Примусове проникнення до житла боржника є крайньою мірою та не може бути здійснено без виконання усіх інших можливих виконавчих дій (Одеський апеляційний суд у справі № 523/19406/19 від 15.06.2020)

Фабула судового акту: Законом України «Про виконавче провадження», а саме положеннями статті 10, визначено виключний перелік виконавчих дій, які державний або приватний виконавець вправі вчинити із метою примусового виконання рішення суду.

Водночас згідно п. 4 ч. 3 ст. 18 згаданого Закону до прав виконавця віднесено право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Таким чином законодавцем з метою унеможливлення порушення прав боржника фактично запроваджено судовий контроль за діями виконавців, які полягають у наданні дозволу на таке проникнення саме за ухвалою суду.

Водночас, мною вже аналізувалось рішення Касаційного цивільного суду (Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу (ВС/КЦС № 554/13475/15-ц від 31.07.2019) у якому КЦС чітко вказав на те, що без отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження усі виконавчі дії за цим провадженням є протиправними.

У даній справі держвиконавець звернувся до суду із поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири, у якій проживає боржник, з метою перевірки ліквідного майна, яке належить останньому та у разі наявності здійснення опису та його арешту з подальшою реалізацією для погашення боргу в дохід держави.

Судом першої інстанції таке подання було задоволено.

В свою чергу боржником за таку ухвалу подано апеляційну скаргу, яку апеляційним судом було задоволено.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд послався на те, що ст. 30 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 311 ЦК України, визначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Крім того, Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, надсилання боржнику та отримання останньою постанови про відкриття виконавчого провадження. З наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник знала про вчинення державним виконавцем дій та заходів, спрямованих на стягнення з неї виконавчого збору.

Отже, виходячи із наведених норм права та фактичних даних подання до суду було направлено передчасно без виконання усіх можливих виконавчих дій.

Аналізуйте судовий акт: Як скасувати тимчасову заборону виїзду за кордон? Або помилки виконавця у застосуванні зворотної дії закону (справа № 754/881/14-ц, від 23 грудня 2019 р.)

Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу (ВС/КЦС № 554/13475/15-ц від 31.07.2019)

Постанова державного виконавця, яка оформлена із порушеннями, є НІКЧЕМНОЮ, а отже НЕ може бути оскаржена (ВС/КЦС № 235/4897/14-ц від 05.06.2019)

Дозвіл на примусове проникнення до квартири боржника скасовано, а проти державного виконавця порушено справу за перевищення повноважень (Апеляційний суд м. Києва)

Номер провадження: 22-ц/813/4948/20

Номер справи місцевого суду: 523/19406/19

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року про примусовий вхід до житла по цивільній справ іза поданням головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Трифонова О.Ю. про примусовий вхід до житла

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року, Головний державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Трифонов О.Ю. звернувся до суду із поданням, у якому просив суд надати дозвіл на примусове проникнення до квартири ОСОБА_3 , а саме : квартири АДРЕСА_1 , яка фактично є місцем проживання боржника ОСОБА_1 , з метою перевірки ліквідного майна, яке належить боржнику та у разі наявності здійснення опису та його арешту з подальшою реалізацією для погашення боргу в дохід держави.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року задоволено подання Головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Трифонова О.Ю. про примусовий вхід до житла.

Надано дозвіл Головному державному виконавцю Першого Суворовського відділу державної виконавчо їслужби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області ТрифоновуО.Ю. на примусовий вхід до житла, а саме: квартири АДРЕСА_1 ,яка фактично є місцем проживання боржника ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Суворовським районним судом м. Одеси та з метою перевірки ліквідного майна, яке належить боржнику, та у разі наявності здійснення опису та його арешту з подальшою реалізацією для погашення боргу в дохід держави.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 26.12.2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Головному державному виконавцю Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Трифонову О.Ю. у примусовому проникненню до житла квартири АДРЕСА_1 . Крім того, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 також просить суд апеляційної інстанції зупинити розгляд даної справи до закінчення судового розгляду справ №523/7001/18 та №523/7110/18 та постановлення остаточного рішення і набуття ними законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу, Головний державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Трифонов О.Ю., посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 04.06.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

04.06.2020 року до канцелярії суду надійшла заява від представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , у якій він просить розглянути справу у його відсутність.

Також 04.06.2020 року на електрону адресу апеляційного суду надійшла заява від Головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Трифонова О.Ю., у якій він також просить суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що на виконані Першого Суворовського ВДВС у м.Одесі ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження№ 56911612з примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 на користь держави.

02.08.2018рокуГоловнимдержавним виконавцем відділу була винесена постанови про відкриття виконавчого провадження та на правлена боржнику рекомендованим поштовим повідомленням.

В подальшому приватним виконавцем були здійсненні заходи передбаченіст.18Закону України «Про виконавче провадження». Так, у зв`язку із тим, що поштове повідомлення повернулось до відділуі з позначкою «за закінченням терміну зберігання»,16.07.2019року Головним державним виконавцем відділу здійснено вихід за адресою проживання боржника: АДРЕСА_2 ,та виявлено, що боржник фактично мешкає за вищевказаною адресою, двері відкривати відмовляється та не допускає до приміщення. Боржника було попереджено, що у разі ігнорування вимог виконавця та недопуску, виконавцем у порядку діючого законодавства буде направлено подання до суду про примусове проникнення до житла, про щовиконавцем булоскладено актв якому ОСОБА_1 відмовилась підписатись.

08.11.2019року Головним державним виконавцем відділу повторно здійснено вихід за адресою проживання боржника: АДРЕСА_2 ,та виявлено, що боржник фактично мешкає, відкривати двері та впускати до квартири відмовляється, про, що було складено акт присутності понятих, свідків.

Крім того11.11.2019 року на адресу відділу надійшла заява гр. ОСОБА_3, який придбав квартиру АДРЕСА_1 на прилюдних торгах та приватним нотаріусом ГанченкоО.М. йому видано свідоцтво про право власності, та який не заперечує про примусове проникнення до вищевказаної квартири яка належить йому, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи подання державного виконавця про примусове проникнення до житла, суд першої інстанції виходив із того, що з метою належного виконання виконавчого документа (рішення суду) і недопущення порушення прав стягувача, є всі належні правові підстави для надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла в якому проживає боржник, у зв`язку із чим подання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Однак, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено уст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік обов`язків і прав виконавців, зокрема п.4 ч.3 ст. 18 вказаного закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Крім того, Закономпередбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування необхідності надання дозволу на примусовий вхід до квартири квартири АДРЕСА_1 , державним виконавцем було зазначено, що на виконані в Першого Суворовського ВДВСу м.Одесі ГТУЮ в Одеській області знаходиться:

-виконавче провадження№ 56911612з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 56911612 від 30.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користьдержави грошової суми у розмірі 77874,63 грн. (а.с. 5, 5 зворот);

-виконавче провадження№ 56910476з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 50675827 від 30.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави грошової суми у розмірі 8699,10 грн. (а.с. 19).

Також 02.08.2018року Головним державним виконавцем відділу були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 5 зворот, 20 зворот), які були направлені боржнику рекомендованим поштовим повідомленням, проте вказане повідомлення повернулося до Першого Суворовського ВДВС м. Одеси із позначкою пошти - «в зв`язку із закінченням терміну зберігання» (а.с. 6, 6 зворот).

У доводах апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 ані постанови про відкриття виконавчого провадження № 56911612від 30.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави грошової суми у розмірі 77874,63 грн., ані постанови про відкриття виконавчого провадження №56910476з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 50675827 від 30.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави грошової суми у розмірі 8699,10 грн. не отримувала.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

У матеріалах справи відсутні докази, надсилання боржнику та отримання останньою постанови про відкриття виконавчого провадження. З наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник знала про вчинення державним виконавцем дій та заходів, спрямованих на стягнення з неї виконавчого збору.

Разом з тим, представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначено, що вже після ознайомлення ОСОБА_1 із вищевказаними ВП №56911612та ВП №56910476 вони оскаржені в судовому порядку та наразі розгляд справи триває.

Крім того, представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначено проте, що 04.12.2017року приватним нотаріусом Ганченко О.М. зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 ,яка належала ОСОБА_1 і фактично є місцем її проживання, за ОСОБА_3 та видано останньому Свідоцтво про придбання з електронних торгів вказаної квартири, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності.

При цьому, апелянт зазначає, що вказані електроні торги з продажу належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 були проведені без її згоди та з порушенням її законних прав, а тому нею, наразі, у судовому порядку (справа №523/7001/18) оспорюються результати вказаних електронних торгів та права власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру.

Окрім того, як зазначено апелянтом та вбачається з матеріалів справи, після ознайомлення ОСОБА_1 із ВП № 56911612 від 30.07.2018 року про стягнення з неї на користь держави грошової суми у розмірі 77874,63 грн. та ВП № 56910476 про стягнення виконавчого збору № 50675827 від 30.07.2018 року, нею також в судовому порядку оскаржена бездіяльність державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Лавренюк А.О.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про задоволення подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. 4 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про примусове проникнення до житла боржника, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367 368 374 376 381-384 389 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року скасувати.

Прийняти постанову.

В задоволенні подання Головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Трифонова О.Ю. про примусовий вхід до житла відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 15.06.2020 року.

Судді