Уголовный проступок - метастаз советского права, угроза правам и свободам граждан

"Репресивні закони «16 січня» прийнятті за часів президента В. Януковича призвели до протесту. Революція гідності довела, що народ проти криміналізації дій, що не становлять суспільної небезпеки. Але свого часу радник В. Януковича – А. Портнов ввів у Кримінальний процесуальний кодекс України таке поняття як «кримінальний проступок», тобто злочинний проступок.

Верховна рада України активно взялась за розробку законодавства, щодо запровадження кримінальних проступків. Під соусом декриміналізації законодавства просовується криміналізація такого шкідливого явища, як проступок. Завжди проступок сприймався, як незначна дія, яка визиває осуд суспільства, наприклад розпиття спиртних напоїв в громадських місцях.

Користуйтесь консультацією: Що таке тілесні ушкодження: кваліфікація та види

Першим кроком до запровадження кримінальних проступків став Кримінальний процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88), в якому міститься Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.

Для того щоб зрозуміти хибність Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо запровадження кримінальних проступків, розглянемо теоретичні основи права. Звісно нині мало хто звертає увагу на теорію (закарбовані в аксіоми практичні надбання), світом править піар.

Так, внесені до української версії Вікіпедії терміни «правопорушення», «делікт», «деліктоздатність», «проступок» зазнали незначних правок, в той час як російська версія значно правлена адептами сучасних російських авторів Войтовича Л.В. і Сергеева И.В. які повставляли в текст цілі розділи з їх монографічних досліджень, повертає нас до часів криміналізації проступків. І як тут не згадати закон «Про три колоски», за які в часи Голодомору розстрілювали людей за незначні проступки проти «соціалістичної власності».

Отже для того щоб розібратись у грі слів необхідно навести деякі поняття, бо інакше ми заплутаємось у різноманітті думок і поглядів, а право, як відомо, точна наука, бо кожна помилка в законі дуже дорого коштує і країні і її громадянам.

Правопорушення — це неправомірне (протиправне) суспільно-небезпечне винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності.

Делiкт (від лат. delictum – правопорушення, провина) — правопорушення, тобто незаконна дія, проступок або злочин, тобто вчинення дії, що суперечить закону і завдає шкоди суспільству, державі або особі. Таке правопорушення є підставою для притягнення правопорушника до відповідальності, передбаченої законом.

Пользуйтесь консультацией: Как не платить штрафы за неявку в суд и за нарушение правил уголовного процесса

У римському праві — заподіяння шкоди іншій особі, її сім'ї або майну, порушення правового припису або заборони. Наслідком учинення делікту була відповідальність, що наставала за наявності таких умов: дієздатність правопорушника, вина, здійснення правопорушення. Зазначене правопорушення не пов'язане з порушенням договору (контракту). Деліктні зобов'язання відомі ще як позадоговірні. Поняття «делікт» офіційно у законодавстві України не застосовується, але в науково-правовій літературі і практиці вживається широко. Того, хто заподіює шкоду, називають делінквентом. Того, кому шкоду заподіяно, — потерпілим.

У теорії права делікт (правопорушення) за ступенем суспільної небезпеки поділяється на злочини та проступки. За сферою, в якій учинено правопорушення вони можуть поділятися на економічні, військові, дорожньо-транспортні, податкові, митні тощо.

Проте в радянському праві такі „теорії” вважалися хибними. Для того, щоб „полегшити життя” соціалістичним органам, усі проступки отримали назву правопорушення та були розміщені в одному кодексі – Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Так виник радянський de facto трирівневий поділ правопорушень на «кримінальні злочини», «адміністративні правопорушення» та «дисциплінарні проступки». Радянська модель є хибною. Однак головні принципи, закладені в радянському праві, ще збереглися.

Правопорушення як суспільне явище вивчає наука Деліктологія — наука про правопорушення (делікт). Складова частина загальної теорії права. На відміну наук цивільного, трудового, адміністративного і кримінального права, які досліджують, відповідно, цивільні, дисциплінарні, адміністративні та кримінальні правопорушення під власним кутом зору, деліктологія вивчає ці правопорушення в цілому. Дослідження правопорушення як соціально-правового явища та пов'язаних із ним правовідносин і є предметом деліктології. Складовою частиною деліктології є кримінологія. Деліктологія і кримінологія складові соціології (науки яка досліджує соціальні явища).

Головною ознакою для того щоб суб’єкт, який вчинив протиправну дію притягнути до відповідальності, є дві складові. По-перше такі дії повинні класифікуватись законом, як правопорушення (злочин або проступок). По-друге суб’єкт має бути деліктоздатним, тобто усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки своїх дій (осудним). Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну її протиправними діями. Виражається в здатності суб'єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкідливі результати, відповідати за свої протиправні дії і нести за них юридичну відповідальність.

Правопорушення (делікти) за певними ознаками можна об’єднати (поділити) на певні групи. Види правопорушень — класифікаційні групи правопорушень за різними підставами розмежовуються між собою за ступенем суспільної шкідливості (небезпечності), за об'єктами посягань, за суб'єктами, за розповсюдженням, за ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторони, а також за процедурами їх розгляду. Окрім основного поділу за ступенем суспільної небезпеки на злочини і проступки, правопорушення класифікуються за: матеріальною складовою – нанесли значну матеріальну шкоду або не значну;колом осіб — вчинені одноособово чи колективом осіб, тощо.

Пользуйтесь консультацией: Отвод в уголовном процессе

Відповідно так само можна класифікувати і злочини і проступки. І звісно можна продовжувати даний перелік, але слід звернути увагу ще на одну обставину. Це так звані дисциплінарні проступки. Насправді такі проступки є лише одним із видів проступків. Тобто «дисциплінарні», це правопорушення у сфері трудового законодавства (військового). І тут є трудові (військові) проступки за вчинення яких особа буде нести незначне покарання. А вразі вчинення військового або трудового злочину, покарання за кримінальним законодавством.

Як бачимо все залежить від ступеню суспільної небезпеки. Наголосимо, злочин – небезпечність, проступок – шкідливість. Головною помилкою вітчизняної науки було те що цей наріжний поділ було поставлено в один ряд з іншими класифікаціями, що і призвело до певної плутанини.

Отже, що має відбутись на рівні внесення змін до нормативних актів.

По-перше, повернемось до Кримінального процесуального кодексу України, він повинен містити процедури за якими, в разі встановлення, що діяння (внесене в ЄРДР) не має ознак злочину, а є проступком, провадження передається до відповідних органів.

По-друге, з КУпАП треба виокремити процедурну частину, щодо розгляду справ про проступки в окремний нормативний акт Кодекс провадження про проступки. Який має бути основою для дій, посадових осіб та комісій які розглядають такі справи. Це досвід всіх європейських країн. Дрібні протиправні дії, дрібні ДТП внаслідок незначних порушень не повинні розглядати в суді. Це абсурд і нісенітниця.2

По-третє, норми про відповідальність за проступки мають міститись у базових кодексах. Так само як відбувся трансфер норм з КУпАП до Митного кодексу, норми щодо земельних проступків мають бути в у Земельному кодексі України, проступків проти надр в Кодексі України про Надра, тощо.

По-четверте, мають бути кодифіковані норми про відповідальність за порушення громадського порядку – Кодекс громадської безпеки, норми про відповідальність посадових осіб органів державної влади – Адміністративний кодекс, тощо.

Звісно це велика і кропітка робота, і ніхто не застрахований від помилок на цьому шляху, але лише за такого підходу, який базується на теорії права та елементарній логіці є можливість виправити той правовий покруч, який залишився нам у спадок від радянської системи права".

Джерело: Ipnews