У бурштині знайшли жука віком 100 мільйонів років: він має унікальну структуру

У ході дослідження було виявлено дивовижно добре збережений викопний жук віком 100 мільйонів років, який має як повністю неушкоджений світловий орган, так і структуру, раніше не зустрічану вченими. Про це пише IFLScience.

Скам’янілість збереглася в бурштині з Качина в М’янмі й належить до крейдяного періоду. Аналіз зразка показав, що він належить не тільки до ряду Coleoptera, до якого входять усі жуки, а й до вимерлого сімейства Cretophengodidae, схожого на світлячків та їхніх родичів.

Копалина отримала назву Icaroramus perisi і являє собою новий рід жуків-лампірид. Але крім здатності світитися з задньої частини тіла, дослідників найбільше зацікавили його незвичайні вусики.

Цікаво, що ці вусики мають 12 сегментів, і кожен сегмент має дві пари так званих лам, або гілок, які виглядають по-різному в кожній парі.

"Його 12-сегментні чотиригранні антени мають архітектуру, невідому серед сучасних і викопних жуків", - пишуть автори дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the Royal Society B.

Вважається, що ці добре розвинені антени використовувалися для пошуку партнерів шляхом сприйняття хімічної комунікації через феромони в повітрі. Можливо навіть, що різні частини цих незвичайних антен дозволяли жуку розрізняти різні хімічні речовини та феромони.

Зазначається, що у сучасних світлячків зазвичай прості антени та світлові сигнали, тоді як у Icaroamus були складні антени та світловипромінювальні органи. Через цю незвичайну комбінацію автори вважають, що світло могло використовуватися як захист від хижаків, а не для сигналізації про партнера та залицяння.

З огляду на вік скам’янілості, це свідчить про те, що на ранніх етапах еволюційної історії цих комах світлові сигнали та антени для хімічного розпізнавання розвинулися ще за 100 мільйонів років до появи сучасних комах.

Важливо, що це друга скам’янілість, схожа на світлячка, виявлена в М’янмі цього року. У травні було описано новий вид, названий Cretoluciola birmana, як представник "справжньої скам’янілості Luciolinae з середнього крейдяного періоду".

У 2023 році також було виявлено мікроосу з настільки незвичайними вусиками, що їй, можливо, було важко літати. Тоді провідний автор дослідження Джордж Пойнар припустив:

"Унікальні, мініатюрні хмароподібні структури, прикріплені до вусиків, безперечно, доставляли незручності цьому крихітному паразиту".

Структура вусиків, виявлена у Icororamus perisi, ніколи не зустрічалася в інших видів, живих чи мертвих, і є унікальною для цього виду, що показує, наскільки складною була комунікація жуків навіть у крейдяному періоді.

У глиняній посудині, знайденій у висіченій у скелі камері на західному березі Луксора в Єгипті, археологи не змогли відразу прочитати вісім папірусів, деякі з яких все ще були забезпечені глиняними печатками.