УХВАЛА

27 грудня 2019 року

Київ

справа №160/9139/19

адміністративне провадження №К/9901/36297/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Жука А. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №160/9139/19 за позовом ОСОБА_1 до директора Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Директора департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації Коломойця Андрія Вікторовича, Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Директора департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації Полторацького Олексія Володимировича, Директора департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації Будяк Наталії Юріївни, Директора департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації Кришень Олени Вікторівни про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб,

встановив:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 160/9139/19 адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу відповідно до статті 297 КАС України (документ сформований в системі "Електронний суд").

На запит суду, справа №160/9139/19 надійшла до Третього апеляційного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі скаржник просив звільнити його від сплати судового збору, з огляду на статтю 8 Конституції України, статтю 6 КАС України, які згідно рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі №1-17/2001 № 6-рп/2001 гарантують державою право на звернення до суду та не може бути скасовано вимогою суду сплатити судовий збір.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 160/9139/19 залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду: 1) копії апеляційних скарг відповідно до кількості учасників справи; 2) оригінал довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків та довідки про доходи, або їх копії, засвідченні у встановленому законом порядку.

На виконання вимог ухвали суду від 18 листопада 2019 року, ОСОБА_1, засобами електронного зв'язку, через систему "Електронний суд", було надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просив прийняти апеляційну скаргу, звільнити позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для відкриття провадження до суду першої інстанції.

Позивачем не надано суду апеляційної інстанції довідку про майновий стан, у будь-якому форматі електронному чи паперовому, для вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.

Крім того, позивачем не подано копії апеляційних скарг, відповідно до кількості осіб, учасників справи.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, констатує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, на момент прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги, ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження у разі, якщо недоліки апеляційної скарги не усунуто скаржником.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №160/9139/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

А. В. Жук

О. В. Калашнікова

Судді Верховного Суду