Якщо виконавець віддав оригінал виконавчого документу слідчому, в порядку тимчасового доступу, можно отримати дублікат такого виконавчого документу (ВС КЦС, справа № 718/1161/16-ц  від 23.11.2022 р.)

Фабула судового акту: Спір у цій справі виник через те, що оригінал виконавчого листа (разом із іншими документами виконавчого провадження) були вилучені у виконавця, старшим слідчим у кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді. Підкоряючись вимогам ухвали - виконавець все віддав, в той же час, без оригіналу виконавчого документу не міг продовжити примусове виконання рішення. Стягувач, вважаючи такі дії виконавця неправомірними, вимагав зобов’язати приватного виконавця, невідкладно здійснити дії щодо виконання рішення суду, і стягнути нарешті з боржника необхідні суми коштів.

Задовольняючи вимоги стягувача, суд першої інстанції керувався тим, що дії приватного виконавця щодо передачі старшому слідчому оригіналів виконавчого провадження є неправомірними, оскільки при вилученні порушено права та інтереси сторони виконавчого провадження, а саме стягувача. Апеляційний суд - навпаки - зазначив, що приватний виконавець був зобов'язаний виконати ухвалу слідчого судді та надати тимчасовий доступ до оригіналів документів виконавчого провадження з подальшим їх вилученням, тому вимога скарги про визнання неправомірними його дій є безпідставною.

Із висновками апеляційного суду погодився і ВС КЦС, який порадив скаржнику отримати дублікат виконавчого документу. ВС пояснив:

Згідно зі ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. Відповідно до ч.1 ст. 165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, що здійснюється саме на підставі виконавчого документа, зокрема виконавчого листа.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, який видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата, яка унеможливлює його виконання. Отже, видача дубліката виконавчого документа зумовлена необхідністю виконання ухваленого судом рішення, яке набрало законної сили, проте не було виконане боржником.

Отже у цій справі: ВС відхилив доводи касаційної скарги про неправомірність дій приватного виконавця, оскільки він діяв з дотриманням правил КПК України та вимог ухвали слідчого судді. Іншим доводам касаційної скарги, які зводяться до незгоди заявника з ухвалою слідчого судді, Суд оцінки не надав, оскільки зазначена ухвала має інший порядок оскарження, а відтак оцінка правомірності її постановлення не може бути предметом дослідження в суді цивільної юрисдикції, у тому числі у КЦС ВС - вказала колегія.

Також ВС констатував, що без оригіналу зазначеного виконавчого листа приватний виконавець дійсно не може вчиняти виконавчі дії, тобто здійснювати примусове виконання рішення суду.

За таких обставин, ВС вказав, що стягувач з метою реалізації принципу обов'язковості судового рішення має право на звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та подальшого пред'явлення його до виконання, оскільки оригінал виконавчого листа хоч фактично не втрачено, проте юридично він є частиною кримінального провадження, що унеможливлює вчинення виконавцем дій з його примусового виконання.

Щодо висновку про те, що суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження виконавця, зокрема, зобов`язувати його вчиняти певні дії чи приймати рішення - такі на думку ВС є помилковими, оскільки згідно ч.2 ст. 451 ЦПК України - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Отже, у законодавстві визначено, що суд у разі встановлення обґрунтованості скарги не лише визнає певне рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, а й зобов`язує виконавця усунути порушення прав заявника, що не становить втручання у дискреційні повноваження виконавця.

Аналізуйте судовий акт: За неповернення тимчасово вилученого в рамках кримінального провадження майна, все ж таки, можна стягнути шкоду з держави (ВС КЦС, справа №752/5127/20 від 05.10.2022 р.);

Ненадання потрібних документів без достатніх підстав, є неналежним виконанням рішення про їх вилучення і підставою для застосування виконавцем штрафу (ВС КАС, справа №640/19147/21 від 11.08.2022 р.);

ВС/ККС: Фактичне затримання особи під час якого було вилучено предмети, які є предметом злочину без складання протоколу затримання тягне за собою визнання доказів про вилучення предметів недопустимими (ВС/ККС у справі № 756/8425/17 від 21.01.2020);

Шкода, завдана втратою тимчасово вилученого слідчим майна, відшкодовується власникові цього майна за рахунок коштів Державного бюджету України (ВС/КЦС,№ 569/4199/15-ц, 20.11.19).

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

місто Київ

справа № 718/1161/16-ц

провадження № 61-5826св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернулася до суду зі скаргою, у якій з урахуванням уточнень просила визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. (далі - приватний виконавець) щодо передачі оригіналів документів у виконавчому провадженні № 67839266, зокрема оригіналу виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області, старшому слідчому Відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Голубу О. В. (далі - старший слідчий), неправомірними; визнати бездіяльність приватного виконавця Кондрюка К. О. у виконавчому провадженні № 67839266 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа неправомірною; зобов`язати приватного виконавця Кондрюка К. О. невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 67839266 щодо стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» (далі - ТОВ «Дьолер Буковина»).

ОСОБА_1 обґрунтовувала подану скаргу тим, що постановою від 09 грудня 2021 року приватний виконавець Кондрюк К. О. відкрив виконавче провадження № 67839266 з виконання виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області.

20 січня 2022 року старший слідчий у кримінальному провадженні № 12019260110000633 вилучив оригінал виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області, який перебував на виконанні приватного виконавця Кондрюка К. О., на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 зазначала, що дії приватного виконавця Кондрюка К. О. з передачі виконавчого провадження старшому слідчому не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з відсутністю у приватного виконавця Кондрюка К. О. оригіналу виконавчого листа суб`єкт оскарження не здійснює його примусового виконання та повідомив заявника про те, що після повернення оригіналів матеріалів виконавчого провадження він продовжить виконання судового рішення. Заявник вважала таку бездіяльність приватного виконавця Кондрюка К. О. неправомірною, оскільки виконання виконавчого листа не зупинялося.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

Приватний виконавець Кондрюк К. О. та ТОВ «Дьолер Буковина» заперечували проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 22 лютого 2022 року Кіцманський районний суд Чернівецької області задовольнив скаргу ОСОБА_1 .

Суд визнав неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. щодо передачі ним оригіналів виконавчого провадження № 67839266, зокрема оригіналу виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області, старшому слідчому Голубу О. В.

Визнав неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. у виконавчому провадженні № 67839266 з примусового виконання виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області.

Зобов`язав приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. невідкладно здійснити заходи щодо примусового виконання рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області у виконавчому провадженні № 67839266 щодо стягнення боргу з ТОВ «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції керувався тим, що дії приватного виконавця Кондрюка К. О. щодо передачі старшому слідчому оригіналів виконавчого провадження є неправомірними, оскільки при вилученні цих матеріалів порушено права та інтереси сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ОСОБА_1 .

Постановою від 27 травня 2022 року Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги ТОВ «Дьолер Буковина» та приватного виконавця Кондрюка К. О., ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2022 року скасував, ухвалив нове судове рішення.

Суд відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О.

Апеляційний суд зазначив, що, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця, суд першої інстанції не навів мотивів та посилань на норми матеріального права, не зазначив підстав ухвалення судового рішення. Врахувавши правила частини першої статті 165 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та частини першої статті 166 КПК України суд апеляційної інстанції виснував, що приватний виконавець Кондрюк К. О. був зобов`язаний виконати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року та надати тимчасовий доступ до оригіналів документів виконавчого провадження № 67839266 з подальшим їх вилученням, тому вимога скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі оригіналів виконавчого провадження є безпідставною. Також апеляційний суд не встановив підстав для визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця Кондрюка К. О. з примусового виконання виконавчого листа, оскільки, на переконання суду, приватний виконавець не може вчиняти виконавчі дії без оригіналу виконавчого листа.

Також апеляційний суд дійшов переконання про помилковість висновку суду першої інстанції щодо зобов`язання приватного виконавця невідкладно здійснити заходи з примусового виконання рішення суду, оскільки такі повноваження виконавця за своєю правовою природою є дискреційними, тому суд позбавлений процесуальної можливості зобов`язувати його вчиняти певні дії чи ухвалювати рішення.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 27 червня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2022 року, залишити в силі ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2022 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила те, що:

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку вчинення виконавчих дій;

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав оцінки обставинам справи про те, що виконавче провадження № 67839266 не є зупиненим, проте виконавчі дії не вчиняються, рішення суду, що набрало законної сили, не виконується.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 14 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Кіцманський районний суд Чернівецької області 13 листопада 2019 року видав виконавчий лист № 718/1161/16-ц про стягнення з ТОВ «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2 833 826, 81 грн, з яких 1 150 000, 00 грн - основна сума боргу; 575 000, 00 грн - штраф; 1 021 603, 32 грн - інфляційні втрати; 87 223, 49 грн - 3 % річних, та про стягнення витрат на оплату судового збору в розмірі 7 150, 00 грн.

Постановою від 09 грудня 2021 року приватний виконавець Кондрюк К. О. відкрив виконавче провадження № 67839266 з виконання зазначеного виконавчого листа.

Постановою від 23 грудня 2021 року приватний виконавець Кондрюк К. О. на підставі статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» відклав проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц до 10 січня 2022 року. Відкладення проведення виконавчих дій зумовлено поданням заяви боржника та наявністю двох виконавчих проваджень: № 63685343 - в Кіцманському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та № 67839266 - у приватного виконавця Кондрюка К. О.

Ухвалою від 28 грудня 2021 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва надав старшому слідчому та слідчим групи слідчих дозвіл на проведення тимчасового доступу до оригіналів документів із подальшим їх вилученням в паперовому або електронному вигляді до виконавчого листа Кіцманського районного суду Чернівецької області № 718/1161/16-ц, який знаходиться в матеріалах виконавчого провадження № 67839266, перебуває у володінні приватного виконавця Кондрюка К. О.

Згідно з додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20 січня 2022 року старший слідчий у кримінальному провадженні № 12019260110000633 вилучив виконавчий лист від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданий Кіцманським районним судом Чернівецької області, який перебував на виконанні у приватного виконавця Кондрюка К. О.

Листом від 07 лютого 2022 року № 1434 приватний виконавець Кондрюк К. О. повідомив ОСОБА_1 про те, що 20 січня 2022 року старший слідчий вилучив оригінали виконавчого провадження № 67839266 на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року, у зв`язку з чим немає підстав для примусового виконання виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області.

Право, застосоване судом

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі-рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції керувався тим, що дії приватного виконавця Кондрюка К. О. щодо передачі старшому слідчому оригіналів виконавчого провадження є неправомірними, оскільки вилученням цих матеріалів порушено права та інтереси сторони виконавчого провадження, а саме стягувача.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції правильно наголосив на тому, що всупереч нормам процесуального права суд першої інстанції не навів мотивів та посилань на норми матеріального права, не зазначив підстав ухвалення судового рішення про задоволення скаргиОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до частини першої статті 165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів (частина перша статті 166 КПК України).

Врахувавши наведені положення КПК України, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що приватний виконавець Кондрюк К. О. зобов`язаний був виконати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року та надати тимчасовий доступ до оригіналів документів виконавчого провадження № 67839266 з подальшим їх вилученням.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправомірність дій приватного виконавця, що полягали у передачі старшому слідчому, зокрема оригіналу виконавчого листа, оскільки приватний виконавець Кондрюк К. О. діяв з дотриманням правил КПК Українита вимог ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року. Іншим доводам касаційної скарги, які зводяться до незгоди заявника з ухвалою слідчого судді, Верховний Суд не надає оцінки, оскільки зазначена ухвала має інший порядок оскарження, а відтак оцінка правомірності її постановлення не може бути предметом дослідження в суді цивільної юрисдикції, у тому числі у Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неіснування підстав для задоволення вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця Кондрюка К. О. щодо передачі старшому слідчому оригіналів документів у виконавчому провадженні № 67839266, зокрема оригіналу виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Також у пункті 1 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, зазначено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, що здійснюється саме на підставі виконавчого документа, зокрема виконавчого листа.

З огляду на викладене безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що виконавець повинен виконувати судове рішення навіть за відсутності у нього оригіналу виконавчого листа, оскільки такі твердження заявника фактично зводяться до помилкового тлумачення нею норм права. ОСОБА_1 не посилається на певне правило законодавства, яким передбачено такий обов`язок виконавця.

У справі, що переглядається, суди встановили, що оригінали матеріалів виконавчого провадження № 67839266, в тому числі виконавчий лист від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданий Кіцманським районним судом Чернівецької області, вилучено старшим слідчим на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що без оригіналу зазначеного виконавчого листа приватний виконавець Кондрюк К. О. не може вчиняти виконавчі дії, тобто здійснювати примусове виконання рішення суду.

Верховний Суд також врахував, що у Рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до § 51-53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, який видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата, яка унеможливлює його виконання.

Отже, видача дубліката виконавчого документа зумовлена необхідністю виконання ухваленого судом рішення, яке набрало законної сили, проте не було виконане боржником.

За обставин вилучення старшим слідчим у приватного виконавця Кондрюка К. О. оригіналу виконавчого листа від 13 листопада 2019 року № 718/1161/16-ц, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області, стягувач з метою реалізації принципу обов`язковості судового рішення має право на звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та подальшого пред`явлення його до виконання, оскільки оригінал виконавчого листа хоч фактично не втрачено, проте юридично він є частиною кримінального провадження, що унеможливлює вчинення виконавцем дій з його примусового виконання.

Враховуючи те, що дії приватного виконавця Кондрюка К. О. щодо передачі старшому слідчому оригіналу виконавчого листа та його бездіяльність, зумовлена вилученням оригіналу виконавчого документа, не визнані апеляційним судом неправомірними, з чим погодився Верховний Суд, тому не існують й підстави для задоволення похідної вимоги скарги ОСОБА_1 про зобов`язання приватного виконавця невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду.

Водночас у справі, що переглядається, Верховний Суд врахував, що посилання апеляційного суду на дискреційні повноваження державних/приватних виконавців та його висновок про те, що суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження виконавця, зокрема, зобов`язувати його вчиняти певні дії чи приймати рішення, є помилковими, оскільки суперечать приписам частини другої статті 451 ЦПК України. Наведеною нормою права передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Отже, у законодавстві визначено, що суд у разі встановлення обґрунтованості скарги не лише визнає певне рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, а й зобов`язує виконавця усунути порушення прав заявника, що не становить втручання у дискреційні повноваження виконавця. Проте, у справі, що переглядається, оскаржувані дії та бездіяльність приватного виконавця Кондрюка К. О. були вчинені відповідно до закону та в межах його повноважень, підстав для визнання їх неправомірними не встановлено, тому, відповідно, немає й підстав для зобов`язання виконавця усунути порушення, які фактично ним не допущені. Саме з цих підстав суд апеляційної інстанції мав відмовити в задоволенні вимоги скарги про зобов`язання приватного виконавця Кондрюка К. О. невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду, яка має похідний характер та вирішення якої залежить від обґрунтованості основних вимог.

Проте касаційна скарга ОСОБА_1 не містить відповідних доводів, а підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги, передбачених у частині третій статті 400 ЦПК України, Верховний Суд не встановив. Додатково враховано, що зазначена обставина істотно не впливає на вирішення цієї скарги по суті, оскільки ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимог скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак