4
0
22170
Фабула судового акту: Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року задоволено мою першу скаргу про скасування постанови державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України клієнта.
Постановою державного виконавця 24.02.2018р. на підставі виконавчого листа встановлено тимчасове обмеження скаржнику у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Підставою такого рішення, на думку виконавця, слугувало наявність ухилення боржника від виконання зобов’язань.
Навожу загальні норми, за якими заборонено обмежувати особу у праві залишати свою країну.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статею 33 Конституції України особі гарантовано свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Що ж таке ухилення боржника в виконавчому провадженні?
Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
А тепер, яку незаконну функцію взяв на себе виконавець?
Судом вірно встановлено, що згідно п. 6 ст. 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Оскільки Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів” від 07.12.2017 року введені обмеження прав фізичної особи, зокрема, у праві виїзду за межі України та праві керування транспортними засобами, підставою для застосування котрих є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, ці обмеження можуть застосовуватись, якщо вказана заборгованість виникла тільки після 06.02.2018 року (дата вступа в дію закону).
Застосування до боржника відповідальності, передбаченої чинною з 06.02.2018 року редакцією частину 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», (в редакції з 28.08.2018 року) можливе тільки у випадку, коли така заборгованість (сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці) виникла після набуття чинності законом, який передбачає відповідальність, тобто після 06.02.2018 року, а не раніше.
В постанові державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 24.02.2018р. року вказано, що заборгованість за аліментами у боржника станом на 15.02.2018 року складає 96036, 73 грн.
Державний виконавець при винесенні зазначеної постанови не врахував конституційний принцип дії закону в часі, застосував закон, яким встановлена відповідальність, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом, що є незаконним.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватись положеннями Конституції України, п. 6ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Законами України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Приймаючи до уваги зазначене, а також ту обставину, що державний виконавець обрав позицію ігнорування викликів суду та не надання жодних доказів, які б підтвердили правоту його дій, як державного виконавця, боржник приходить до висновку, що постанова не відповідає вимогам закону, а тому його скарга щодо скасування постанови є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Таким чином спірна постанова про обмеження у праві виїзду за кордон скасована, що дає додаткову підставу вважати, що друга аналогічна постанова по іншому виконавчому провадженні щодо клієнта також буде скасовано.
Далі буде.
Проте, готуючи цю статтю, стало відомо, що друга спірна постанова державного виконавця також скасована. Мотиву суду будуть викладені у наступній статті по тій справі.
24.01.2020р. адвокат Ярослав Новіков
т.:067-25-444-25
yarosnov@gmail.com
Аналізуйте судовий акт: Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу (ВС/КЦС № 554/13475/15-ц від 31.07.2019)
4-с/754/171/19
Справа № 754/881/14-ц
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
представника скаржника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, -
ВСТАНОВИВ:
Скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 року шлюб між скаржником та ОСОБА_3 розірвано та стягнуто зі скаржника на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2014 року до досягнення дітьми повноліття. Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Федорчука М.Ф. від 09.02.2017 року відкрито виконавче провадження №ВП 53383976. Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Сачиланатеш А.В. 14.03.2018 року у цьому виконавчому провадженні на підставі виконавчого листа 754/881/14 (2-1983/14), виданого 07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва, встановлено тимчасове обмеження скаржнику у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Підставою такого рішення, відповідно до обґрунтування виконавця, слугувало ухилення боржника від виконання зобов`язань. Проте боржник не ухилявся та не вчиняв дій, які б унеможливлювали чи ускладнювали б виконання судового рішення. Він періодично сплачував аліменти, а в матеріалах виконавчого провадження є всі необхідні відомості, що повністю ідентифікують майновий стан боржника. Скаржник вказує, що, перебуваючи в Україні, сплачував аліменти на банківську карту стягувача. З 08.03.2018 року по 24.08.2018 року він працював слюсарем в ТОВ "Господарська контора TRUST" в м. Лодзь Республіка Польща на підставі укладеного Договору доручення №UZ/2018/03/12 від 08.03.2018 року та Заяви про доручення виконання роботи іноземцем від 05.03.2018 року. 27.09.2019 року скаржник отримав Дозвіл типу А №7352/19 на роботу іноземця на території Республіки Польща з терміном дії до 30.07.2020 року. Отже, робота у вказаній компанії є для скаржника основним та єдиним способом заробітку. Працюючи в Польщі, скаржник сплачував аліменти стягувачу грошовими переказами через систему міжнародних грошових переказів Western Union щомісячно, починаючи з березня 2018 року по травень 2019 року включно. У вересні 2019 року скаржник отримав від роботодавця підтвердження про продовження терміну перебування в Польщі та Прохання продовжити взаємовідносини, оскільки його працею товариство задоволено. Скаржник одразу вирушив до Польщі, але на кордоні йому було відмовлено у перетині, оскільки в дії була спірна постанова. Скаржник реалізує своє право на роботу у Республіці Польща, працюючи у зазначеній компанії, а наявне обмеження порушує його право на працю. Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не дає йому можливості реалізувати себе за своєю спеціальністю, що у свою чергу унеможливлює покращення його платоспроможності та сплату аліментів. На підставі викладеного ОСОБА_2 звертається до суду з даною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Сачиланатеш А.В. від 14.03.2018 року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № 53383976.
У судовому засіданні представник скаржника просив скаргу задовольнити у повному обсязі.
Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності державного виконавця.
Вислухавши пояснення представника скаржника, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2014 року шлюб між скаржником та ОСОБА_3 розірвано та стягнуто зі скаржника на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.01.2014 року до досягнення дітьми повноліття.
07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва виданий виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Федорчука М.Ф. від 09.02.2017 року відкрито виконавче провадження №ВП 53383976 за виконавчим листом № 754/881/14 (2-1983/14) про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі ј частини від усіх видів доходів.
Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Сачиланатеш А.В. 14.03.2018 року на підставі виконавчого листа 754/881/14 (2-1983/14), виданого 07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва, встановлено тимчасове обмеження скаржнику у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
З 08.03.2018 року по 24.08.2018 року ОСОБА_2 працював слюсарем в ТОВ "Господарська контора TRUST" в м. Лодзь Республіка Польща на підставі укладеного Договору доручення №UZ/2018/03/12 від 08.03.2018 року та Заяви про доручення виконання роботи іноземцю від 05.03.2018 року.
Стаття 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що виконання рішень, перелік яких встановлюється законом про виконавче провадження, покладається на державних виконавців відповідних відділів державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України"регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року р.№ 1404-VIII.
За змістом п. 19 ч. 3ст. 18 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.
Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Отже, підставою для винесення державним виконавцем наведених вище постанов є наявність заборгованості зі сплати аліментів на момент винесення, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
Статтю 11 цього Закону доповнено частиною четвертою, відповідно до якої строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п. 1-4 ч. 9, ч. 14 ст. 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Проте, згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Суд приймає до уваги те, що тимчасові обмеження в праві є обмеженням прав особи.
Так, зокрема ст. 33 Конституції України особі гарантовано свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно п. 6 ст. 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Оскільки Законом України від 07.12.2017 року введені обмеження прав фізичної особи, зокрема, у праві виїзду за межі України та праві керування транспортними засобами, підставою для застосування котрих є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, ці обмеження можуть застосовуватись, якщо вказана заборгованість виникла тільки після 06.02.2018 року.
Застосування до боржника відповідальності, передбаченої чинною з 06.02.2018 року редакцією частину 9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», (в редакції з 28.08.2018 року) можливе тільки у випадку, коли така заборгованість (сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці) виникла після набуття чинності законом, який передбачає відповідальність, тобто після 06.02.2018 року, а не раніше.
В постанові державного виконавця про встановлення тимчасових обмежень від 14.03.2018 року вказано, що заборгованість за аліментами у ОСОБА_2 станом на 16.02.2018 року складає 98992, 75 грн.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесені зазначених постанов не врахував конституційний принцип дії закону в часі, застосував закон, яким встановлена відповідальність, до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом, що є незаконним.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватись положеннями Конституції України, п. 6ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Законами України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Приймаючи до уваги зазначене, а також ту обставину, що державний виконавець Сачиланатеш А.В. обрав позицію ігнорування викликів суду та не надання жодних доказів, які б підтвердили правоту його дій, як державного виконавця, суд приходить до висновку, що постанова не відповідає вимогам закону, а тому скарга ОСОБА_2 щодо скасування постанови є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12 19 81 141 258-260 263-265 447-451 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", -
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сачиланатеш Анни Валеріївни від 14.03.2018 року про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № ВП 53383976, відкритому за виконавчим листом № 754/881/14 (2-1983/14), виданого 07.06.2016 року Деснянським районним судом м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п?ятнадцяти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 02 січня 2020 року.
Суддя О.В.Лісовська
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
917
Коментарі:
0
Переглядів:
461
Коментарі:
0
Переглядів:
11669
Коментарі:
0
Переглядів:
1468
Коментарі:
0
Переглядів:
682
Коментарі:
0
Переглядів:
1929
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.