Суд визначив стандарт доказування у спорах, щодо припинення права на користування мисливськими угіддями (КАС ВС справа № 200/5217/20-а від 25.08.2025 року)

Фабула судової справи: Обласна державна адміністрація звернулася до суду з позовом до Колективного підприємства «Мар`їнське мисливсько-риболовецьке господарство» Українського товариства мисливців і рибалок, у якому просила припинити право користування мисливськими угіддями КП «Мар`їнське МРГ».

Обгрунтовуючи вимогу позовної заяви про припинення права на користування мисливськими угіддями на підстав абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» Донецька обласна військово - цивільна адміністрація посилалась на те, що відповідач систематично не виконує покладені на нього законом обов`язки щодо охорони та відтворення мисливських тварин, а також зобов`язання, обумовлені договором про умови ведення мисливського господарства.

Стаття 31 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» містить застереження про те, що припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених статтею 23 цього Закону. Такі випадки викладені у вказаній нормі за вичерпним і остаточним переліком, які розширеному тлумаченню не підлягають.

Один із таких випадків передбачений абзацом п`ятим частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», норми якого мають пряму дію, чітко встановлюють спосіб припинення права користування мисливськими угіддями та суб`єктів, уповноважених ініціювати це питання, містять конкретно визначені для цього умови.

Зокрема, передбачають, що право користування мисливськими угіддями припиняється в судовому порядку - адміністративним судом за позовом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування.

На підтвердження таких обставин позивач надав неодноразово складені Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства попередження про необхідність усунення порушень відповідних положень Договору про умови ведення мисливського господарства від 20 серпня та від 28 вересня 2018 року, а також від 21 червня, від 23 липня та від 27 серпня 2019 року.

Окрім цього, доводячи наявність фактів систематичного невиконання КП «Мар`їнське МРГ» своїх обов`язків та зобов`язань як користувачем мисливських угідь, позивач надав до суду першої інстанції матеріали оглядів мисливських угідь, проведених робочими групами з вивчення проблемних питань, що виникли на території Мар`їнського району Донецької області з ведення мисливського господарства, та з вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договорів користувачами мисливських угідь, складені за результатом таких оглядів акти, довідки та доповідні записки.

Питання, пов`язані з контролем за полюванням та веденням мисливського господарства, унормовані статтями 37-41 розділу V вищенаведеного Закону, які передбачають державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання (стаття 37) та громадський контроль за полюванням (стаття 38).

Державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства (частина перша статті 37 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Закон України «Про мисливське господарство та полювання» не визначає порядку і процедури здійснення заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання уповноваженими на це органами. У цьому питанні частина перша статті 37 зазначеного Закону передбачає, що такий контроль здійснюється відповідно до законодавства, не відсилаючи, при цьому, до конкретного закону або нормативно - правового акта, який би його врегульовував.

Водночас, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З цього приводу Верховний Суд зазначає, що робочі групи місцевих державних адміністрацій не визначені жодним актом законодавства як такі, що мають повноваження стосовно здійснення заходів державного контролю у сфері мисливського господарства та полювання.

Вищевикладене підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що припинення права користування мисливськими угіддями є крайнім заходом реагування на неприпустимі та серйозні порушення, вчинені користувачем мисливських угідь.

Про те, що припинення права користування мисливськими угіддями є крайнім заходом реагування у подібних правовідносинах, зазначено й у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 820/4770/18.

Підсумовуючи викладене відповідний стандарт доказування у справах про припинення права на користування мисливськими угіддями сформований судом касаційної інстанції наступним чином:

1. Фіксувати порушення порядку ведення мисливського господарства можуть тільки уповноважені органи - Державна екологічна інспекція України та Державне агентство лісових ресурсів України.

2. Перевірка проводиться відповідно до вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

3. Порушення порядку ведення мисливського господарства повинні фіксуватися актом перевірки складеним відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”

4. Припинення права на користування мисливськими угіддями, як захід реагування застосовується за серйозні порушення, вчинені користувачем мисливських угідь.

5. Порушення ведення мисливського господарства застосовується у разі систематичного невиконання покладених на нього законом обов'язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, а також зобов`язань, обумовлених договором про умови ведення мисливського господарства.

Аналізуйте судовий акт: Здійснення промислового вилову риби, вимагає (окрім іншого) надання в користування (оренду) водного об'єкта, із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання такої. (ВС КГС, справа №908/2153/20 від 25.01.2022 р.)

Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані (ВС КЦС № 442/8622/19 від 15.11.2023 р.)

Саме ПЕРЕШКОДИ Київради у будівництві Спортивно-оздоровчого комплексу на масиві Чорторий, а саме незатвердження змін до Генплану Києва та приміської зони, не дозволило прокуратурі розірвати договір оренди землі. (Госпсуд Києва у справі №910/14122/24 від 26.11.2025 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 200/5217/20-а

адміністративне провадження № К/990/51295/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стеценка С.Г., Берназюка Я.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Кравченко Т.О., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., Геращенка І.В., у справі за позовом Донецької обласної державної адміністрації - Донецької обласної військово - цивільної адміністрації до Колективного підприємства «Мар`їнське мисливсько-риболовецьке господарство» Українського товариства мисливців і рибалок, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, про припинення права користування мисливськими угіддями,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

У справі, що розглядається, суб`єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом, у якому просив припинити право користування мисливськими угіддями на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Проаналізувавши зазначені норми у межах повноважень касаційного суду та доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що припинення права користування мисливськими угіддями у спірних правовідносинах є крайнім заходом реагування, який може бути застосований виключно у випадку систематичного невиконання користувачем мисливських угідь окреслених у абзаці п`ятому частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» обов`язків та зобов`язань або хоча б одного з них.

Такі факти повинні бути виявлені, перевірені та зафіксовані лише у встановлений законом спосіб, зокрема, шляхом проведення у встановленому законом порядку заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання з дотриманням наявних у суб`єкта господарювання прав та процедурних гарантій, складанням відповідних розпорядчих документів та наданням достатнього строку для усунення порушень вимог законодавства у цій сфері правовідносин.

Невиконання користувачем мисливських угідь визначених у абзаці п`ятому частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» обов`язків та зобов`язань або хоча б одного з них повинне відбуватись систематично (незалежно від того, чи були вчинені такі порушення поспіль або ні) й мати місце у період перебування мисливських угідь у користуванні відповідного суб`єкта (користувача), за умови, що вони не були усунуті користувачем мисливських угідь самостійно або на виконання вимог (приписів) уповноважених контролюючих органів та їх посадових осіб.

Лише за наявності таких умов у сукупності може бути застосовано такий крайній захід реагування як припинення права користування мисливськими угіддями.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року Донецька обласна державна адміністрація - Донецька обласна військово - цивільна адміністрація (далі також Донецька ОДА (Донецька обласна ВЦА), Облдержадміністрація, позивач) звернулася до суду з позовом до Колективного підприємства «Мар`їнське мисливсько-риболовецьке господарство» Українського товариства мисливців і рибалок (далі також Підприємство, КП «Мар`їнське МРГ», відповідач), третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, у якому просила припинити право користування мисливськими угіддями КП «Мар`їнське МРГ».

2. Обґрунтовуючи підстави позову та заявлені у ньому вимоги, позивач покликався на те, що відповідач допускає неодноразові порушення вимог законодавства в галузі мисливського господарства і полювання й систематично не виконує зобов`язань, обумовлених договором про умови ведення мисливського господарства, укладеним 27 вересня 2016 року між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та КП «Мар`їнське МРГ».

3. Такі обставини, на думку позивача, зумовлюють наявність підстав для припинення права користування мисливськими угіддями, передбачених абзацом п`ятим частини першої статті 23 Закону України від 22 лютого 2000 року № 1478-III «Про мисливське господарство та полювання».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 08 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

5. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували факти систематичного невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, а також зобов`язань за укладеним у спірних правовідносинах договором про умови ведення мисливського господарства.

6. Застосовуючи норми абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», суд апеляційної інстанції виснував, що не кожне невиконання користувачами мисливських угідь своїх обов`язків тягне за собою можливість припинення права користування мисливськими угіддями, а лише такі порушення, які носять систематичний характер й виявлені та зафіксовані у встановлені законом порядку та спосіб і уповноваженими на те органами.

7. Беручи до уваги закріплені у законі повноваження, якими у спірних правовідносинах наділені відповідні контролюючі органи, апеляційний суд констатував, що позбавлення права користування мисливськими угіддями є крайнім заходом впливу на недобросовісного користувача, який застосовується у разі неможливості забезпечення виконання ним своїх зобов`язань шляхом попередження про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборони використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.

8. У оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій зауважено, що згідно із законодавством та договором про умови ведення мисливського господарства саме Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства у спірних правовідносинах було наділене правом та обов`язком здійснювати перевірку виконання відповідачем умов зазначеного договору.

9. З`ясувавши, що з моменту укладення вищезазначеного договору перевірка виконання його умов уповноваженим на це або іншим органом державного контролю не здійснювалась й у встановленому законом порядку відповідні розпорядчі документи, у яких були б зафіксовані порушення, не складались, а докази на підтвердження цих обставин не надані, суди попередніх інстанцій констатували не доведеність наявності визначених у законі достатніх правових підстав для припинення права КП «Мар`їнське МРГ» на користування наданими йому мисливськими угіддями.

10. Щодо покликань Донецької обласної ЦВА на доведеність у спірних правовідносинах фактів невиконання відповідачем умов договору про умови ведення мисливського господарства з огляду на результати огляду, проведеного робочою групою облдержадміністрації з вивчення проблемних питань, що виникли на території району з ведення мисливського господарства, які оформлені актами та висновками, то суди попередніх інстанцій визнали їх безпідставними та відхилили, навівши такі мотиви.

11. Зокрема, відзначено, що робоча група, сформована позивачем згідно з розпорядженнями голови облдержадміністрації, не є органом державного нагляду (контролю), який уповноваженим встановлювати ті чи інші порушення вимог законодавства та укладеного у спірних відносинах договору про умови ведення мисливського господарства.

12. За позицією судів, такі відомості (висновки робочої групи, листи) не стосуються взаємовідносин відповідача з органом, який здійснює контроль за діяльністю відповідача у межах покладених на них законом повноважень щодо виконання Підприємством своїх обов`язків за вказаним вище договором.

13. Оцінюючи у якості доказів надані позивачем висновки робочої групи, суд першої інстанції виходив із того, що вони не можуть підміняти собою відповідних актів Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства або іншого уповноваженого органу за наслідками виконання обов`язку по проведенню не менше як одного разу на три роки перевірки виконання відповідачем своїх обов`язків, як користувача мисливських угідь.

14. У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення поданого Донецькою ОВА позову, оскільки остання не довела існування визначених у законі умов, за яких можливе припинення права користування мисливськими угіддями.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що 16 липня 2015 року Державне агентство лісових ресурсів України (далі також Держлісагентство) відповідно до статей 6-1, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», враховуючи клопотання Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства (далі також Управління) від 24 березня 2015 року № 01-57, від 20 квітня 2015 року № 03-92, та з метою підготовки подання до Донецької обласної ради направило на погодження до Облдержадміністрації матеріали надання у користування мисливських угідь на території Донецької області низці суб`єктів господарювання, в тому числі КП «Мар`їнське МРГ», на строк не менш як на 15 років (лист № 03-01/5343-15).

17. 03 березня 2015 року голова Донецької облдержадміністрації - керівник обласної військово - цивільної адміністрації (ВЦА) за наслідками розгляду листа Держлісагентства від 16 липня 2015 року та керуючись статтями 8, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» видав розпорядження № 155 «Про погодження надання в користування мисливських угідь на території Донецької області» (далі також розпорядження № 155).

18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розпорядження № 155 Облдержадміністрація погодила надання в користування мисливських угідь на території Донецької області загальною площею 648249,7253 га строком на 15 років низці суб`єктів господарювання, в тому числі КП «Мар`їнське МРГ», площею 116400,2400 га.

19. 18 квітня 2016 року Держлісагентство відповідно до статей 6-1, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статті 1 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації», враховуючи клопотання Управління від 24 березня 2015 року, погодження Облдержадміністрації від 09 березня 2016 року, погодження землевласників та землекористувачів, направило на розгляд Облдержадміністрації подання - матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Мар`їнського району Донецької області КП «Мар`їнське МРГ» на строк не менш як 15 років площею 116400,2400 га (вих. № 03-11/2352-16).

20. 19 травня 2016 року голова Облдержадміністрації - керівник обласної ВЦА за наслідками розгляду подання Держлісагентства від 18 квітня 2016 року, враховуючи листи Міністерства юстиції України від 25 серпня 2015 року № 9698-0-4-15/8.3 та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 листопада 2015 року № 37-49/18778, від 31 грудня 2015 року № 37-49-11/21321, керуючись статтями 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статтею 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», видав розпорядження № 411 «Про надання в користування мисливських угідь на території Донецької області» (далі - розпорядження № 411).

21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розпорядження № 411 Облдержадміністрація надала в користування мисливські угіддя на території Донецької області загальною площею 648 249,7253 га строком на 15 років низці суб`єктів господарювання, до складу яких входило і КП «Мар`їнське МРГ» (площа угідь - 116400,2400 га).

22. Пунктом 2 розпорядження № 411 на користувачів мисливських угідь, в тому числі на відповідача, покладені такі обов`язки:

1. укласти угоди на ведення мисливського господарства в порядку, встановленому законом;

2. вносити плату за користування мисливськими угіддями в порядку, передбаченому законодавством;

3. забезпечити дотримання обмежень по веденню мисливського господарства та виконання обов`язків користувачів мисливських угідь згідно статей 20, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

4. в процесі використання мисливських угідь враховувати вимоги землевласників і землекористувачів щодо здійснення господарської діяльності та порядку проведення полювання на їх територіях, не допускати будь-яких обмежень у використанні місцевими жителями загальнопоширених природних ресурсів для власних потреб, враховуючи вимоги чинного природоохоронного законодавства.

23. Підпунктом 2 пункту 3 розпорядження № 411 на Департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації та Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства покладений обов`язок забезпечити дотримання користувачами мисливських угідь природоохоронного законодавства у сфері мисливського господарства та полювання.

24. 21 вересня 2016 року за наслідками розгляду листа КП «Мар`їнське МРГ» від 15 липня 2016 року № 7/1, голова облдержадміністрації, керівник обласної ВЦА видав розпорядження № 826 «Про внесення змін до розпоряджень голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 03 березня 2016 року № 155 та 19 травня 2016 року № 411», яким зменшив площу мисливських угідь, наданих відповідачу, з 116400,2400 га до 100438,6778 га.

25. Щодо договору про умови ведення мисливського господарства та визначених ним зобов`язань суди установили таке.

26. 27 вересня 2016 року Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства і КП «Мар`їнське МРГ» уклали договір про умови ведення мисливського господарства (далі також Договір).

27. У пункті 1.1 Договору зазначено, що розпорядженням № 411 КП «Мар`їнське МРГ» надані в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на території Мар`їнського району загальною площею 100438,6778 га терміном до 18 травня 2031 року.

28. Обов`язки КП «Мар`їнське МРГ» визначені пунктом 2.2 Договору, а саме відповідач прийняв на себе зобов`язання:

а. використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням;

б. вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог законів України «Про тваринний світ», «;Про мисливське господарство та полювання», інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства;

в. забезпечити мисливське впорядкування угідь до 01 червня 2017 року, визначити в натурі межі цих угідь та відтворюваних ділянок, єгерських обходів тощо;

г. врегулювати відносини з власниками та користувачами земельних ділянок шляхом укладання відповідних договорів, а також вносити плату за користування мисливськими угіддями в порядку, передбаченому законодавством;

д. раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування мисливських тварин внаслідок діяльності;

е. проводити екологічний облік чисельності і використання мисливських тварин, вивчати стан та характеристики угідь, де перебувають дані тварини, і у встановленому порядку подавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік мисливських тварин та облік їх використання;

є. забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування; щорічно вкладати кошти на зазначені цілі з розрахунку на 1 тис. га лісових угідь не менше 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, польових - 25, водно-болотних - 20;

ж. здійснювати охорону державного мисливського фонду, сформувати єгерську службу з розрахунку не менше одного єгеря на 5 тис. га лісових або 10 тис. га польових чи водно-болотних мисливських угідь в термін до 10 жовтня 2016 року згідно з штатним розписом, який додається користувачем;

з. дотримуватися режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліку видів тварин, які підлягають особливій охороні в межах, наданих в користування мисливських угідь згідно з вимогами Закону України «Про Червону книгу України». Щорічно проводити облік цих видів тварин, картування місць розташування їх жителів, надавати матеріали обліку до Управління лісового та мисливського господарства;

і. негайно інформувати природоохоронні органи, органи мисливського та лісового господарства, органи ветеринарної медицини, санітарно-епідеміологічної служби про виявлені захворювання тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями;

ї. самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та чисельності, виникнення загрози їх знищення, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування;

к. виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.

29. Пункт 2.3 Договору визначає права Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства. Відповідно до цього пункту договору вказане Управління має право:

а. в міру необхідності, але не менше ніж один раз на три роки, проводити перевірку виконання КП «Мар`їнське МРГ» умов договору, його виробничої та фінансово-господарської діяльності в частині організації та ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та використання державного мисливського фонду;

б. у разі невиконання або порушення КП «Мар`їнське МРГ» умов договору, попередити його про необхідність усунення порушень у визначений термін або заборонити використання державного мисливського фонду терміном до 2 років;

в. у разі систематичного невиконання КП «Мар`їнське МРГ» умов договору подавати облдержадміністрації, обласній військово-цивільній адміністрації матеріали про припинення права користування мисливськими угіддями.

30. Згідно з пунктом 2.4 Договору Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства надає КП «Мар`їнське МРГ» організаційну та методичну допомогу у веденні мисливського господарства, здійсненні мисливського впорядкування угідь.

31. Умови припинення Договору визначені в пункті 4.1, згідно з яким цей Договір втрачає чинність у випадках:

а. добровільної згоди сторін;

б. закінчення строку користування мисливськими угіддями;

в. прийняття органами, уповноваженими на надання у користування мисливських угідь, рішення про припинення права користування мисливськими угіддями КП «Мар`їнське МРГ».

32. Щодо перевірки діяльності відповідача, виявлення допущених ним порушень законодавства та умов Договору в частині ведення мисливського господарства суд установив таке.

33. Згідно з підпунктом а. пункту 2.3 Договору Управління наділено правом проводити перевірку виконання відповідачем умов Договору, а також організацію та ведення мисливського господарства, охорону та відтворення і використання державного мисливського фонду. При цьому така перевірка має проводитися хоча б один раз на три роки.

34. Незважаючи на це, з часу укладання Договору, перевірку, передбачену підпунктом а. пункту 2.3 цього договору, Управління не проводило.

35. При цьому, 20 серпня 2018 року, діючи на підставі підпункту «б» пункту 2.3 Договору, Управління надіслало КП «Мар`їнське МРГ» попередження (вих. № 03-714) про необхідність усунення порушень підпунктів б, в, є, ж, к пункту 2.2 Договору у строк до 20 вересня 2018 року, обґрунтоване тим, що відповідач не надав матеріали упорядкування мисливських угідь.

36. 28 вересня 2018 року, діючи на підставі підпункту «б» пункту 2.3 Договору, Управління надіслало КП «Мар`їнське МРГ» попередження (вих. № 03-823) про необхідність усунення порушень підпунктів б, в, є, ж, к пункту 2.2 Договору у строк до 20 жовтня 2018 року, з аналогічним обґрунтуванням.

37. Листом від 17 жовтня 2018 року КП «Мар`їнське МРГ» повідомило Управління, що мисливські угіддя перебувають в зоні проведення бойових дій, а тому лише в деяких місцях є можливість здійснювати охорону мисливських угідь. Це є причиною часткового виконання зобов`язань, передбачених підпунктами б, в, є, ж, к пункту 2.2 Договору.

38. 08 лютого 2019 року Мар`їнська районна державна адміністрація - районна військово-цивільна адміністрація Донецької області звернулася до Облдержадміністрації з листом № 01-38/168.

39. В листі йшлося про те, що КП «Мар`їнське МРГ» тривалий час не виконує свої зобов`язання та умови Договору, а саме: не закріплені угіддя; відсутні аншлаги, годівниці; не проведений первинний облік мисливських тварин; не ведеться підкормка тварин в зимовий час; не проводиться відстріл хижих та шкідливих тварин; не проводяться заходи, спрямовані на відтворення, в тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування; не виділялися кошти на охорону і відтворення мисливської фауни; не проводяться комплексні заходи на території району щодо профілактики і боротьби з захворюваннями на сказ та АЧС.

40. У листі наголошувалось й на тому, що про невиконання КП «Мар`їнське МРГ» своїх обов`язків свідчать масові звернення та скарги громадян до сільських голів Богоявленки, Галицинівки, Єлизаветівки, Костянтинівки та інших населених пунктів, лікувальних закладів. Від керівників сільськогосподарських підприємств надійшли повідомлення про скасування погоджень на ведення мисливського господарства, наданих КП «Мар`їнське МРГ».

41. Мар`їнська РДА, районна ВЦА стверджувала, що КП «Мар`їнське МРГ» проігнорувало звернення голів сільської ради та фермерів з приводу надання допомоги в охороні посівів від катання браконьєрів по полях та відстрілу диких кабанів, які завдають шкоди врожаю. Впродовж тривалого часу у відповідача відсутні штатні єгері. У підприємства є два статути, що суперечать один одному. Посадові особи підприємства призначаються з порушенням законодавства. В ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 12018050690000647 від 15 червня 2018 року за статтею 175 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у зв`язку з невиплатою заробітної плати колишнім директором КП «Мар`їнське МРГ» ОСОБА_1 .

42. За останні п`ять років спостерігається тенденція до зростання кількості звернень громадян щодо випадків отримання травм, укусів, нанесення збитків тваринами внаслідок бездіяльності КП «Мар`їнське МРГ».

43. Органами державної влади у межах своїх повноважень проводилась робота по усуненню негативних тенденцій. Зокрема, у 2018 році з метою недопущення виникнення та розповсюдження захворювання на сказ диких м`ясоїдних тварин на території району спеціалісти державної служби ветеринарної медицини провели щеплення проти сказу; спеціалісти Мар`їнської районної державної лікарні ветеринарної медицини спільно з фахівцями державного підприємства «Великоанадольський лісгосп» провели імунізацію диких м`ясоїдних тварин на території мисливських угідь Мар`їнського району без участі КП «Мар`їнське МРГ».

44. За інформацією Управління упродовж 2017-2018 років КП «Мар`їнське МРГ» веде свою діяльність з порушенням умов Договору, зокрема, не оформляє дозвільні документи на проведення відстрілу диких тварин.

45. На підставі статей 6-1, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» Управління направило два попередження про систематичні порушення керівництвом КП «Мар`їнське МРГ» своїх умов Договору як користувача мисливськими угіддями, однак ніяких повідомлень щодо усунення виявлених порушень від відповідача не надходило.

46. 13 лютого 2019 року, враховуючи звернення Мар`їнської РДА, районної ВЦА від 08 лютого 2019 року № 01-38/167, скарги мешканців району, з метою вивчення питань, пов`язаних з виконанням договірних умов з ведення мисливського господарства на території Мар`їнського району, та опрацювання можливих шляхів їх вирішення, керуючись статтями 13, 16, 21, 28, 39 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», голова облдержадміністрації, керівник військово-цивільної адміністрації видав розпорядження № 143/5-19 «Про робочу групу з вивчення проблемних питань, пов`язаних з веденням мисливського господарства колективним підприємством «Мар`їнське мисливсько-риболовецьке господарство» Українського товариства мисливців і рибалок» (далі - розпорядження № 143/5-19).

47. Згідно з пунктом 1 розпорядження № 145/5-19 утворена робоча група з вивчення проблемних питань, що виникли на території Мар`їнського району Донецької області з ведення мисливського господарства, затверджений її персональний склад.

48. Відповідно до пункту 2 розпорядження № 143/5-19 робочій групі доручено в термін до 12 березня 2019 року проаналізувати причини виникнення проблемних питань, що виникли на території Мар`їнського району Донецької області з ведення мисливського господарства, підготувати пропозиції щодо можливих шляхів їх вирішення.

49. Як свідчить акт огляду мисливських угідь КП «Мар`їнське МРГ» від 17 лютого 2019 року, члени робочої групи разом з залученими особами провели огляд мисливських угідь відповідача у Мар`їнському районі на територіях Новомихайлівської, Костянтинівської, Степненської, Максимільянівської, Катеринівської, Успенівської, Богоявленської, Новоукраїнської, Єлизаветівської, Павловської, Новоселидовської, Дачненської, Галицинівської, Зорянської сільських рад, Курахівської міської ради, військово-цивільних адміністрацій м. Красногорівка, м. Мар`їнка та с. Побєда.

50. За результатами проведеного огляду встановлено:

- відсутність межових аншлагів з номерами обходів та визначенням належності;

- відсутність внутрішньо господарських аншлагів з визначенням відтворювальних ділянок для натаскування, наганяння, вимуштрування мисливських собак;

- відсутність відповідної кількості біотехнічних споруд (стаціонарних годівниць);

- біля годувальних майданчиків встановлені петлі для відлову тварин та саморобні вишки для відстрілу мисливських тварин браконьєрами (фото додається);

- на підгодовувальному майданчику корма розкладені в недостатній кількості;

- підгодовувальні майданчики розташовані поблизу автомобільних доріг.

51. Акт огляду містить висновок про те, що виявлені порушення на території мисливських угідь КП «Мар`їнське МРГ» свідчать про відсутність штатних єгерів, охорони мисливських угідь, комплексних заходів, спрямованих на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.

52. Огляд мисливських угідь проводився без участі представників відповідача, що визнається сторонами.

53. Суди з`ясували, що згідно з поясненнями представників учасників сторін, члени робочої групи приїздили до відповідача та пропонували його керівнику надати документи, які стосуються діяльності підприємства в частині ведення мисливського господарства.

54. 18 лютого 2019 року директор КП «Мар`їнське МРГ» надав письмові пояснення, що документи будуть надані 19 лютого 2019 року.

55. 19 лютого 2019 року мисливствознавець ОСОБА_2 склав доповідну записку на ім`я навальника Управління про те, що ОСОБА_3 документи не надав, телефоном повідомив, що надати документи станом на 19 лютого 2019 року не може, про подання документів повідомить додатково.

56. В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що 19 лютого 2019 року привіз документи до Управління однак, їх у нього не прийняли.

57. 19 лютого 2019 року КП «Мар`їнське МРГ» надіслало на адресу Облдержадміністрації та Управління лист № 63 з інформацією про виконання умов Договору, просило надати йому організаційну та методичну допомогу у веденні мисливського господарства і не перешкоджати діяльності підприємства.

58. Суду першої інстанції надана довідка про результати вивчення проблемних питань ведення мисливського господарства КП «Мар`їнське МРГ», складена робочою групою без зазначення дати її складання.

59. Довідка містить інформацію про виявлені порушення і висновки, які аналогічні тим, що наведені в акті від 17 лютого 2019 року.

60. В судовому засіданні представники позивача та третьої особи пояснили, що довідка складена 25 лютого 2019 року, однак докази на підтвердження цього твердження не надали.

61. 06 березня 2019 року Управління звернулося до Держлісагентства з листом № 01/15/504/0/2-19 щодо припинення права користування мисливськими угіддями КП «Мар`їнське МРГ».

62. У відповідь на вищевказане Держлісагентство рекомендувало позивачу як органу, уповноваженому надавати в користування мисливські угіддя, звернуться до суду з відповідним позовом (лист від 02 квітня 2019 року № 15/309/0/3-19/0/1).

63. Суди попередніх інстанцій також з`ясували, що 17 квітня 2019 року Держлісагентство відповідно до статей 6-1, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», враховуючи клопотання Управління від 15 квітня 2019 року № 03-469, погодження Облдержадміністрації від 15 квітня 2019 року № 404/5-19, погодження землевласників та користувачів, направило на розгляд Облдержадміністрації подання - матеріали про надання у користування мисливських угідь на території Мар`їнського району Донецької області ГО «МРГ «Бекас» на строк не менш як 15 років площею 55137,7650 га (вих. № 15/3362/0/1-19/06).

64. 17 квітня 2019 року голова облдержадміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації за наслідками розгляду подання Держлісагентства від 16 квітня 2019 року № 03-11/2929-19, враховуючи розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної ВЦА від 15 квітня 2019 року № 404/5-19 «Про погодження в користування мисливських угідь на території Мар`їнського району Донецької області громадській організації «Мисливсько-риболовецьке господарство «Бекас», керуючись статтями 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статтею 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», видав розпорядження № 419/5-19 «Про надання в користування мисливських угідь на території Донецької області громадській організації «Мисливсько-риболовецьке господарство «Бекас» (далі - розпорядження № 419/5-19).

65. Відповідно до пункту 1 розпорядження № 419/5-19 Облдержадміністрація надала в користування мисливські угіддя на території Донецької області загальною площею 55137,7650 га строком на 15 років ГО «МРГ «Бекас».

66. 21 червня 2019 року Управління надіслало на адресу КП «Мар`їнське МРГ» попередження № 03-666 про неухильне виконання пунктів б, в, г, д, є, ж, к пункту 2.2 Договору та необхідність надати у строк до 21 липня 2019 року матеріали щодо врегулювання відносин з власниками та користувачами земельних ділянок шляхом укладання відповідних договорів та про виконання інших договірних зобов`язань.

67. 23 липня 2019 року Управління надіслало на адресу відповідача повідомлення № 03-752 про невиконання вимог підпунктів б, в, г, д, є, ж, к пункту 2.2 Договору та надання у строк до 24 серпня 2019 року інформації про наявність штатних єгерів, договорів з землевласниками і землекористувачами, інформації про причини невиконання розпорядження № 411.

68. 27 серпня 2019 року Управління надіслало на адресу відповідача попередження № 03-870 про необхідність неухильного виконання підпунктів б, в, г, д, є, ж, к пункту 2.2 Договору та надання у строк до 21 вересня 2019 року матеріалів щодо врегулювання відносин з власниками та користувачами земельних ділянок шляхом укладання відповідних договорів та про виконання інших договірних зобов`язань.

69. За даними поштового обігу поштових відправлень, поштові відправлення, які Управління надсилало на адресу відповідача були повернуті 13 квітня 2019 року, 02 серпня 2019 року, 26 лютого 2019 року, 03 квітня 2019 року та 10 жовтня 2019 року з відміткою підприємства поштового зав`язку «за закінченням терміну зберігання».

70. Управління покликалося на лист державного підприємства «Великоанадольське лісове господарство» від 12 вересня 2019 року та доповідну записку мисливствознавця ОСОБА_91., який зазначав, що директор КП «Мар`їнське МРГ» ОСОБА_3. від отримання попереджень і повідомлень відмовився.

71. 17 січня 2020 року до Облдержадміністрації надійшло звернення народного депутата України ОСОБА_4. № 04/01, який зазначав, що до нього звернулися представники ГО «МРГ «Бекас» з проханням привести у відповідність до діючого законодавства умови ведення мисливського господарства на території Мар`їнського району Донецької області.

72. У зверненні народного депутата України йшлося про те, що з моменту надання мисливських угідь у користування КП «Мар`їнське МРГ» на останнього неодноразово надходили скарги з приводу неналежного виконання договірних умов з ведення мисливського господарства.

73. За результатами огляду, проведеного робочою групою з вивчення проблемних питань, що виникли на території району з ведення мисливського господарства, в лютому 2019 року, виявлені низка грубих порушень умов ведення мисливського господарства на території, наданій КП «Мар`їнське МРГ».

74. У зв`язку з цим та після погодження з Держлісагентством Облдержадміністрація надала мисливські угіддя в користування ГО «МРГ «Бекас», однак рішенням Господарського суду міста Києва від 02 грудня 2019 року розпорядження від 17 квітня 2019 року № 419/5-19 визнано незаконним і скасовано.

75. Враховуючи викладене та з метою припинення права користування мисливськими угіддями на підставі статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» народний депутат України пропонував наступні варіанти захисту інтересів мисливців - користувачів мисливських угідь, а саме: розірвати Договір з КП «Мар`їнське МРГ» у зв`язку з систематичним невиконанням обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства або і інших випадках, передбачених законодавством:

- шляхом подання адміністративного позову Державним агентством лісових ресурсів України (територіальним органом);

- шляхом подання адміністративного позову Державною екологічною інспекцією України (територіальним органом).

76. Також народний депутат України пропонував розірвати договір з ГО «МРГ «Бекас».

77. 18 лютого 2020 року, враховуючи звернення народного депутата України ОСОБА_4 , з метою вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договірних умов з ведення мисливського господарства на території Мар`їнського району Донецької області, керуючись Законом України «Про мисливське господарство та полювання», статтями 13, 16, 28, 39 Закону України XIV «Про місцеві державні адміністрації», голова Облдержадміністрації - керівник обласної військово-цивільної адміністрації видав розпорядження № 153/5-20 «Про утворення робочої групи з вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договорів користувачами мисливських угідь» (далі - розпорядження № 153/5-20).

78. Пунктом 1 розпорядження № 153/5-20 утворена робоча група з вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договорів користувачами мисливських угідь та затверджений її персональний склад.

79. Пунктом 2 розпорядження № 153/5-20 на робочу групу покладені обов`язки у строк до 31 березня 2020 року:

1. проаналізувати умови ведення мисливського господарства на території Мар`їнського району Донецької області;

2. вивчити стан виконання договірних умов користувачами мисливських угідь на території Мар`їнського району Донецької області;

3. за результатами роботи підготувати інформацію голові облдержадміністрації, керівнику обласної військово-цивільної адміністрації.

80. Листом від 25 лютого 2020 року № 03-246 Управління довело до відома членів робочої групи та користувачів мисливських угідь, в тому числі відповідача, про дату, час і місце проведення засідання робочої групи.

81. Керівникам мисливських угідь з метою всебічного розгляду порушеного питання запропоновано забезпечити явку своїх представників та надати матеріали, перелічені в листі від 20 лютого 2020 року № 03-225.

82. Листом від 26 лютого 2020 року № 33 КП «Мар`їнське МРГ» повідомило Управління, що оскаржило розпорядження № 153/5-20 в судовому порядку, а тому не має можливості взяти участь в засіданнях робочої групи до вирішення справи судом.

83. До позовної заяви позивач долучив акт огляду мисливських угідь КП «Мар`їнське МРГ» та ГО «МРГ «Бекас» без дати і номера, складений членами робочої групи.

84. В акті вказано, що за наслідками огляду встановлено:

- відсутність межових аншлагів з номерами обходів та визначенням належності;

- відсутність внутрішньогосподарських аншлагів з визначенням відтворюваних ділянок та ділянок для натаскування, натягання, вимуштрування мисливських собак;

- відсутність біотехнічних споруд (стаціонарних годівниць);

- на підгодовувальних майданчиках відсутні корма (фото додається);

- підгодовувальні майданчики розміщені біля автомобільних доріг.

85. Суд зауважив, що в акті не конкретизовано, ким саме допущені ці порушення КП «Мар`їнське МРГ» чи ГО «МРГ «Бекас», зважаючи на те, що робоча група проводила огляд угідь обох користувачів.

86. Огляд угідь проводився без участі представників відповідача, що визнається сторонами.

87. На стадії підготовчого провадження позивач надав суду акт аналогічного змісту, датований 02 березня 2020 року.

88. Робоча група склала довідку про результати з вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договорів користувачами мисливських угідь (довідка не містить дати її складання та підписання членами робочої групи, а в графі «Додатки:» залишився прочерк).

89. В довідці вказано, що члени робочої групи розглянули питання, пов`язані з веденням мисливського господарства, зазначеними у Договорі про умови з ведення мисливського господарства від 27 вересня 2016 року з КП «Мар`їнське МРГ» та в Договорі про умови з ведення мисливського господарства від 19 квітня 2019 року з ГО «МРГ «Бекас».

90. Керівництво КП «Мар`їнське МРГ» листом від 26 лютого 2020 року № 33 повідомило Управління про неможливість участі в робочій групі у зв`язку з оскарженням в судовому порядку розпорядження № 153/5-20.

91. Незважаючи на це керівник КП «Мар`їнське МРГ» та його представники без належних документів, що підтверджують їх повноваження, були присутні на засіданні робочої групи.

92. Робоча група дії керівництва КП «Мар`їнське МРГ» розцінила як перешкоджання її діяльності та приховування інформації.

93. В довідці відображені ті порушення, які наведені в акті огляду мисливських угідь.

94. Додатково вказано, що робоча група використала матеріали вивчення проблемних питань, пов`язаних з веденням мисливського господарства КП «Мар`їнське МРГ», зібрані в лютому 2019 року на виконання розпорядження № 143/5-19.

95. Управління зверталося до Держлісагентства з листом від 05 листопада 2018 року № 03-958, який містив пропозицією заборонити відповідачу використання державного мисливського фонду терміном на 2 роки.

96. На цій підставі робоча група робила висновок, що ще наприкінці 2018 року Управління виявило допущені відповідачем порушення Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

97. В довідці зазначено, що детально виявлені порушення користувачів мисливських угідь наведені в порівняльній таблиці, у якій наведена інформація про виконання зобов`язань за договорами про надання в користування мисливських угідь КП «Мар`їнське МРГ» та ГО «МРГ «Бекас».

98. При цьому в стовбці, який містив інформацію про виконання відповідачем умов Договору, навпроти кожного підпункту (підпункти а, б, в, г, д, е, є, ж, з, і, ї, к пункту 2.2 Договору) вказана фраза: «відмовлено в наданні інформації».

99. Крім того, робоча група в довідці зазначила, що на території району фіксуються браконьєрства, які на даний час внесено до ЄРДР з ознакою кримінального провадження № 12019050690001079, № 1201950690001070, учасниками яких є єгеря КП «Мар`їнське МРГ».

100. Враховуючи викладене, робоча група дійшла висновку, що для вирішення проблемних питань необхідно припинити дію розпорядження № 419/5-19 та підпункт 4 пункту 1 розпорядження № 411.

101. 06 квітня 2020 року Облдержадміністрація звернулася до відповідача з листом № 0.2/19/654/0/2-20 з вимогою надати Управлінню укладені договори на ведення мисливського господарства на зазначену площу мисливських угідь; інформацію про внесення плати за користування мисливськими угіддями; інформацію про виконання зобов`язань, передбачених статтею 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

102. Листом від 22 квітня 2020 року № 03-423 Управління повідомило позивачеві про те, що не отримало від відповідача запитувану інформацію, а також про те, відповідач з 2016 року не виконує свої договірні зобов`язання та вимоги за статтею 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». На цій підставі Управління просило розглянути питання про припинення підпункту 4 пункту 1 розпорядження № 411.

103. З`ясовуючи обставини справи в частині доводів позивача про виявлені на території мисливських угідь, якими користується КП «Мар`їнське МРГ», фактів браконьєрства. Суди попередніх інстанцій відобразили у своїх рішеннях такі відомості.

104. Зокрема, установили, що 20 листопада 2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 12019050690001079. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина перша статті 248 Кримінального кодексу України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 20 листопада 2019 року до Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області засобами поштового зв`язку надійшли матеріали від адвоката Демченка О.О., який діяв від імені КП «Мар`їнське МРГ», про те, що ГО «МРГ «Бекас» незаконно здійснює полювання на території Мар`їнського району.

105. 20 листопада 2019 року слідчий суддя Мар`їнського районного суду Донецької області у справі № 237/6243/19 (1-кс/237/1397/19) постановив ухвалу, якою задовольнив скаргу КП «Мар`їнське МРГ» та зобов`язав начальника СВ Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою єгеря ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення - злочину за фактом виявлення підстреленого кабана поблизу с. Солодке.

106. 10 та 20 лютого 2020 року відповідач звертався до правоохоронних органів з заявами про вчинення кримінального правопорушення мисливцями ГО «МРГ «Бекас», відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 248 КК України.

107. 04 серпня 2020 року слідчий суддя Мар`їнського районного суду Донецької області у справі № 237/2645/20 (1-кс/237/509/20) постановив ухвалу, якою задовольнив скаргу КП «Мар`їнське МРГ»; скасував постанову старшого слідчого Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області про відмову у задоволенні клопотання від 06 червня 2020 року, якою відмовлено у залученні відповідача в якості потерпілого; зобов`язав слідчого залучити КП «Мар`їнське МРГ» в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 1201905069001079, внесеному до ЄРДР за частиною першою статті 248 КК України.

108. На підтвердження доводів про те, що відповідач виконує свої обов`язки в частині недопущення браконьєрства та порушень правил полювання, він надав також протоколи про адміністративне правопорушення від 31 серпня 2019 року за номерами 00037-0040, складені громадським інспектором з охорони довкілля ОСОБА_11. про вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

109. Доводячи факти вчинення відповідачем браконьєрства, Управління надало суду:

- доповідні записки єгерів ГО «МРГ «Бекас» від 04 грудня 2019 року, від 13 грудня 2019 року, від 16 листопада 2019 року про затримання єгерів та співробітників КП «Мар`їнське МРГ» у зв`язку із знаходженням з собаками мисливських порід поряд з населеним пунктом, відмовою у наданні документів, браконьєрством тощо;

- лист державного підприємства «Великоанадольське лісове господарство» від 10 лютого 2020 року про встановлення факту незаконного добування косулі мисливцями відповідача, який містив прохання про притягнення винних осіб до відповідальності та позбавлення відповідача дозволів на проведення відстрілу хижих та шкідливих тварин; доповідну міжрайонного мисливствознавця ОСОБА_2 від 10 лютого 2020 року про виявлення факту незаконного полювання;

- заяви громадського інспектора з охорони довкілля Державної екологічної інспекції в Донецькій області від 17 лютого 2020 року та від 10 лютого 2020 року про вчинення кримінального правопорушення внаслідок розстрілу косуль мисливцями та єгерями відповідача, що кваліфікується за статтею 248 КК України;

- лсти Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 17 лютого 2020 року № К-6/501/03-2020 та від 23 квітня 2020 року № К-391/20-2020 про те, що в провадженні слідчого відділення Мар`їнського ВП перебуває кримінальне провадження № 1201905069000170, відомості у якому внесені до ЄРДР 20 листопада 2019 року за частиною першою статті 248 КК України;

- витяг з ЄРДР, згідно з яким 20 листопада 2019 року зареєстроване кримінальне провадження № 12019050690001079 за повідомленнями підприємств, установ, організацій та посадових осіб. Правова кваліфікація правопорушення: частина перша статті 248 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 20 листопада 2019 року до Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області надійшли матеріали за фактом незаконного полювання членами мисливських організацій на території Мар`їнського району Донецької області;

- лист відділу поліції № 2 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області від 20 квітня 2021 року № 6627/303/01-2021, адресований ОСОБА_10 , у відповідь на його повідомлення від 09 лютого 2020 року за фактом полювання в Антонівському саду невідомими особами, внаслідок якого було підстрелено двох косуль (повідомлення долучено до кримінального провадження № 12019050690001079, яке перебуває на стадії досудового розслідування).

110. Щодо обставин справи стосовно упорядкування мисливських угідь, суди установили наступне.

111. 16 березня 2017 року КП «Мар`їнське МРГ» як замовник та Навчально-науково-виробнича лабораторія біоресурсів навколишнього природного середовища Запорізького національного університету як виконавець уклали договір на проведення науково-дослідної роботи № 3/17 (далі - Договір № 3/17).

112. Відповідно до пункту 1.1 Договору № 3/17 замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання провести науково-дослідну роботу «Розробка науково обґрунтованого режиму ведення мисливського господарства КП «Мар`їнське МРГ».

113. Згідно з пунктом 1.3 Договору № 3/17 термін виконання всієї роботи з 16 березня 2017 року до 16 березня 2019 року.

114. 07 січня 2019 року КП «Мар`їнське МРГ» звернулося до Управління з листом № 30, який містив пропозицію про внесення змін до Договору в частині зміни терміну мисливського упорядкування. Разом з листом на адресу Управління надісланий проект додаткової угоди № 2 від 07 січня 2019 року до договору від 27 вересня 2016 року. Відповідач пропонував продовжити строк забезпечення мисливського упорядкування угідь до 21 вересня 2018 року (додаткова угода так і не була укладена сторонами).

115. Листом від 18 лютого 2019 року № 5 Навчально-науково-виробнича лабораторія біоресурсів навколишнього природного середовища Запорізького національного університету повідомила відповідачеві, що завершуються роботи з розробки Проекту організації та розвитку мисливського господарства КП «Мар`їнське МРГ». Для завершення робіт необхідна інформація щодо територій обмеженого та забороненого доступу в межах наданих у користування мисливських угідь станом на січень 2019 року та результати обліку мисливських тварин у зимовому сезоні 2018-2019 років. Роботи з мисливського упорядкування будуть завершені 16 березня 2019 року згідно з календарним планом до договору № 3/17 від 16 березня 2017 року.

116. Проєкт організації та розвитку мисливського господарства КП «Мар`їнське МРГ розроблений Навчально-науково-виробничою лабораторією біоресурсів навколишнього природного середовища Запорізького національного університету та затверджений відповідачем 12 березня 2019 року.

117. 12 березня 2019 року Запорізький національний університет звернувся до Управління з листом № 01.01-23/401, в якому просив погодити Проект організації та розвитку мисливського господарства КП «Мар`їнське МРГ».

118. 06 травня 2019 року КП «Мар`їнське МРГ» повторно звернулося до Управління з листом № 67, який містив пропозицію про внесення змін до Договору в частині зміни терміну мисливського упорядкування та юридичної адреси відповідача (додаткові угоди так і не були укладені сторонами).

119. 08 червня 2019 року КП «Мар`їнське МРГ» звернулося до Управління з листом № 72, в якому просило надати відповідь щодо погодження Проєкту організації та розвитку мисливського господарства.

120. Разом з листом від 20 лютого 2020 року № 25 КП «Мар`їнське МРГ» направило до Управління Проект організації та розвитку мисливського господарства для його погодження.

121. Листом від 03 березня 2020 року № 03-272 Управління повернуло Проєкт організації та розвитку мисливського господарства КП «Мар`їнське МРГ» відповідачу для його подальшого доопрацювання на тій підставі, що в матеріалах відсутні засвідчені належним чином протоколи виробничих мисливсько-впорядкувальних нарад з питань проєктно-пошукових робіт для складання проєкту організації та розвитку мисливського господарства. Нормативного обґрунтування відмова Управління не містить.

122. Разом з листом від 30 березня 2020 року № 47 КП «Мар`їнське МРГ» направило Проєкт організації та розвитку мисливського господарства для погодження до Департаменту екології та природних ресурсів Облдержадміністрації.

123. Листом від 13 квітня 2020 року № 08-32/2318/90-20 Департамент екології та природних ресурсів Облдержадміністрації повернув проєкт на доопрацювання, покликаючись на те, що спершу його має погодити Управління.

124. Листом від 27 травня 2020 року № 21 Навчально-науково-виробнича лабораторія біоресурсів навколишнього природного середовища Запорізького національного університету повідомила відповідачеві, що протоколи двох виробничих та технічної нарад не включені до проекту упорядкування відповідно до Порядку проведення упорядкування мисливських угідь, затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 21 червня 2001 року № 56.

125. Управління надало суду листи, адресовані розробнику проєкту впорядкування мисливських угідь та відповідачу, від 02 січня 2019 року № 03-001, від 25 лютого 2019 року № 03-199, від 15 квітня 2019 року № 03-466, від 29 травня 2019 року № 03-592, від 22 серпня 2019 року № 03-852, від 22 квітня 2019 року № 03-403, від 15 травня 2019 року № 03-558, від 07 листопада 2019 року № 03-1145/1.

126. На час судового розгляду проєкт не погоджений Управлінням та Департаментом екології та природних ресурсів Облдержадміністрації.

127. Суди попередніх інстанцій з`ясували й обставини щодо створення єгерської служби.

128. Зазначили, що на підтвердження доводів про те, що в КП ««Мар`їнське МРГ» створена єгерська служба, відповідач надав повідомлення про прийняття працівника на роботу, подані податковому органу, від 26 грудня 2018 року про працевлаштування єгерів ОСОБА_11 , ОСОБА_5 з 27 грудня 2018 року, від 15 січня 2019 року про працевлаштування єгерів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з 16 січня 2019 року, від 16 січня 2019 року про працевлаштування єгерів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 з 17 січня 2019 року; від 21 січня 2019 року про працевлаштування єгеря ОСОБА_18 з 22 січня 2019 року; від 03 березня 2020 року про працевлаштування єгеря ОСОБА_19 з 04 березня 2020 року.

129. Крім того, відповідач надав суду накази від 26 грудня 2018 року № 1 «Про прийняття на роботу за сумісництвом», від 26 грудня 2018 року № 2 «Про прийняття на роботу за сумісництвом», від 15 січня 2019 року № 2 «Про прийняття на роботу за сумісництво», від 16 січня 2019 року № 7 «Про прийняття на роботу за сумісництвом», від 16 січня 2019 року № 8 «Про прийняття на роботу за сумісництвом», від 21 січня 2019 року № 10 «Про прийняття на роботу за сумісництвом», згідно з якими перелічені вище особи були працевлаштовані.

130. Перевіряючи доказами зазначені у позові покликання щодо звернень землевласників та землекористувачів до органів державної влади, суди з`ясували таке.

131. Позивач надав до суду листи філії «Костянтинівська» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» від 06 лютого 2019 року № 6 та від 07 лютого 2019 року № 7, філії «Єлєновська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» від 06 лютого 2019 року № 5 та від 08 лютого 2019 року № 6, філії «Павлівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» від 06 лютого 2019 року № 16 та від 07 лютого 2019 року № 19, Приватного підприємства «Агрофірма «Пречистівське» від 06 лютого 2019 року № 30, філії «Богоявленська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» від 06 лютого 2019 року № 20, філії «Катеринівська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» від 06 лютого 2019 року № 24, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Нива» від 06 лютого 2019 року № 28, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрод-Донбас» від 07 лютого 2019 року № 25, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» від 07 лютого 2019 року № 33, Фермерського господарства «Дом» від 05 лютого 2019 року № 21, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елвіко-Гігант» від 07 лютого 2019 року № 41.

132. Листи адресовані Облдержадміністрації, Мар`їнській РДА та Управлінню і в них йдеться про відкликання погоджень надання мисливських угідь відповідачу, у зв`язку з тим, що останній не виконує своїх зобов`язань.

133. Також позивач надав листи Катеринівської сільської ради від 17 грудня 2018 року № 808/02-24, Степненської сільської ради від 17 грудня 2018 року № 988/02-25, Зорянської сільської ради від 18 грудня 2018 року, Новомихайлівської сільської ради від 17 грудня 2018 року, Новоселидівської сільської ради від 20 грудня 2018 року, Військово-цивільної адміністрації міста Мар`їнка та села Побєда від 17 грудня 2018 року, Єлизаветівської сільської ради від 17 грудня 2018 року, Богоявленської сільської ради від 20 грудня 2018 року, Галицинівської сільської ради від 17 грудня 2018 року, Максиміліянівської сільської ради від 17 грудня 2018 року, Костянтинівської сільської ради від 17 грудня 2018 року, Дачненської сільської ради від 18 грудня 2018 року, Новоукраїнської сільської ради від 18 грудня 2018 року, Успенівської сільської ради від 17 грудня 2018 року про невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтею 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», які були надані Мар`їнській РДА у відповідь на її запит від 14 грудня 2018 року.

134. Крім того позивач надав до суду першої інстанції лист ГО «МРГ «Бекас» від 15 вересня 2020 року № 48, адресований Облдержадміністрації, який містив прохання провести перевірку законності отримання відповідачем в користування мисливських угідь.

135. Вказаним листом ГО «МРГ «Бекас» надало позивачу адресовані народному депутату України ОСОБА_4 у відповідь на його депутатське звернення листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Красногорівське» без дати, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агропромсервіс» від 15 вересня 2020 року, Фермерського господарства «Дон» від 28 серпня 2020 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрод-Донбас» від 09 вересня 2020 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Світанок» від 10 вересня 2020 року, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» від 02 вересня 2020 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» від 27 серпня 2020 року, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест» від 28 серпня 2020 року, Фермерського господарства «Косинський і К» без дати, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бугстройторг» від 15 вересня 2020 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» від 08 вересня 2020 року, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» від 16 вересня 2020 року, в яких йдеться про те, що договори з відповідачем щодо користування мисливськими угіддями не укладалися, плата за користування угіддями відповідачем не вносилась, а відповідні договори укладені з ГО «МРГ «Бекас».

136. Щодо укладання договорів з землевласниками та землекористувачами, суди з`ясували, що відповідач надав суду договори про умови користування земельними ділянками для ведення мисливського господарства в межах Мар`їнського району Донецької області, укладені 16 травня 2019 року з ОСОБА_20 , на земельну ділянку площею 4,13 га; від 17 травня 2019 року з ОСОБА_21 , 4,13 га; від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_14 , 4,65 га; від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_22 , 4,31 га; від 02 січня 2019 року з ОСОБА_23 , 2,0 га, від 02 січня 2019 року з ОСОБА_24 , 4,2 га, від 02 січня 2020 року з ОСОБА_25 , 4,0 га, від 15 квітня 2019 року з ОСОБА_26 , 5,8 га, від 21 квітня 2019 року з ОСОБА_27 , 5,8 га, від 20 квітня 2019 року з ОСОБА_28 , 2,0 га, від 05 грудня 2019 року з ОСОБА_29 , 11,00 га, від 26 листопада 2019 року з ОСОБА_30 , 6,00 га, від 15 листопада 2019 року з ОСОБА_31 , 7 га, від 15 листопада 2019 року з ОСОБА_32 , 7,00 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_33 , 3,5 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_34 , 3,5 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_35 , 3,09 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_36 1,82 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_37 , 3,09 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_38 , 3,09 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_39 , 8,62 га, від 15 серпня 2019 року з ОСОБА_40 , 3,09 га, від 19 травня 2019 року з ОСОБА_41 , 16,32 га, від 18 травня 2019 року з ОСОБА_42 , 4,13 га, від 16 травня 2019 року з ОСОБА_43 , 2 га, від 18 травня 2019 року з ОСОБА_44 , 21,13 га, від 19 травня 2019 року з ОСОБА_45 , 4,13 га, від 14 травня 2019 року з ОСОБА_46 , 4,13 га, від 15 травня 2019 року з ОСОБА_47 , 4,5 га, від 20 квітня 2019 року з ОСОБА_48 , 4,5 га, від 16 серпня 2019 року з ОСОБА_49 , 5,28 га, від 18 травня 2019 року з ОСОБА_50 , 4,13 га, від 18 травня 2019 року з ОСОБА_51 , 4,13 га, від 17 травня 2019 року з ОСОБА_52 , 4,13 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_53 , 4,3 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_54 , 3,66 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_55 , 4,3 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_56 , 4,3 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_57 , 2 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_58 , 2 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_59 , від 13 серпня 2019 року зі ОСОБА_60 , 3,17 га, від 13 серпня 2019 року зі ОСОБА_61 , 3,17 га, від 13 серпня 2019 року зі ОСОБА_60 , 3,17 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_62 , 4 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_63 , 2 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_64 , 4,13 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_65 , 3,17 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_66 , 6,29 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_67 , 3,8 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_66 , 2 га, від 21 березня 2019 року з ОСОБА_68 , 3,41 га, від 15 травня 2019 року з ОСОБА_69 , 10 га, від 26 лютого 2019 року з ОСОБА_70 , 2 га, від 03 квітня 2019 року з ОСОБА_71 , 3,75 га, від 18 березня 2019 року з ОСОБА_72 , 3,75 га, від 18 березня 2019 року з ОСОБА_73 , 3,75 га, від 22 серпня 2019 року з фермерським господарством ОСОБА_74 , 172,39 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_75 , 3,6 га, від 13 серпня 2019 року з ОСОБА_76 , 24 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_77 , 7 га, від 31 січня 2019 року з ОСОБА_78 , 3,19 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_79 , 3 га, від 02 серпня 2019 року з ОСОБА_80 , 2 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_81 , 3,62 га, від 14 серпня 2019 року з ОСОБА_82 , 2 га, від 15 червня 2019 року з ОСОБА_83 , 3,7 га, від 22 лютого 2019 року з ОСОБА_84 , 3,62 га, від 05 лютого 2019 року з ОСОБА_85 , 5,62 га, від 26 травня 2019 року з ОСОБА_86 , 7,62 га, від 15 січня 2019 року з ОСОБА_87 , 2 га, від 17 січня 2019 року з ОСОБА_88 , 2 га, від 15 січня 2019 року з ОСОБА_89 , 2 га, від 27 серпня 2019 року з ОСОБА_90 , 2,5 га.

137. Відповідач визнав відсутність договорів з усіма власниками та користувачами земельних ділянок, розташованих на території мисливських угідь.

138. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 грудня 2019 року, залишеним без змін Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2020 року та постановою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 910/10388/19 визнано незаконним та скасовано розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 17 квітня 2019 року № 419/5-19.

139. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2792/20, яке набрало законної сили 17 жовтня 2020 року, позов КП «Мар`їнське МРГ» до Державної екологічної інспекції у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволений повністю; визнані протиправними дії Державної екологічної інспекції у Донецькій області щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Мар`їнське МРГ», проведеної у термін з 10 лютого 2020 року по 21 лютого 2020 року; скасований припис Державної екологічної інспекції у Донецькій області №06-03 від 25 лютого 2020 року.

140. Суд у вищевказаній справі констатував протиправність дій Державної екологічної інспекції у Донецькій області при проведенні перевірки позивача та складанні оскарженого у тій справі припису.

141. Окрім цього, суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 200/2926/20-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні позову КП «Мар`їнське МРГ» про визнання протиправними дій щодо винесення розпорядження від 18 лютого 2020 року № 153/5-20 «Про створення робочої групи з вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договорів користувачами мисливських угідь» та скасування цього розпорядження.

142. Вищевказані судові рішення скасовані постановою Верховного Суду від 28 червня 2023 року, а провадження у справі закрите у зв`язку з тим, що оспорений у справі № 200/2926/20-а адміністративний акт Облдержадміністрації не породжує наслідків для позивача, які підлягають окремому захисту в адміністративному провадженні.

143. Суд першої інстанції у справі, що розглядається, на підставі статей 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України не взяв до уваги надані позивачем та третьою особою фотознімки, оскільки ні самі фотознімки, ні зображення на них не дають можливості встановити, що відповідні кадри були зроблені саме в мисливських угіддях відповідача, а також не враховував надані третьою особою копії електронних доказів - відеозаписів як таких, що не відповідають вимогам частини другої статті 99 цього Кодексу (копії не засвідчені електронним підписом).

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

144. Підставами для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень скаржник зазначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

145. Доводи касаційної скарги обґрунтовані покликанням на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», яка як й інші норми національного законодавства, не містить чітких визначень підстав, умов і критеріїв поняття «систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин», а також зобов`язань, передбачених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або відповідним державним органом.

146. За позицією скаржника, відсутність сформульованої правової позиції Верховного Суду щодо правильного застосування цієї норми призводить до неоднозначного її тлумачення судами нижчих інстанцій, що, на думку заявника, може спричиняти різні правові наслідки (результати розгляду) у справах про припинення права користування мисливськими угіддями.

147. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій вказані вище норми права застосували неправильно й тому дійшли помилкового висновку по суті спору щодо відсутності підстав для задоволення поданого у цій справі позову.

148. Зокрема, у касаційній скарзі стверджується, що суди першої та апеляційної інстанцій, оперуючи у оскаржуваних судових рішеннях поняттям системності, яке вживається у нормах абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», не наводять, який саме зміст має це поняття.

149. Позивач розуміє його так, що вжите законодавцем у вищезгаданих нормах поняття «системності» передбачає ситуацію, коли користувач мисливських угідь два та більше разів порушив обов`язки щодо охорони та відтворення мисливських тварин та зобов`язання за договором користування мисливськими угіддями, й при цьому не виправив своїх порушень, незалежно від притягнення до відповідальності за такі порушення та шляхів їх виявлення.

150. Окрім цього, у касаційній скарзі висловлюється незгода з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення контролюючого органу, до повноважень якого у спірних правовідносинах належить встановлення порушень законодавства про мисливство та полювання, а також стосовно того, що оформлені актом висновки робочої групи, створеної відповідним розпорядженням голови Облдержадміністрації, не можуть підміняти собою актів Донецького обласного управління лісового та мисливського господарств або іншого уповноваженого органу, складених на реалізацію зобов`язань по проведенню не менше ніж одного разу на три роки перевірки виконання відповідачем своїх обов`язків як користувача мисливських угідь.

151. Спростовуючи такі висновки судів, скаржник покликається на приписи статті 37 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», які наділяють місцеві державні адміністрації повноваженнями щодо здійснення державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання відповідно до законодавства.

152. У продовженні такої аргументації позивач звертає увагу на норми статті 13 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», за змістом яких до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів та охорони довкілля.

153. Відзначає, що згідно з статтею 16 вищевказаного Закону, місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією та законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів, а відповідно до статті 28 цього ж Закону мають право проводити перевірки стану додержання Конституції та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форми власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 вказаного Закону.

154. Наявність у Облдержадміністрації повноважень щодо здійснення повноважень державного контролю у спірних в цій справі правовідносинах обґрунтовується й статтею 4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», згідно з якою державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють, зокрема, місцеві державні адміністрації, які за приписами статті 8 цього ж Закону забезпечують додержання вимог законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

155. Наголошуючи на наявності у голів місцевих державних адміністрацій повноважень щодо створення робочих груп з метою сприяння здійсненню передбачених законом функцій та завдань місцевих державних адміністрацій (стаття 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»), скаржник, з урахуванням вищенаведених аргументів та норм права, вважає, що робочі групи, утворені розпорядженнями голови Облдержадміністрації є належним органом, який уповноважений встановлювати факти невиконання договірних зобов`язань відповідачем як користувачем мисливських угідь.

156. Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про доставлення електронного листа, усім учасникам справи, окрім відповідача, копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі від 24 лютого 2025 року доставлена до їх електронних кабінетів 24 лютого 2025 року о 23:45 годині.

157. З урахуванням того, що остання відома адреса місцезнаходження відповідача знаходиться на тимчасово окупованій території, ухвала Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі від 24 лютого 2025 року була направлена КП «Мар`їнське МРГ» у спосіб, визначений статтею 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», а саме - шляхом розміщення інформації про постановлення зазначеної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади з покликанням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному держаному реєстрі судових рішень (ЄДРСР).

158. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 12-1 вищезгаданого Закону з моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

159. Докази розміщення вищезазначеної інформації та покликання на судове рішення в ЄДРСР на офіційному веб- порталі судової влади містяться у матеріалах касаційного провадження.

160. Водночас, відзив на касаційну скаргу відсутній, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

161. Основним актом законодавства, який урегульовує спірні у цій справі правовідносини, є Закон України «Про мисливське господарство та полювання», згідно з преамбулою до якого цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

162. За визначеннями понять, наведеними у статті 1 вказаного Закону, користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

163. Відповідно до статті 21 цього ж Закону ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

164. Згідно з положеннями статті 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

Переважне право на користування мисливськими угіддями мають:

власники та постійні користувачі земельних ділянок;

користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

165. Статтею 23 цього ж Закону передбачено, що право користування мисливськими угіддями припиняється у разі:

закінчення строку користування;

добровільної відмови від користування;

припинення діяльності юридичних осіб, яким надано у користування мисливські угіддя;

систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства;

погіршення якості мисливських угідь з вини їх користувача;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються:

у випадках, передбачених абзацами третім, четвертим, сьомим частини першої цієї статті, - за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, тими самими органами, які уповноважені на надання у користування мисливських угідь;

у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування.

166. Питання, пов`язані з охороною та відтворенням мисливських тварин регламентовані статтею 27 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за нормами якої з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.

Користувачі мисливських угідь встановлюють за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями пропускну спроможність мисливських угідь.

167. Обов`язки користувачів мисливських угідь визначає частина друга статті 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», згідно з якою користувачі мисливських угідь зобов`язані:

додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин;

виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування;

раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь;

проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу;

негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями;

обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі;

здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу;

додержуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь;

не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин;

не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь;

проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п`яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;

самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування;

безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги.

У разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь зазначених вимог центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років.

168. Державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства (частина перша статті 37 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

169. Права працівників, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання, визначає статті 39 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», а саме:

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до законодавства мають право:

1) давати обов`язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень вимог цього Закону;

2) перевіряти документи на право полювання та добування мисливських тварин в інших цілях, зупиняти транспортні (плавучі) засоби та проводити їх огляд та огляд речей, знарядь полювання, добутої продукції та інших предметів;

3) доставляти осіб, які порушують вимоги цього Закону, до органів Національної поліції, органів місцевого самоврядування;

4) вилучати в осіб, які порушують правила полювання, знаряддя добування тварин, транспортні (плавучі) засоби, обладнання і предмети, що були знаряддям порушень, незаконно добутих тварин та іншу продукцію полювання, а також відповідні документи;

5) проводити фотографування, звукозапис, кіно- та відеозйомку як додаткові заходи для запобігання та розкриття порушень правил полювання та інших вимог, установлених цим Законом;

6) складати протоколи про порушення правил полювання, інших встановлених цим Законом вимог;

7) вільно відвідувати підприємства, установи та організації, які здійснюють добування, утримання, зберігання або переробку мисливських тварин, території та об`єкти природно-заповідного фонду з метою здійснення нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону тваринного світу, ведення мисливського господарства та здійснення полювання;

8) зупиняти чи припиняти полювання та іншу діяльність, що провадиться з порушеннями вимог, установлених цим Законом;

9) визначати розмір збитків, завданих мисливському господарству, за затвердженими таксами та методиками;

10) використовувати під час виконання службових обов`язків попутний транспорт і засоби зв`язку, що належать користувачу мисливських угідь;

11) анулювати видані ними дозволи на полювання та добування мисливських тварин в інших цілях;

12) викликати посадових осіб, громадян України та іноземців для усних або письмових пояснень у зв`язку з порушенням ними вимог цього Закону;

13) перевіряти й безоплатно одержувати від юридичних і фізичних осіб документи з ведення мисливського господарства, мисливського собаківництва, добування, зберігання, утримання, перероблення і реалізації мисливських тварин та продукції полювання;

14) розглядати в установленому законодавством порядку справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з добуванням мисливських тварин, порушенням вимог щодо ведення мисливського господарства, у тому числі користування мисливськими угіддями, і накладати адміністративні стягнення;

15) на стимулювання та матеріально-технічне забезпечення діяльності в установленому законодавством порядку;

16) виконувати інші дії відповідно до законодавства про охорону навколишнього природного середовища і про тваринний світ;

17) використовувати відповідно до законодавства спеціальні засоби.

Права, визначені в пунктах 2-6, 8, 11 та 15 цієї статті, поширюються також на єгерів та посадових осіб користувачів мисливських угідь, уповноважених на охорону державного мисливського фонду (в межах, закріплених за користувачами мисливських угідь). Права, визначені в пунктах 2, 3, 5 та 15 цієї статті, поширюються також на громадських інспекторів з охорони довкілля та громадських мисливських інспекторів. Права, визначені в пунктах 2-6, 8, 14 та 15 цієї статті, поширюються також на державних районних мисливствознавців, головних лісничих, лісничих, головних мисливствознавців та мисливствознавців держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств.

Посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, посадові особи користувачів мисливських угідь, уповноважені на охорону державного мисливського фонду під час виконання службових обов`язків, а також громадські інспектори з охорони довкілля та громадські мисливські інспектори під час проведення рейдів, пов`язаних з охороною державного мисливського фонду, можуть перебувати у мисливських угіддях із зброєю (відомчою чи власною) незалежно від строків полювання за наявності у них службового посвідчення, а для громадських інспекторів - посвідчення громадського інспектора та письмового розпорядження (наказу) на проведення рейду. Рейд очолює посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

170. Гарантії і захист прав користувачів мисливських угідь закріплює стаття 31 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», за правилами якої права користувачів мисливських угідь охороняються законом.

Припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених статтею 23 цього Закону.

У разі дострокового припинення права користування мисливськими угіддями, що сталося не з ініціативи або вини їх користувача, йому відшкодовуються витрати на проведені протягом останніх трьох років комплексні заходи, спрямовані на охорону і відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, поліпшення середовища перебування тварин, а також повна вартість робіт з останнього упорядкування цих угідь. Зазначені витрати відшкодовуються за рахунок нового користувача цих угідь або органу, який прийняв таке рішення, а в разі якщо рішення про дострокове припинення права користування мисливськими угіддями ухвалювалося судом, - органом, який звернувся до адміністративного суду з позовом щодо застосування такого заходу реагування.

Порушені права користувачів мисливських угідь підлягають поновленню.

Поновлення порушених прав користувачів мисливських угідь провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, місцевими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень або в судовому порядку.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

171. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

172. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

173. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

174. Стаття 31 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» містить застереження про те, що припинення права використання державного мисливського фонду або права користування мисливськими угіддями може мати місце лише у випадках, передбачених статтею 23 цього Закону. Такі випадки викладені у вказаній нормі за вичерпним і остаточним переліком, які розширеному тлумаченню не підлягають.

175. Один із таких випадків передбачений абзацом п`ятим частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», норми якого мають пряму дію, чітко встановлюють спосіб припинення права користування мисливськими угіддями та суб`єктів, уповноважених ініціювати це питання, містять конкретно визначені для цього умови.

176. Зокрема, передбачають, що право користування мисливськими угіддями припиняється в судовому порядку - адміністративним судом за позовом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування.

177. Абзац п`ятий частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлює такі умови для припинення права користування мисливськими угіддями:

користувач мисливських угідь не виконує обов`язки щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язання, обумовлені договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства;

невиконання зазначених обов`язків та зобов`язань є систематичним.

178. Юридичний аналіз вищезазначених законодавчих положень засвідчує, що закріплені у ній норми встановлюють імперативне правило, згідно з яким право користування мисливськими угіддями припиняється адміністративним судом за позовом уповноважених органів у разі систематичного невиконання користувачем мисливських угідь не будь-яких закріплених за ним обов`язків та зобов`язань, а лише тих, які прямо передбачені абзацом п`ятим частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Такими обов`язками та зобов`язаннями є:

- обов`язки щодо охорони та відтворення мисливських тварин;

- зобов`язання, обумовлені договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок;

- зобов`язання, обумовлені договором між користувачем мисливських угідь та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства

179. Застосований законодавцем спосіб викладу норм абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» вказує на те, що припинення на його підставі права користування мисливськими угіддями може мати місце у випадку систематичного невиконання користувачем мисливських угідь як усіх вищенаведених обов`язків та зобов`язань одночасно (у сукупності), так і у випадку систематичного невиконання хоч б одного з них.

180. Отже, предметом доказування у спорах означеної категорії справ охоплюються обставини, зокрема, стосовно того, чи мали місце факти невиконання користувачем мисливських угідь визначених у абзаці п`ятому частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» обов`язків та зобов`язань або хоча б одного з них, й у разі встановлення таких обставин - чи мають такі факти систематичний характер.

181. Верховний Суд підкреслює, що за змістом статей 72 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України наявність або відсутність обставин (фактів), мають значення для правильного вирішення справи, адміністративний суд встановлює на підставі доказів, зокрема, письмових, речових та електронних, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.

182. За загальним правилом, закріпленим у нормах частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

183. Змагальність сторін та офіційне з`ясування всіх обставин у справі належать до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, що визначене у пункті 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

184. Зміст вищевказаних засад адміністративного судочинства розкривається у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами першою та четвертою якої встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

185. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у справі, яка розглядається, повинні були з`ясувати обставини стосовно наявності чи відсутності у спірних правовідносинах фактів систематичного невиконання відповідачем закріплених за ним законом та відповідним договором обов`язків та зобов`язань, перевірити їх, утому числі належними і допустимими доказами, наданими сторонами, а в разі їх недостатності витребувати такі з власної ініціативи та надати їм належну оцінку в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

186. Обґрунтовуючи вимогу позовної заяви про припинення права на користування мисливськими угіддями на підстав абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Донецька обласна військово - цивільна адміністрація покликалась на те, що відповідач систематично не виконує покладені на нього законом обов`язки щодо охорони та відтворення мисливських тварин, а також зобов`язання, обумовлені договором про умови ведення мисливського господарства, укладеним 27 вересня 2016 року між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства і КП «Мар`їнське МРГ».

187. На підтвердження таких обставин позивач надав неодноразово складені Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства попередження про необхідність усунення порушень відповідних положень Договору про умови ведення мисливського господарства від 20 серпня та від 28 вересня 2018 року, а також від 21 червня, від 23 липня та від 27 серпня 2019 року.

188. Окрім цього, доводячи наявність фактів систематичного невиконання КП «Мар`їнське МРГ» своїх обов`язків та зобов`язань як користувачем мисливських угідь, позивач надав до суду першої інстанції матеріали оглядів мисливських угідь, проведених робочими групами з вивчення проблемних питань, що виникли на території Мар`їнського району Донецької області з ведення мисливського господарства (утворена розпорядженням голови Облдержадміністрації від 13 лютого 2019 року № 143/5-19), та з вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договорів користувачами мисливських угідь (утворена розпорядженням голови Облдержадміністрації від 18 лютого 2020 року № 153/5-20), складені за результатом таких оглядів акти, довідки та доповідні записки.

189. Досліджуючи такі докази та надаючи оцінку обставинам, які вони підтверджують, суди попередніх інстанцій, беручи до уваги наявне у спірних правовідносинах правове регулювання, виснували, що саме лише складання Управлінням попереджень про необхідність усунення порушень договору про умови ведення мисливського господарства виключно на підставі отриманих цим органом повідомлень (листів, звернень тощо) від інших органів, фізичних та юридичних осіб, даних та інформації з відповідних реєстрів та інших джерел про імовірні порушення (недотримання) КП «Мар`їнське МРГ» зобов`язань, визначених вказаним договором, без їх перевірки в порядку здійснення заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання й без проведення жодних, визначених законодавством, заходів такого контролю, не може підтверджувати наявності фактів систематичного недотримання відповідачем зобов`язань за наведеним договором, оскільки у цих конкретних правовідносинах (з урахуванням наявного у них правового регулювання) та у світлі фактичних обставин цієї справи не є належним способом виявлення таких порушень.

190. Що ж до покликань позивача на матеріали оглядів робочими групами мисливських угідь, наданих у користування КП «Мар`їнське МРГ», а також складені за їх результатами акти, довідки та доповідні записки, то суди першої та апеляційної інстанцій їх відхилили, зазначивши, що такі огляди не належать до визначених законом заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання, а тому не можуть вважатись належним і передбаченим законодавством способом виявлення порушень, у зв`язку з якими може бути ініційоване питання про припинення права користування мисливськими угіддями в порядку абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

191. З огляду на це суди виснували, що вищезазначені попередження Управління та матеріали оглядів робочими групами Облдержадміністрації мисливських угідь, оформлені за їх результатами акти, довідки та доповідні записки не є передбаченим законом способом виявлення фактів недотримання користувачем мисливських угідь закріплених за ним обов`язків та зобов`язань.

192. Позивач із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій не погоджується, й вважає, що виявлення порушень, допущених відповідачем, відбулось у визначений законом спосіб, у зв`язку з чим й подав касаційну скаргу до Верховного Суду і з огляду, зокрема, на ці аргументи відкрите касаційне провадження у справі, яка розглядається.

193. З урахуванням вищевикладеного, основними питаннями, які постають під час розгляду цієї справи Верховним Судом у касаційному порядку, є питання про те, чи у належний та передбачений законом спосіб у спірних правовідносинах були виявлені порушення, з наявністю яких абзац п`ятий частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» пов`язує підстави для припинення права користування мисливськими угіддями; чи існують у справі обставини, які б підтверджували системне невиконання відповідачем своїх обов`язків та зобов`язань, мова про які йде у вищевказаних нормах, й у зв`язку з якими законодавець пов`язує право уповноважених органів на звернення до адміністративного суду з вимогами про припинення права користування мисливськими угіддями.

194. Відповідаючи на вказані питання, колегія суддів зазначає, що питання про припинення права КП «Мар`їнське МРГ» на мисливськими угіддями у спірних правовідносинах ініційоване Донецькою обласною державною адміністрацією - Донецькою обласною військово - цивільною адміністрацією та Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (наразі Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) у зв`язку з виявленням вказаними органами порушень у вигляді систематичного недотримання відповідачем обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, а також зобов`язань, обумовлених договором про умови ведення мисливського господарства, укладеним 27 вересня 2016 року між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства і КП «Мар`їнське МРГ».

195. Зазначені органи у цьому спорі діють як суб`єкти владних повноважень, на яких розповсюджується дія частини другої статті 19 Конституції України, норми якої передбачають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

196. Верховний Суд неодноразово аналізував вказану норму Основного Закону України, зокрема, у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 990/184/24 (пункти 58, 59), у якій Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вжите законодавцем формулювання «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

197. Тобто діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки.

198. Спірні у цій справі правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про мисливське господарство та полювання».

199. Питання, пов`язані з контролем за полюванням та веденням мисливського господарства, унормовані статтями 37-41 розділу V вищенаведеного Закону, які передбачають державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання (стаття 37) та громадський контроль за полюванням (стаття 38).

200. Державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства (частина перша статті 37 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

201. Водночас, за правилами статті 21 вказаного Закону, умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

202. У спірних правовідносинах такий договір був укладений 27 вересня 2016 року між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства і КП «Мар`їнське МРГ». У підпункті «а» пункту 2.3 Договору передбачене право Управління в міру необхідності, але не менше ніж один раз на три роки, проводити перевірку виконання КП «Мар`їнське МРГ» умов договору, його виробничої та фінансово-господарської діяльності в частині організації та ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та використання державного мисливського фонду.

203. За наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що як Донецька облдержадміністрація (Донецька обласна ВЦА), так й Донецьке обласне управління лісового та мисливського господарства (Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) є органами, які уповноважені здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання й за результатами проведення заходів такого контролю виявляти та фіксувати відповідні порушення, зокрема й ті, які, у разі їх систематичного допущення (вчинення), зумовлюють припинення права користування мисливськими угіддями.

204. Закон України «Про мисливське господарство та полювання» не визначає порядку і процедури здійснення заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання уповноваженими на це органами. У цьому питанні частина перша статті 37 зазначеного Закону передбачає, що такий контроль здійснюється відповідно до законодавства, не відсилаючи, при цьому, до конкретного закону або нормативно - правового акта, який би його врегульовував.

205. Водночас, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

206. Сфера дії вказаного Закону визначена у його статті 2, частиною першою якої встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

207. У статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» надане визначення про те, що державний нагляд (контроль) - діяльність, зокрема, уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

208. Стаття 2 зазначеного Закону або інша його норма не містить застережень стосовно непоширення його дії на правовідносини, пов`язані зі здійсненням державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання. У Законі України «Про мисливське господарство та полювання» також не міститься відповідних норм стосовно незастосування до таких відносин положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

209. Тому Верховний Суд констатує, що на відносини, пов`язані зі здійсненням державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання поширюються вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які застосовуються з урахуванням норм Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

210. Заходи державного нагляду (контролю), у розумінні статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

211. При цьому, згідно з наданими суб`єкту господарювання правами та процедурними гарантіями у правовідносинах щодо здійснення державного нагляду (контролю), перелік яких закріплений у нормах статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема: бути поінформованим про свої права та обов`язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; у передбачених законом випадках не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб; вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі: перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу; використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів; з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

212. Права працівників, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання, давати обов`язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень вимог Закону України «Про мисливське господарство та полювання», закріплене й пункті 1 частин першої статті 39 зазначеного Закону, а її пункт 7 надає їм право вільно відвідувати підприємства, установи та організації, які здійснюють добування, утримання, зберігання або переробку мисливських тварин, території та об`єкти природно-заповідного фонду з метою здійснення нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону тваринного світу, ведення мисливського господарства та здійснення полювання.

213. Таким правам контролюючих органів та їх посадових осіб кореспондують обов`язки користувача мисливських угідь безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги (абзац п`ятнадцятий частини другої статті 30 Законі України «Про мисливське господарство та полювання»).

214. За змістом абзацу першого частини шостої, частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

215. Аналіз вищенаведених законодавчих положень засвідчує, що державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, а також місцевими державними адміністраціями у спосіб проведення перевірок з дотриманням встановленого законом порядку, прав та процедурних гарантій суб`єкта господарювання - користувача мисливськими угіддями.

216. Беручи до уваги правовий статус Облдержадміністрації (Обласної ВЦА) та Управління як органів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання, Верховний Суд підкреслює, що вказані органи державної влади, в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

217. Тобто, у спірних в цій справі правовідносинах для зазначених органів не визначено іншого способу виявлення порушень, допущених користувачами мисливських угідь, аніж в порядку здійснення заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання з оформленням за їх результатами відповідних розпорядчих документів.

218. У разі, якщо за результатами проведення вищевказаними органами заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання у формі відповідних перевірок будуть виявлені порушення користувачем мисливських угідь вимог законодавства у вказаній сфері правовідносин, то такі факти фіксуються у акті перевірки, на підставі якого уповноважені посадові особи зазначених органів складають розпорядчий документ - припис з вимогами у визначений строк усунути такі порушення.

219. Верховний Суд враховує і те, що відповідно до норм частини одинадцятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

220. Встановлений законом порядок виявлення та фіксації порушень вимог законодавства у сфері мисливського господарства та полювання, а також спосіб реагування на них, з наданням можливості користувачу мисливських угідь можливість самостійно усунути такі порушення, покликаний запобігти надмірному втручанню держави у передбачені законом гарантії та права користувачів мисливських угідь й, водночас, забезпечити дотримання балансу між публічними (суспільними) інтересами, які полягають у підтриманні належного стану навколишнього природного середовища і охороні тваринного світу, збереженні державного мисливського фонду, забезпеченні гарантованого законом права громадян на полювання та приватним інтересом суб`єкта господарювання щодо отримання економічних і соціальних результатів, одержання прибутку від діяльності, пов`язаної з організацією та веденням мисливського господарства, користуванням мисливськими угіддями.

221. Мета державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання полягає не у тому, щоб застосувати до користувачів мисливськими угіддями відповідні фінансові, адміністративні або інші санкції, а у тому - щоб запобігти порушенням закону у вказаній сфері правовідносин, у тому числі користувачами мисливських угідь, виявити і припинити такі порушення, відновити законність та правопорядок у цих відносинах.

222. За такого правового регулювання спірних у цій справі правовідносин суб`єкт господарювання - користувач мисливськими угіддями, який самостійно усунув виявлені перевіркою порушення у вказаний у розпорядчих документах контролюючих органів строк, й у подальшому добросовісно виконує свої обов`язки і зобов`язання, визначені законом та договором про умови користування мисливськими угіддями, не може бути притягнутий до встановленого виду юридичної відповідальності за такі порушення й може безперешкодно продовжувати свою діяльність, якщо така здійснюється з дотриманням встановлених законом вимог до такої діяльності.

223. І навпаки, користувач мисливськими угіддями, який допускає у своїй діяльності порушення вимог законодавства у сфері мисливського господарства та полювання, не виконує своїх обов`язків та зобов`язань й вимог контролюючих органів про усунення зазначених порушень - притягається до відповідальності шляхом застосування до нього адміністративних, фінансових та інших санкцій та передбачених законом заходів реагування, аж до припинення права користування мисливськими угіддями з підстав та в порядку, встановлених законом. Але у будь - якому випадку застосування до користувача заходів реагування повинно бути пропорційним й враховувати характер допущених правопорушень, обставини, які мали місце у кожному конкретному випадку, та наслідки, які у зв`язку з цим настали.

224. Вищевикладене підтверджує правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що припинення права користування мисливськими угіддями є крайнім заходом реагування на неприпустимі та серйозні порушення, вчинені користувачем мисливських угідь, який свідомо, за відсутності на те об`єктивних причин, систематично не виконує свої обов`язки та зобов`язання, внаслідок чого подальше користування мисливськими угіддями є недоцільним, оскільки це загрожує збереженню мисливських тварин та державного мисливського фонду, суттєво погіршує стан мисливських угідь й загалом навколишнього природного середовища, екологічну ситуацію, що порушує інтереси громадськості та є несумісним з метою, з якою мисливські угіддя надаються у користування.

225. Про те, що припинення права користування мисливськими угіддями є крайнім заходом реагування у подібних правовідносинах, зазначено й у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 820/4770/18. Відступу від такого правозастосування колегія суддів у справі, що розглядається, не вбачає, а касаційна скарга не містить у собі достатніх та належно обґрунтованих доводів, які б спростовували таку правову позицію і давали підстави вважати інакше.

226. Верховний Суд відзначає, що у випадку припинення права користування мисливськими угіддями на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» важливими є обставини щодо того, чи охоплюються допущені користувачем мисливських угідь порушення вказаними нормами, й чи є вони такими, які носять системний характер.

227. У справі, що розглядається, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено фактів невиконання відповідачем своїх обов`язків та зобов`язань за договором та/або законом, а тому обставини справи у питанні про те, чи носили такі порушення системний характер не належить до обставин, які мають значення для правильного вирішення спору між сторонами, відповідно, не охоплюються й предметом доказування.

228. Через це суди попередніх інстанцій обґрунтовано не надавали оцінку аргументам позивача про систематичний характер допущених відповідачем порушень, оскільки у справі, що розглядається, оцінці таким доводам передувало з`ясування і перевірка доказами обставин стосовно самого існування фактів невиконання відповідачем своїх обов`язків та зобов`язань за договором та/або законом. Таких обставин судами попередніх інстанцій не установлено й скаржником це не спростовано.

229. Тому й Верховний Суд під час розгляду цієї справи в касаційному порядку, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не може сформувати висновки щодо застосування норм абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» в частині визначення поняття систематичного невиконання користувачем мисливських угідь закріплених за ним зобов`язань.

230. Узагальнюючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов таких висновків щодо застосування норм абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» у спірних правовідносинах:

виявлення та фіксація випадків невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства - здійснюється, у тому числі, шляхом проведення у визначеному законом порядку заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання, зокрема, місцевими державними адміністраціями (відповідними військово - цивільними адміністраціями), а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства;

за результатами проведення вказаних заходів у встановленому законом порядку складаються акти, у яких відображаються виявлені порушення з деталаним їх описом;

на підставі таких актів оформлюються розпорядчі документи - припис про усунення таких порушень з наданням користувачам мисливських угідь достатнього строку для їх усунення;

невиконання користувачем мисливських угідь визначених у абзаці п`ятому частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» обов`язків та зобов`язань або хоча б одного з них повинно бути систематичним (незалежно від того, чи були вчинені такі порушення поспіль або ні), мати місце у період користування мисливськими угідями й бути не усунутим користувачем мисливських угідь самостійно або на виконання вимог (приписів) уповноважених контролюючих органів та їх посадових осіб.

231. У справі ж, яка розглядається, суди попередніх інстанцій з`ясували, що оформленню попереджень Управління, які, за доводами позивача підтверджують наявність випадків систематичного невиконання відповідачем закріплених за ним обов`язків та зобов`язань як користувача мисливськими угіддями, не передувало проведення жодних заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання у встановленому законом порядку.

232. У зв`язку з цим такі попередження не можна вважати розпорядчими документами у розумінні частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

233. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що зазначені попередження складені Управлінням на підставі звернень і скарг громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, листів інших органів державної влади, відомостей про кримінальні провадження, отриманих з Єдиного реєстру досудових розслідувань тощо, які, однак, не були предметом перевірки у межах відповідних заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання, або перевірені та підтверджені в інший, визначений законом спосіб, який достовірно б засвідчував наявність невиконання відповідачем закріплених за ним обов`язків, забезпечував дотримання наявних у нього прав та гарантій і надавав можливість самостійно усунути такі порушення.

234. Факти та обставини, які брались до уваги Управлінням під час складання ним вищезгаданих попереджень, можуть свідчити про наявність підстав для призначення, зокрема, позапланових заходів державного контролю у галузі мисливського господарства та полювання та перевірки їх у встановленому законом порядку, з дотриманням усіх визначених у законодавстві прав та процедурних гарантій користувачів мисливськими угіддями, оформленням відповідних розпорядчих документів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, наданням достатнього строку для їх усунення суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сфері мисливського господарства та полювання.

235. Судовим розглядом цієї справи установлено, що перевірки отриманої Управлінням інформації щодо імовірних порушень відповідачем своїх обов`язків та зобов`язань як користувачем мисливських угідь у спірних правовідносинах у встановленому законом порядку не здійснювалось, відповідних розпорядчих документів, у яких би були зафіксовані вказані порушення та їх обґрунтування з детальним описом й вимагалось би їх усунути у достатній строк, - не складалось, у зв`язку з чим Верховний Суд погоджується з наведеними у оскаржених судових рішеннях мотивами про передчасність тверджень позивача щодо доведеності фактів вчинення КП «Мар`їнське МРГ» зазначених порушень як таких, які можуть бути підставою для застосування такого крайнього заходу реагування як припинення права користування.

236. Відповідно, зазначені вище обставини не можуть підтверджувати наявність хоча б одного доведеного належними і допустимими доказами факту невиконання відповідачем закріплених за ним обов`язків та зобов`язань, яке було б виявлено у належний спосіб та самостійно, або на виконання вимог контролюючих органів не було усунуто станом на момент звернення до суду з цим позовом.

237. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку й покликанням позивача на матеріали оглядів мисливських угідь, проведені робочими групами, створеними на виконання відповідних розпоряджень Донецької ОДА - Донецької обласної ВЦА.

238. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що робочі групи місцевих державних адміністрацій не визначені жодним актом законодавства як такі, що мають повноваження стосовно здійснення заходів державного контролю у сфері мисливського господарства та полювання.

239. До того ж, як засвідчують установлені у цій справі обставини, жодних вимог, оформлених відповідно до закону у вигляді розпорядчих документів, відносно відповідача за результатами таких оглядів не складалось.

240. Зміст розпоряджень голови Облдержадміністрації від 13 лютого 2019 року № 143/5-19 та від 18 лютого 2020 року № 153/5-20 засвідчує, що метою утворення робочих груп було вивчення умов ведення мисливського господарства та виконання договірних умов з ведення мисливського господарства на території Мар`їнського району Донецької області та опрацювання можливих шляхів їх вирішення. Тобто утворені у спірних відносинах робочі групи не були уповноважені на проведення заходів державного контролю у сфері мисливського господарства та полювання як законом, так і відповідними актами голови Облдержадміністрації, яким такі робочі групи були утворені.

241. Колегія суддів враховує і те, що оформлені робочими групами акти проведених ними оглядів мисливських угідь самі собою не породжують жодних юридичних наслідків, а тому не мають безпосереднього впливу на права, обов`язки та інтереси відповідача у спірних правовідносинах, що виключає можливість їх оскарження у судовому порядку.

242. У зв`язку з цим КП «Мар`їнське МРГ» було поставлене у таке становище, при якому воно було позбавлене будь - якої можливості спростувати зазначені у таких актах по суті суб`єктивні висновки посадових осіб Облдержадміністрації як в адміністративному, так і в судовому порядку, однак на підставі зазначених документів та вказаних у них відомостей, які не були перевірені у встановленому законом порядку, до нього пропонувалось застосування крайнього заходу реагування у вигляді припинення права користування мисливськими угіддями, що не відповідає закону й свідчить про недобросовісну й нерозсудливу поведінку суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

243. Вартує уваги й те, що в період з моменту укладення 27 вересня 2016 року між Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства і КП «Мар`їнське МРГ» договору про умови ведення мисливського господарства й до дати звернення до суду Донецької обласної ЦВА з цим позовом, на території мисливських угідь, право користування якими вимагає припинити позивач, проводився лише один захід державного контролю.

244. Зокрема, суди попередніх інстанцій, з покликанням на обставини, установлені у рішенні Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2792/20, яке набрало законної сили 17 жовтня 2020 року, у оскаржених судових рішеннях зазначали, що 11 лютого 2020 року Державною екологічною інспекцією у Донецькій області була проведена позапланова перевірка дотримання КП «Мар`їнське МРГ» вимог природоохоронного законодавства на підставі звернення фізичної особи.

245. За результатами проведення зазначеної перевірки були виявлені такі порушення природоохоронного законодавства: не погоджено проект організації і розвитку мисливського господарства з Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Департаментом екології та природних ресурсів (частина третя статті 28 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»); не вжиті заходи щодо заготівлі кормів для зимової підгодівлі диких тварин та влаштування солонців, згідно норм, визначених проектом впорядкування мисливських угідь (стаття 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»); не здійснюється комплекс біотехнічних заходів відповідно до проекту організації і розвитку мисливського господарства (статті 27, 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»); не забезпечена дієва охорона мисливських угідь від порушників правил полювання та інших порушень правил використання об`єктів тваринного світу; не заведено журнал реєстрації виявлених порушень (32, 34 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»). За результатами перевірки складено акт та видано припис від 25 лютого 2020 року № 06.03.

246. КП «Мар`їнське МРГ» оскаржило вказаний припис до суду у справі № 200/2792/20, за наслідком розгляду якої Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 16 вересня 2020 року про задоволення позову в повному обсязі, а саме - визнав протиправними дії Держекоінспекції у Донецькій області щодо проведення перевірки та скасував виданий нею припис від 25 лютого 2020 року № 06.03.

247. Це судове рішення в апеляційному порядку ніким не оскаржувалось й набрало законної сили 17 жовтня 2020 року.

248. Розглядаючи спір у справі № 200/2792/20, суд першої інстанції встановив такі обставини:

при укладенні вказаного договору були погоджені межі мисливських угідь та складена карта-схема, а саме: в користування для ведення мисливського господарства позивачу були виділені мисливські угіддя, які розташовані на території Мар`їнського району та охоплюють землі: Мар`їнської міської ради, Красногорівської міської ради, Курахівської міської ради, Олександравської селищної ради, Старомихайлівської селищної ради, Галицинівської сільської ради, Дачненської сільської ради, Богоявленської сільської ради, Єлизаветівської сільської ради, Зорянської сільської ради, Катеринівської сільської ради, Костянтинівської сільської ради, Луганської сільської ради, Максимільянівської сільської ради, Новомихайлівської сільської ради, Новоселидівської сільської ради, Новоукраїнської сільської ради, Павлівської сільської ради, Степненської сільської ради, Успенської сільської ради загальною площею 100438,6778 га;

КП «Мар`їнське МРГ» проводить роботу з проведення експертної оцінки проекту організації та розвитку мисливського господарства, на підтвердження чого суду наданий договір № 1 від 24 липня 2020 року на проведення експертної оцінки проекту організації та розвитку мисливського господарства, укладений з Українським державним проектно - лісовпорядним виробничим об`єднанням;

Позивач надав відповідні документи на підтвердження того, що ним у повній мірі вживаються заходи стосовно заготівлі кормів для зимової підгодівлі диких тварин та влаштування солонців, згідно норм, визначених проектом впорядкування мисливських угідь. Зокрема, наданий акт безоплатної передачі кормів від 15 жовтня 2019 року, акт приймання - передачі матеріальних цінностей (зернові відходи) на відповідальне зберігання від 15 жовтня 2019 року, інформація щодо інвентаризації біотехнічних споруд від 15 жовтня 2019 року, акт установки біотехнічних споруд від 22 січня 2020 року;

Суду надані звіт про облік, добування та розведення мисливських тварин за 2018 рік; звіт про облік, добування та розведення мисливських тварин за 2019 рік; річний звіт з ведення мисливського господарства; копії дозволів на право добування хижих та шкідливих тварин; план типів угідь та біотехнічних заходів; штатний розпис КП «Мар`їнське МРГ» з 01 січня 2020 року;

Суду наданий оригінал проекту організації і розвитку мисливського господарства, який розроблено в 2019 році навчально-науково - виробничою лабораторією біоресурсів навколишнього природного середовища Запорізького національного університету, який не погоджений Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Департаментом екології та природних ресурсів, хоча й був направлений для відповідного погодження до Донецького обласного управлінням лісового та мисливського господарства.

249. У зв`язку з вищевказаним, суд виснував, що зафіксовані в акті порушення вимог природоохоронного законодавства та законодавства у сфері мисливського господарства та полювання не підтвердились, наслідком чого є протиправність складеного відповідачем припису про усунення порушень, наявність яких не доведена.

250. Окрім цього, суд у справі № 200/2792/20, покликаючись на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», укази Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та від 30 квітня 2018 року № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким постановлено увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», дійшов висновку про те, що перевірка КП «Мар`їнське МРГ» була проведена у період та на території проведення антитерористичної операції, коли проведення таких перевірок, за загальним правилом не дозволялось, й за відсутності визначених у законі правових підстав для здійснення такого заходу державного контролю.

251. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те що такі обставини не можуть бути взяті до уваги як такі, що взагалі підтверджують факти недотримання КП «Мар`їнське МРГ» визначених у абзаці п`ятому частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» порушень.

252. Суди у справі, яка розглядається, з`ясували, що жодних інших заходів державного нагляду (контролю) на території наданих у користування КП «Мар`їнське МРГ» мисливських угідь та щодо його господарської діяльності як їх користувача у період з моменту укладення договору про умови користування такими угіддями й станом на момент ухвалення оскаржених судових рішень - не здійснювалось. Ці обставини учасники справи не заперечували та не спростували. Сумнівів у їх достовірності з наявних у справі матеріалів та змісту оскаржуваних судових рішень у касаційного суду не виникає.

253. Висновки позивача щодо систематичного невиконання відповідачем закріплених за ним законом обов`язків та зобов`язань за відповідними договорами, засновані, зокрема, лише на інформації, відображеної в листах Мар`їнської РДА - районної ВЦА Донецької області, Донецької ОДА - Донецької обласної ВЦА, зверненнях та скаргах громадян, адресованим сільським головам, зверненнях сільських голів та фермерів з приводу надання допомоги в охороні посівів та вражаю, відомостях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань тощо.

254. Проте Верховний Суд наголошує, що такі відомості та інформація самі собою не підтверджують вчинення відповідачем як користувачем мисливських угідь порушень, оскільки потребують перевірки шляхом проведення планових чи позапланових заходів державного контролю, з дотриманням встановленого законом порядку, процедурних прав та гарантій суб`єкта господарювання у межах таких заходів, зокрема, щодо права на участь у їх проведенні, надання зауважень на акт перевірки, пояснень та заперечень, права на оскарження складених за результатами перевірки розпорядчих актів контролюючого органу, дій та бездіяльності посадових осіб зазначеного органу тощо.

255. Адміністративний суд, вирішуючи спір стосовно припинення права користування мисливськими угіддями на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», не уповноважений перебирати на себе функції та компетенцію відповідних контролюючих органів та замість них надавити оцінку, яка може бути предметом перевірки, проведеної вказаними органами у порядку, передбаченому законодавством, встановлювати та фіксувати факти недотримання користувачем мисливських угідь закріплених за ним обов`язків та зобов`язань згідно з законом та відповідними договорами.

256. До того ж, суди попередніх інстанцій з`ясували, що порушення, на які покликався позивач в обґрунтуванні наявності підстав для припинення права користування КП «Мар`їнське МРГ» мисливськими угіддями, мали місце у період та на території проведення антитерористичної операції, а частина наданих у користування відповідачу мисливських угідь перебуває в зоні проведення бойових дій у зв`язку з чим лише в деяких місцях є можливість здійснювати охорону мисливських угідь, що є причиною часткового виконання зобов`язань, передбачених підпунктами б, в, є, ж, к пункту 2.2 Договору про умови користування мисливськими угіддями, про що Управління як сторона цього договору була належним чином повідомлена.

257. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зауважували, що докази, надані на підтвердження наявності систематичного невиконання відповідачем зобов`язань щодо охорони та відтворення тварин й зобов`язань за вищевказаним договором і договорами між ним та власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розташовані мисливські угіддя, охоплювали період, коли частина мисливських угідь, наданих КП «Мар`їнське МРГ» у користування, загальною площею 55137,7650 га перебувала у користування одночасно декількох суб`єктів, а саме - відповідача та ГО «МРГ «Бекас», у зв`язку з чим установити, ким саме допускались порушення, на які звертав увагу позивач у справі, яка розглядається, та чи дійсно мали місце ці порушення зі сторони саме КП «Мар`їнське МРГ» - достовірно установити неможливо.

258. У підсумку Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів наявності передбачених законом правових підстав для припинення права КП «Мар`їнське МРГ» на користування мисливськими угіддями в порядку та за умов, визначених нормами абзацу п`ятого частин першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

259. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги покликання позивача на акт огляду мисливських угідь та висновки створеної розпорядженням голови Облдержадміністрації робочої групи як на належний, допустимий, достовірний та достатній доказ систематичного невиконання КП «Мар`їнське МРГ» обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, оскільки огляд мисливських угідь не є заходом державного нагляду (контролю) у спірних правовідносинах й не передбачений законом як спосіб виявлення й фіксації зазначених порушень, не може підміняти відповідні розпорядчі документи (акти перевірок, приписи та попередження) уповноважених на те контролюючих органів.

260. Окрему увагу Верховний Суд звертає на те, що складений у спірних правовідносинах акт огляду робочою групою мисливських угідь, є лише способом збору інформації щодо фактів можливих порушень вимог законодавства користувачем мисливських угідь, яка, однак, підлягає перевірці у передбаченому законом порядку конкретно визначеними контролюючими органами.

261. Поряд із цим, суди попередніх інстанцій з`ясували, що у спірних правовідносинах жодних розпорядчих документів на підставі вищезгаданого акта не складалось. Це засвідчує, що зазначений акт не породив для відповідача жодних юридично значимих наслідків, у зв`язку з чим він не може бути самостійним предметом, у тому числі, судового контролю, що фактично позбавляє можливості користувача мисливських угідь захищати свої права, зокрема, в суді у зв`язку з оформленням такого акта, обмежує користувача мисливських угідь у праві заперечувати проти викладених у акті висновків, надавати щодо них пояснення, спростовувати їх до ініціювання питання про застування заходу реагування у вигляді позбавлення права користування мисливськими угіддями як крайнього заходу.

262. Щодо покликань позивача на видані Управлінням попередження КП «Мар`їнське МРГ» про необхідність усунення порушення у визначений термін, то вони правильно оцінені судами попередніх інстанцій як необґрунтовані, оскільки викладені у них факти не знайшли свого підтвердження у ході розгляду цієї справи, а підстави вважати, що такі попередження є наслідком дотримання передбаченої законом послідовності застосування заходів реагування з урахуванням гарантій та прав відповідача - відсутні.

263. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують і не доводять того, що суди попередніх інстанцій вирішили наявний між сторонами спір всупереч закону та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

264. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

265. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

266. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та не допустили порушення норм процесуального права, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

267. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донецької обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: С.Г. Стеценко Я.О. Берназюк