Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.08.2021 року у справі №826/2472/16

УХВАЛА

03 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/2472/16

адміністративне провадження № К/9901/26073/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Житомирстандарт" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 826/2472/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Житомирстандарт" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в особі заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Нефьодова Максима Євгенійовича, третя особа: Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИЛ:

У 2016 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Житомирстандарт" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в особі заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Нефьодова Максима Євгенійовича (далі - відповідач), третя особа: Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (далі - третя особа), у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо передачі електронних копій протоколів випробовувань, на підставі яких органами сертифікації у лютому-березні 2015 року були видані сертифікати відповідності на ДТЗ третій особі для проведення аналізу, які призвели до поширення конфіденційної інформації про результат робіт з сертифікації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021, у задоволенні позову відмовлено.

16.07.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Оцінюючи цю касаційну скаргу, Суд досліджує чи наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України):

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга має бути обґрунтована виключно такими доводами.

Так, підставою для оскарження рішення судів попередніх інстанцій позивач вказує, що касаційна скарга подається з підстав визначених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки суд в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 826/8891/16.

Суд критично оцінює наведене посилання, з огляду на таке.

Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.

Спір у цій справі виник щодо:

"дій відповідача щодо передачі електронних копій протоколів випробовувань, на підставі яких органами сертифікації у лютому-березні 2015 року були видані сертифікати відповідності на ДТЗ третій особі для проведення аналізу, які призвели до поширення конфіденційної інформації про результат робіт з сертифікації."

У свою чергу спір у справі № 826/8891/16 виник щодо:

"відмови у наданні позивачеві відповіді на запит про отримання публічної інформації, шляхом надання засвідчених копій рішень уповноважених органів (загальних зборів, виконавчого органу, тощо), які передбачають умови та порядок припинення водовідведення (тампонування) споживачів (громадян)."

Отже, оскільки у справі на, яку посилається позивач, інші обставини справи внаслідок, яких виникли спірні правовідносини, Суд відхиляє указане посилання та не приймає його до уваги.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що обставини справи, внаслідок яких виникли спірні правовідносини у справі № 826/2472/16 не є релевантними обставинам у справі № 826/2472/16.

Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 та пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 328 КАС України.

Тобто аналіз наведеної норми щодо посилання скаржника на не дослідження зібраних у справі доказів може бути прийнятий судом лише за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 328 КАС України.

Однак, Судом уже було надано оцінку та відхилено посилання скаржника щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Інших обґрунтованих підстав передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України скаржником не зазначено.

Відповідно до частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder
v. the United Kingdom", пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United
Kingdom" № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, пункти 53,55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

За приписами частини 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, зокрема, не наведено доводів, які є підставами для відкриття касаційного провадження, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Житомирстандарт" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 826/2472/16 - повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко