Сибірські вулкани запустили наймасовіше вимирання в історії: це знову насторожує вчених

Близько 252 млн років тому Земля пережила найбільше масове вимирання в своїй історії. Виверження Сибірських трапів викинули величезну кількість парникових газів, що спричинило різке потепління. Океани при цьому втратили кисень, і значна частина морського життя виявилася не здатною вижити.

Нове дослідження, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), допомогло пояснити, чому одні морські організми постраждали набагато сильніше за інші.

Вчені дослідили, як представники різних груп морських тварин споживають кисень під час підвищення температури, а потім змоделювали умови кінця пермського періоду. Результати збіглися з даними про вимирання, отриманими з викопних решток: види, які втрачали більше придатного для життя середовища через нестачу кисню, найчастіше зникали.

Тепла вода здатна утримувати менше розчиненого кисню, а нагрівання посилює розшарування океану та перешкоджає надходженню кисню в глибинні шари. Водночас у тварин при підвищенні температури зростає потреба в кисні.

Виходить подвійний удар: океан дає організму менше кисню, а самому організму його потрібно більше. Коли потреби перевищують можливості дихальної системи, навіть раніше придатне середовище стає смертельно небезпечним.

Саме тому потепління могло змінити склад морських екосистем. Деякі групи, зокрема брахіоподи та морські лілії, зазнали особливо великих втрат, тоді як двостулкові молюски та черевоногі пережили кризу краще.

Головним джерелом потепління стали Сибірські трапи – масштабна вулканічна активність, що тривала тисячі років. Окрім вулканічних викидів вуглецю, нагрівання порід могло додатково вивільняти парникові гази.

Сьогодні океани також нагріваються і втрачають кисень. За оцінками Міжурядової групи експертів із зміни клімату, з 1970 по 2010 рік середній вміст кисню у верхніх 1000 метрах океану знизився приблизно на 0,5–3,3%.

Причини пов’язані з глобальним потеплінням, посиленням розшарування води, змінами циркуляції та, у прибережних районах, забрудненням поживними речовинами.

Однак вчені наголошують: це не означає, що Землі загрожує повторення пермської катастрофи. Наприкінці пермського періоду потепління оцінюється приблизно в 8–12 °C і тривало тисячі років. Сучасне зниження вмісту кисню значно менше.

Проте цей механізм залишається важливим попередженням: чим теплішим стає океан, тим менше в ньому кисню і тим важче морським організмам справлятися зі змінами.

Нагадаємо, раніше палеонтологи виявили в лісах віком 56 млн років тривожне "пророцтво" – ситуація знову повторюється.