2019.

Касаційну скаргу подано 26.03.2020, тобто зі значним пропуском строку (майже через1 рік) на касаційне оскарження.

Подане відповідачем клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що що скаржник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі №826/16816/17, проте ухвалою цього ж Суду від
21.06.2019 скаргу повернуто у зв'язку з відсутністю документу про сплату судового збору.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

З часу первинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від
21.06.2019) до дня подачі повторної касаційної скарги (26.03.2020) минуло 8 місяців.

Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи те, що наведені Головним управлінням ДФС у Запорізькій області для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними, а клопотання із зазначенням інших причин на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження відповідачем не подано, колегія суддів, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі №826/16816/17 відмовити.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2019 у справі №826/16816/17 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова