Справа «Меркулов проти України» (Заява № 38055/22) | від 20.06.2024:

Справа «Меркулов проти України» (Заява № 38055/22)

СТРАСБУРГ
20 червня 2024 року

Переклад автентичний

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Меркулов проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

після обговорення за зачиненими дверима 30 травня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 20 липня 2022 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Заявника представляла пані Ю.О. Паруль — юрист, яка практикує у м. Києві.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

4. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.

ПРАВО

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявник скаржився на відмову у доступі до судів вищих інстанцій. Він посилався, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції.

6. Суд повторює, що «Пономаренко проти України» (Ponomarenko v. Ukraine), заява № 13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, «Мацюк проти України» (Matsyuk v. Ukraine), заява № 1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року, та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), заява № 49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року). Стаття 6 Конвенції не зобов’язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції, наприклад, держава має гарантувати громадянам ефективне право на доступ до судів для вирішення спору щодо їхніх прав та обов’язків цивільного характеру. Крім того, до компетенції Суду не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили права та свободи, що охороняються Конвенцією. З іншого боку, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), заява № 11691/06, пункти 23–25, від 16 лютого 2017 року з подальшими посиланнями).

7. У керівних справах пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних розглянутим у цій справі.

8. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявника на доступ до суду.

9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

10. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадані рішення у справах «Гаврилов проти України» (Gavrilov v. Ukraine), пункт 36, та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), пункт 41) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє , що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відмовою у доступі до судів вищих інстанцій.

3. Постановляє , що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 червня 2024 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Заява
зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції (відмова у доступі до судів вищих інстанцій)

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
- 2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.