Цифрові фото та відео зафіксовані TruCam`oм не завірені електронним цифровим підписом є недопустимими доказами (2-й апеляційний адміністративний суд у справі № 591/6739/20 від 05.04.2021)

Фабула судового акту: І знову я вирішив звернутись до актуальної теми, яка турбує майже усіх водіїв, а саме теми законності дій працівників поліції при фіксуванні адмінправопорушень у сфері дорожнього руху за допомогою приладів TruCam.

Так, документи, які створюються за допомогою даного приладу (фото та відеозаписи) є електронними документами, але чи можуть вказані документи бути допустимими при розгляді справ про «оскарження» постанов поліцейських?

У даній справі водія було оштрафовано за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП за перевищення швидкості.

Водій не погодився із законністю накладення на нього адмінстягення та подав до суду позов в порядку адміністративного судочинства у якому просив визнати постанову працівника поліції протиправною та скасувати її.

В обґрунтування вказаних вимог позивач послався на те, що працівником поліції не надано доказів вчинення порушення. Працівники патрульної поліції вели фіксацію дорожнього руху не в зоні дії знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», що суперечить положенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Працівник поліції не надав докази проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації пристрою TRUCAM-001065. Зазначив також, що відеодокази скоєння порушення мають бути завірені цифровим підписом як їх автора, так і особи, уповноважеої на виготовлення даних копій.

Суд першої інстанції із такими доводами погодився та спірну постанову скасував.

Однак, Управління патрульної поліції оскаржило дане рішення в апеляційному порядку мотивуючи свої вимоги тим, що порушення позивачем п. 12.4 ПДР було зафіксовано приладом LTI 20 TruCam 001065. На місці зупинки водія, в порядку ст. 279 КУпАП, він представився, повідомив водію про порушення ним п. 12.4 ПДР України, повідомив про розгляд справи, роз`яснив права, передбачені 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Клопотань під час розгляду справи, водій не заявляв. Під час вирішення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були враховані відеозапис правопорушення та усі пояснення позивача. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, апеляційний суд не визнав вказані доводи такими, що заслуговують на увагу та у задоволенні апеляційної скарги відмовив.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд вказав, що положення ст. 251 КУпАП визначають певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи

У постанові ,що оскаржується зазначено, що швидкість вимірювалась приладом TruCam 0010651. На підтвердження обставин справи, відповідачем додано до справи оптичний диск з місця події, на якому міститься, зокрема, відеофайл та фотознімок з приладу TruCam 0010651.

В свою чергу згідно ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.

Оглядом змісту оптичного диску, на відеозаписі та фотознімку з приладу TruCam 0010651 встановлено відсутність цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Таким чином, наданий суду відеозапис та фотознімок з приладу ТruCAM не є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Два протилежних рішення судів щодо законності вимірювання швидкості TruCam`ом «з рук» (2-й апеляційний адмінсуд у справі № 554/1946/21 від 27.07.2021 та Вінницький міськсуд у справі № 127/14781/21 від 30.06.2021)

Якщо TruCam не опломбований – штраф незаконний! (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 752/8928/20 від 01.02.2021)

Суд: Фіксування порушення швидкості руху повинно проводитись СТАЦІОНАРНО встановленим TruCam’ом (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 157/703/20 від 21.01.2021)

КОЖЕН з пристроїв TruCam повинен пройти експертизу в Держспецзв’язку (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 760/27046/19 від 21.05.2020)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р.

Справа № 591/6739/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєнко О.О., м. Суми, повний текст складено 30.12.20 року по справі № 591/6739/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області, в якому просив суд: скасувати постанову інспектора молодшого лейтенанта Толкачова Богдана Олеговича роти № 3, 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області серія ЕАМ № 3346251 від 27.10.2020 року, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністартивної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що порушення позивачем п. 12.4 ПДР було зафіксовано приладом LTI 20 TruCam 001065. На місці зупинки ТЗ водія, в порядку ст. 279 КУпАП, він представився, повідомив водію про порушення ним п. 12.4 ПДР України, повідомив про розгляд справи, роз’яснив права, передбачені 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Клопотань під час розгляду справи, водій не заявляв. Під час вирішення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були враховані відеозапис правопорушення та усі пояснення позивача. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підстверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою серії ЕАМ №3346251 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеною інспектором молодшим лейтенатном поліції УПП в Сумській області Толкачовим Б.О. накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 510 грн. за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП. Встановлено, що 27.10.2020 о 13:59:25 год. водій, керуючи транспортним засобом HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 у населеному пункті рухався зі швидкістю 106 км/год, що на 56 км. перевищує дозволену, що зафіксовано на прилад вимірювання швидкості TRUCAM-001065, чим порушив п. 12. 4 ПДР: перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на 50 км/год. До постанови додається відеозапис (а.с. 5-6).

На підтвердження обставин справи відповідачем до суду додано оптичний диск з місця події, на якому міститься відеозапис правопорушення та провадження у справі (а.с. 45).

Непогодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на відеозаписі, наданому відповідачем до суду, відсутній цифровий підпис як автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Таким чином, відеозапис з приладу ТruCAM, відеозапис розгляду справи про адміністративне правопорушення та скріншоти не є допустимими доказами в розумінніст. 74 КАС України. До матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу. При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у даній справі є постанова серії ЕАМ №3346251 від 27.10.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП України, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно дост. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України), Законом України «Про дорожній рух».

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п’ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п’ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев’ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.п. 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема частиною третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 1-10','279-','2021-04-05');return false;" style="font-size:16px;background: none;border: none;color: #3D8FF2;font-weight: bold;cursor: pointer;margin-right:5px;" >279-1-1-10','279-','2021-04-05');return false;" style="font-size:16px;background: none;border: none;color: #3D8FF2;font-weight: bold;cursor: pointer;margin-right:5px;" >279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, імя та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, імя та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до оскаржуваної постанови, на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 510 грн. за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП. Встановлено, що 27.10.2020 водій, керуючи транспортним засобом HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 у населеному пункті рухався зі швидкістю 106 км/год, що на 56 км. перевищує дозволену, що зафіксовано на приладі вимірювання швидкості TRUCAM-001065, чим порушив п. 12. 4 ПДР: перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на 50 км/год.

Згідно вимог п.п. «б» п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7.

Відповідно до п. 12.4.ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Як свідчать матеріали справи, у постанові серії серії ЕАМ № 3346251 від 27.10.2020 зазначено, що швидкість вимірювалась приладом TruCam 0010651.

На підтвердження обставин справи, відповідачем додано до справи оптичний диск з місця події, на якому міститься, зокрема, відеофайл "20201027212707", фотознімок з приладу TruCam 0010651.

За змістом відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідача, на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки.

Колегія суддів враховує, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012.

Відповідно до експертного висновку Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України від 11.06.2020 № 04/03/02-1452, складеного на лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM, в об’єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015. Об’єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних. Термін дії експертного висновку – до 10.06.2023.

Дія експертного висновку поширюється на зразки о’бєкта експертизи із заводськими номерами, зокрема, ТС001065 (а.с. 38).

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17651, виданого ДП "Укрметртестстандарт", лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001065 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Свідоцтво чинне до 11.12.2020 (а.с. 33).

Окрім цього, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Усі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193.

При цьому, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год (а.с. 82).

За цим, зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Колегія суддів вважає, що наведені вище обставини підтверджують правомірність використання відповідачем лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем до матеріалів справи додано оптичний диск з місця події, на якому, зокрема, міститься відеофайл "20201027212707", фотознімок з приладу TruCam 0010651 (а.с. 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України 'Про електронні довірчі послуги'.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого – ознак цифрового підпису автора.

Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписі та фотознімку з приладу TruCam 0010651 відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Таким чином, наданий суду відеозапис та фотознімок з приладу ТruCAM не є допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку - прилад ТruCAM чи його носій даних), який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наданий до суду відезапис починається лише з моменту зупинення автомобілю позивача та початку розгляду справи. Сам факт правопорушення даним відеофайлом не зафіксовано.

Інші файли, які містяться на оптичному диску: "1603807165_fG000_1027_135925" не вдалося відтворити "Цей елемент закодовано у форматі, який не підтримується" та "1603807165_fG000_1027_135925_F0001" фотознімок, на якому зафіксовано рух іншого транспортного засобу, не є підтвердженням факту правопорушення у даній справі.

При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Судова колегія звертає увагу на те, що сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України 'Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини' суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Отже, відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити даний факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова серії ЕАМ № 3346251 від 27.10.2020 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2020 року по справі № 591/6739/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242 243 250 308 310 315 316 321 322 325 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Сумській області ДПП залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2020 року по справі № 591/6739/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Судді