Застосування принципу приватного права «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам»

Позивач в обумовлений період не мав будь-яких речових прав на спірну земельну ділянку із асфальто-бетонним покриттям, в тому числі користування та розпорядження, отже й не мав права вимагати від відповідача звільнення її частини та нараховувати неустойку.

З таким висновком Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеним у постанові від 12.06.2023 у справі № 906/452/22, погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 06.09.2023 року).

Підприємство Коростишівської райспоживспілки (КПР) звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило зобов`язати ФОП звільнити відповідні торгові місця на ринку шляхом демонтажу металевих конструкцій та вивезення їх за межі ПКР, а також стягнути з нього неустойку за період з 29.03.2019 по 29.06.2022. Треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Коростишівська міська рада, Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради.

Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши справу, відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, скасувавши при цьому рішення місцевого господарського суду, яким позов було задоволено. Апеляційний суд дійшов висновку, що в предмет доказування в цій справі входять обставини наявності у ПКР речових прав на об'єкт оренди у відповідний період.

При цьому, суд врахував, що рішенням Коростишівської міської ради від 18.12.2018 № 602 прийнято на баланс Коростишівської міської ради об’єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям, передано в оперативне управління КП "Міський ринок", рішенням № 721 від 23.04.2019 – передано в оперативне управління КП "Міський ринок".

Також апеляційний суд взяв до уваги обставини, встановлені судом у інших справах, а саме:

- перебування обумовленої земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади міста Коростишева і віднесення її до земель запасу (справа № 906/41/19),

– та визнання права власності на асфальтобетонне покриття, яке фактично належить Коростишівській райспоживспілці з 1987 року і передане як внесок до статутного капіталу належного їй ПР "Кооперативний ринок" – справа № 906/348/22. У цій справі суд відмовив у позові та виходив з того, що асфальтобетонне покриття є допоміжним обладнанням відповідної частини земельної ділянки з метою задоволення потреб у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням, тобто воно є приналежністю до головної речі – земельної ділянки.

Враховуючи докази, наявні в справі що розглядалася, а також обставини, встановлені судом у справах №906/41/19 та № 906/348/22, суд апеляційної інстанції встановив, що починаючи з 18.12.2018 (прийняття на баланс міської ради земельної ділянки) така земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а пізніше передана в оперативне управління КП "Міський ринок". Тому, позивач з 18.12.2018 не мав будь-яких речових прав на вказану земельну ділянку, в тому числі користування та розпорядження, а, відповідно, не має права вимагати звільнення її частини та нараховувати неустойку у розмірі подвійної плати.

При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що торгові місця (майданчики), щодо яких звернувся позивач до суду, та земельна ділянка з асфальто-бетонним покриттям нерозривно пов'язані між собою, оскільки фізично об'єкт оренди розміщений на земельній ділянці з об'єктом благоустрою (асфальто-бетонним покриттям).

При цьому, апеляційний суд послався на приписи ч.1 ст.761 ЦК України, відповідно до якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а згідно з принципом приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet" ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд погодився із висновками Північно-західного апеляційного господарського суду та зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції скаржником не спростовані через призму підстав касаційного оскарження, отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 року у справі № 906/452/22 можна ознайомитися за посиланням.