Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.06.2020 року у справі №826/7081/16

УХВАЛА

01 червня 2020 року

Київ

справа №826/7081/16

адміністративне провадження №К/9901/13676/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної гвардії України, військової частини №3077 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на військовій службі та поновлення у військовому званні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної гвардії України, військової частини №3077 Національної гвардії України, в якому просив:

- визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 24.03.2016 № 168, наказу командувача Національної гвардії України (по особовому складу) від 25.03.2016 № 40 о/с, наказу командира військової частини 3077 від 07.04.2016 № 79;

- визнати протиправним наказ командувача Національної гвардії України від
24.03.2016 № 168 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення військового звання;

- скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 24.03.2016 № 168 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення військового звання;

- визнати протиправним наказ командувача Національної гвардії України від
25.03.2016 № 40 о/с в частині звільнення позивача з військової служби у запас Збройних сил України за підпунктом "в" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та виключення зі списків особового складу Національної гвардії України з 24.03.2016;

- скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 25.03.2016 № 40 о/с, в частині звільнення позивача з військової служби у запас Збройних сил України за підпунктом "в" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" та виключення зі списків особового складу Національної гвардії України з 24.03.2016;

- визнати протиправним наказ командира військової частини № 3077 від 04.07.2016 № 79, в частині виключення позивача зі списків особового складу військової частини № 3077 та усіх видів забезпечення;

- скасувати наказ командира військової частини № 3077 від 04.07.2016 № 79, в частині виключення позивача зі списків особового складу військової частини № 3077 та усіх видів забезпечення;

- поновити ОСОБА_1 (Г-002214) на військовій службі в Національній гвардії України на посаді заступника командира частини з матеріального забезпечення - начальника тилу військові частини № 3077 Національній гвардії України;

- поновити ОСОБА_1 (Г-002214) у військовому званні "підполковник".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 25 травня 2020 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, як відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

- особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

- справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

- суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 4 статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частиною 4 статті 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби на посаді заступника командира військової частини №3077 з матеріального забезпечення - начальника тилу у званні підполковника.

За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались, відносяться до справ незначної складності.

Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України (в чинній редакції), крім того, судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної гвардії України, військової частини №3077 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на військовій службі та поновлення у військовому званні.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко