Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.03.2019 року у справі №826/6240/17

УХВАЛА

01 березня 2019 року

Київ

справа №826/6240/17

адміністративне провадження №К/9901/5355/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів -Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №826/6240/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, треті особи:

Міністерство доходів і зборів України, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи:

Міністерство доходів і зборів України, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, в якому просив: стягнути з Державної фіскальної служби України на його користь заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2014 року по липень 2014 року під час роботи в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі Головного управлінні Міндоходів в Автономній Республіці Крим у розмірі 12 182,70 грн без урахування обов'язкових податків та зборів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019, апеляційні скарги Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2018 - без змін.

У поданій касаційній скарзі Державна фіскальна служба України, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
21.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
29.01.2019 у справі №826/6240/17.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець