До цього острова заборонено наближатися: його мешканці живуть в ізоляції від світу

Північний Сентінел в Індійському океані – місце, потрапити на яке заборонено навіть науковцям. Про це пише HGY, нагадуючи історію племені сентінельців, яке століттями уникає будь-яких контактів із зовнішнім світом. 

Острів входить до складу Андаманського архіпелагу і за площею приблизно дорівнює Мангеттену – близько 59 квадратних кілометрів густого лісу без жодної природної гавані. Скільки саме людей там мешкає, точно не знає ніхто: за наявними даними, це можуть бути від кількох десятків до приблизно 150 осіб.

Про побут сентінельців відомо небагато. Як йдеться у матеріалі, місцеві мешканці полюють і рибалять, їдять дику свинину та черепах, збирають мед і рослинну їжу. Луки, довгі стріли та списи вони виготовляють самі, а метал для знарядь беруть, зокрема, з уламків суден, що прибивало до берега. Навіть питання, відколи саме люди живуть на острові, лишається відкритим. Розкопок там ніколи не проводили, але генетичні дослідження сусідніх андаманських народів натякають, що історія регіону може налічувати десятки тисяч років.

У 1880 році британський колоніальний чиновник Морис Відал Портман організував експедицію на острів, під час якої його люди викрали літню подружню пару та четверо дітей і вивезли їх у Порт-Блер. Дорослі полонені незабаром померли від хвороб, а дітей згодом повернули на острів.

У ХХ столітті спроби налагодити зв'язок продовжили вже індійські дослідники. Антрополог Трілокнатх Пандіт з 1960-х років брав участь у кількох експедиціях, і одного разу команда нарахувала щонайменше 18 обжитих хатин – за цими даними науковці оцінили чисельність табору у 50–70 людей, хоча не змогли встановити, чи існують на острові інші поселення.

За словами дослідників, ці контакти рідко нагадували щось схоже на шанобливе вивчення культури: гості забирали речі з покинутих хатин, поки місцеві ховались у лісі, або залишали на березі кокоси, металевий посуд і тварин. Частину "подарунків" сентінельці приймали, іншу – категорично відкидали.

У 1990-х ситуація ненадовго здавалась спокійнішою: збереглися кадри, на яких острів'яни підпливали човнами ближче до гостей і брали кокоси просто з рук. Проте сталого контакту так і не вийшло, і згодом Індія взагалі відмовилася від подібних експедицій.

Головна причина заборони – безпека самої громади. Як зазначається у матеріалі, представники настільки ізольованого народу можуть не мати імунітету навіть до звичайних для решти світу інфекцій, а історія інших корінних народів Андаманських островів показує, наскільки руйнівними бувають наслідки колонізації та завезених хвороб.

У центрі уваги острів опинився знову 2018 року, коли 26-річний американський місіонер Джон Аллен Чау без дозволу висадився на березі, аби спробувати проповідувати місцевим. За даними індійської влади, чоловіка вбили просто на острові, а його тіло так і не вдалося забрати – повторне втручання могло становити ще одну загрозу для громади.

Сьогодні Північний Сентінел лишається одним із найізольованіших заселених місць на Землі. 

Про те, наскільки по-різному влаштоване життя ізольованих спільнот, свідчить і плем'я амондава з Амазонії – воно взагалі обходиться без звичного календаря, тижнів, місяців і років. Навіть вік у племені не прийнято рахувати роками: людина проходить різні життєві стадії, і разом із цим може змінюватися навіть її ім'я.