Чому суд відмовляє в наданні дозволу про тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька на навчання (Київський районний суд м. Полтави у справі № 552/206/19 від 10.05.2019 р.)

Фабула судового акту: Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та інтересів відповідача в справі за позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька на навчання.

Рішенням Київського райсуду м. Полтави від 10.05.2019р. по справі №552/206/19 в задоволенні позовних вимог про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька на навчання було відмовлено в повному обсязі

Додатковим рішенням Київського райсуду м. Полтави від 14.05.2019р. стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81703048).

При прийнятті рішення судом було враховане наступне.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей.

Верховний Суд України в постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-15цс17 дійшов висновку про те, що тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

При ухваленні рішення судом враховано позицію відповідача, який категорично заперечує проти виїзду сина на тривалий час за межі України, він не позбавлений батьківських прав, приймає участь у вихованні сина та вважає, що умови навчання в Україні рівноцінні умовам навчання в Німеччині.

Виїзд на тривалий час на навчання дитини в іншу країну призведе до втрати зв'язку з батьком та рідними і знайомими. Отримання початкової освіти в Україні сприятиме вивченню дитиною мови, історії та звичаїв свого народу, що в свою чергу не є перешкодою для того, що в подальшому дитина навчалась в іншій країні.

Аналізуйте судовий акт: Суд визначив місце проживання малолітньої дитини з батьком (Октябрський районний суд м. Полтави у справі № 554/6287/18 від 22.02.2019 р.)

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/206/19

Провадження № 2/552/396/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.05.2019 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді Миронець О.К., за участю секретаря судових засідань Рибальченко О.П., представника позивача - Говтвяниці М.В.,відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Остапенко І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька на навчання, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить суд надати дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України до Федеративної Республіки Німеччина строком з 01.05.2019 року до 01.08.2020 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 . Свій позов мотивує тим, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . За домовленістю їх спільний син після розлучення проживає з матір'ю. 20.09.2018 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу вона неодноразово їздила з сином у Німеччину , син відвідував там початкову школу і вона вважає, що сину буде доцільно навчатись в початковій школі в Німеччині, оскільки навчання в даній школі дасть змогу вивчити іноземні мови та сприятиме розвитку дитини. Батько не надає своєї згоди на виїзд дитини за межі України на навчання. У зв'язку з тим, що її колишній чоловік не надає дозвіл на виїзд сина в Федеративну Республіку Німеччини на навчання вона змушена звернутись до суду з позовом.

12.03.2019 року відповідач подав відзив на позов, просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що виїзд сина на тривалий термін за межі України порушує його права як батька на спілкування з дитиною. Крім того, позивач не зверталась до нього з проханням про надання дозволу на виїзд дитини до Німеччини. Їх спільний син ОСОБА_6 не володіє німецькою мовою в обсязі, який дозволить йому навчатись в Німеччині, що негативно відобразиться на дитині. Також відповідач вказує, що позивач не надала доказів, які підтверджують її фінансову можливість забезпечити навчання та проживання їх спільного сина в Німеччині.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити з підстав викладених в позові та пояснила, що навчання сина в Німеччині відповідає інтересам дитини та в майбутньому дасть йому можливість отримати європейську освіту.

Після оголошеної перерви позивач не з'явилась, її представник позов підтримала, просила суд його задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він категорично заперечує проти виїзду його сина за межі України на навчання, оскільки така поїздка не відповідає інтересам дитини, так як це призведе до зміни звичного середовища дитини та позбавляє його можливості спілкуватись із сином та брати участь у вихованні дитини. На думку відповідача,такий позов є передчасним, а до вирішення питання про навчання їх спільного сина можливо повернутись пізніше, коли дитина зможе самостійно обирати місце свого навчання. Представник відповідача в судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя та просила відмовити в позові.

Представник третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, при вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Відповідно до ухвали від 29.01.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, відповідно до ухвали суду від 05.04.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони в ході підготовчого засідання заявили клопотання про виклик свідків та долучення доказів до справи, які були задоволенні судом.

Суд, заслухавши думку сторін та свідків, вивчивши і дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Судом встановлено, згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 07.11.2012 року батьком малолітнього ОСОБА_3 записаний - ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_7 .

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано згідно заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 18.04.2016 року.

За спільною домовленістю між батьками малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю.

ОСОБА_9 20.09.2018 року уклала шлюб з ОСОБА_10 та має намір постійно проживати з чоловіком в м.Брауншвейг, Федеративна Республіка Німеччина в його будинку.

Згідно листа від 03.12.2018 року державного дитячого садка Зюдштадт, м.Брауншвейг вбачається, що даний навчальний заклад підтверджує те, що ОСОБА_12 буде прийнятий на загальних умовах контракту встановлених для дитячих садків міста Брауншвейг з 15.01.2019 року по 31.07.2019 року.

Згідно довідки від 04.12.2018 року початкової школи м. Брауншвейг вбачається, що даний навчальний заклад підтверджує те, що ОСОБА_12 буде прийнятий на навчання протягом 2019/20 навчального року.

В своєму позові позивач зазначає про те, що вона бажає поїхати з сином до Федеративної Республіки Німеччини з метою навчання дитини в місцевій школі та проживання зі своїм чоловіком.

З консультативного висновку №38 від 22.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_6 проживає разом з мамою в м. Полтава. Дитина бажає проводити час як з мамою, так і з татом.

Згідно довідки від 26.02.2019 року виданої Полтавським приватним навчально-виховним комплексом «Паросток» вбачається, що ОСОБА_6 буде зарахований до складу учнів першого класу.

Згідно психологічної характеристики на дитину ОСОБА_13 від 19.03.2019 року вбачається, що хлопчик бажає жити в Україні та виявляє однакову прихильність до батьків.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що вона є бабою ОСОБА_13 . ЇЇ онук прихильний до матері з якою він малює,читає. Батько також приділяє увагу дитині. Навчання дитини в Німеччині буде кращим для дитини.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 пояснили суду, що в лютому 2019 року вони були в гостях у ОСОБА_17 в Німеччині . В будинку подружжя ОСОБА_19 є окрема кімната для ОСОБА_13 , обладнана та забезпечена всім необхідним. Поряд з будинком розташована початкова школа, куди планується влаштувати ОСОБА_13 . Дана школа має спортивний майданчик та обладнана всім необхідним для навчання.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що вона спілкувалась з ОСОБА_21 , оскільки вона є психологом. В результаті такого спілкування зробила висновок про те, що дитина однаково прихильно ставиться до матері та батька та не має яскраво вираженого бажання бути з кимось із батьків. Дитина в силу свого віку не може чітко сказати, де вона хоче навчатись.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 вказували, що ОСОБА_24 відповідально ставиться до виховання сина.

Крім того, свідок ОСОБА_23 повідомила, що вона є практикуючим психологом та пояснила, що для дитини навчання в іншій країні буде великим стресом.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 313 Цивільного Кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав,установлений Конституцією України,

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей.

Верховний Суд України в постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-15цс17 дійшов висновку про те, що тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим з батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

При ухваленні рішення судом враховано позицію відповідача, який категорично заперечує проти виїзду сина на тривалий час за межі України, він не позбавлений батьківських прав, приймає участь у вихованні сина та вважає, що умови навчання в Україні рівноцінні умовам навчання в Німеччині.

Крім того, суду не надано доказів, які підтверджують те, що малолітній ОСОБА_6 володіє німецької мовою на рівні необхідному для навчання в німецькій школі. Наданий сертифікат мовної школи вказує лише на те, що ОСОБА_6 відвідував курси німецької мови в кількості 120 годин, що жодним чином не свідчить про рівень володіння німецькою мовою.

Також при ухваленні рішення суд враховував, що позивач уклала шлюб лише 20.09.2018 року, після укладення шлюбу вона декілька разів їздила до чоловіка в Німеччину, зареєстрована в м. Полтава, самостійного джерела доходу в Німеччині не має. Доказів того, чи згоден чоловік на утримання сина позивачки під час його навчання суду не надано.

В своєму позові як підставу для виїзду на навчання позивач вказує те, що школа в Німеччині краща ніж в Україні і таке навчання в інтересах дитини. При цьому порівняння шкіл в м. Полтава та м.Брауншвейг базується лише на суб'єктивному сприйнятті позивача та свідків. Жодним доказом не підтверджується твердження позивача про те, що школа в м. Брауншвейг краща за школу в м.Полтава.

Загальновідомий факт, що рівень життя в Федеративній Республіці Німеччини вище ніж рівень життя в Україні, але це жодним чином не дає суду підстав робити висновок про те, що рівень освіти в Україні нижчий.

Виїзд на тривалий час на навчання дитини в іншу країну призведе до втрати зв'язку з батьком та рідними і знайомими.

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки суду не надано доказів, які б вказували на те, що навчання малолітнього ОСОБА_13 в Німеччині є кращим для дитини. Отримання початкової освіти в Україні сприятиме вивченню дитиною мови, історії та звичаїв свого народу, що в свою чергу не є перешкодою для того, що в подальшому дитина навчалась в іншій країні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати. Оскільки представником відповідача не подано до всіх необхідних документів для розрахунку суми витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про призначення судового засідання для вирішення даного питання на 14.05.2019 року на 9.00 годину.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14.05.2019 року на 9.00 годину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 30 - денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Позивач – ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, юридична адреса м. Полтава, вул. М. Бірюзова,1/2.

Повний текст рішення складено та підписано 13 .05.2019 року.
СУДДЯ О.К.МИРОНЕЦЬ