Сонце могло "з’їсти" планету розміром із суперземлю: що виявили вчені

Зоряна еволюція може бути досить хаотичною, тож не дивно, що одна-дві планети (або більше) опиняються втягнутими у безодню в якийсь момент космічної історії.

Згідно з новим дослідженням, опублікованим у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, мільярди років тому наше молоде Сонце могло поглинути планету, маса якої була приблизно в 5–10 разів більшою за земну. Важливо, що найновіший аналіз переконливо вказує на можливість виявити всередині Сонця "відбитки пальців" цієї загубленої планети, пише Gizmodo.

Більше того, ця конкретна модель також узгоджується з незалежними вимірами внутрішньої будови Сонця, наближаючи астрономів до розкриття цієї галактичної "вбивства".

"Наше нове дослідження припускає, що планета, яка в кілька разів масивніша за Землю, могла впасти в молоде Сонце й залишити стійкий хімічний слід глибоко всередині нього", – заявив Мутлу Йилдиз, єдиний автор дослідження та астроном з Університету Еге в Туреччині, у своїй заяві.

Остання робота випливає з двох окремих загадок. По-перше, звичайні сонячні моделі, як правило, мали труднощі з відтворенням реальних спостережень сонячної конвективної зони, тобто найзовнішнього шару зірки.

По-друге, порівняно з іншими зірками, на поверхні Сонця спостерігався помітний дефіцит літію порівняно із зірками подібного розміру.

Причина, через яку друге становило проблему, полягала в тому, що літій – який складається з трьох протонів – має бути серед найперших елементів, що виникають у ході зоряної еволюції. На це своєрідне спостереження у Йилдиза знайшлося своєрідне припущення: а що, якщо поглинання старої планети змінило хімічний склад нашої зірки?

"Нам було цікаво, чи могли ці проблеми мати спільне походження в ранній хімічній історії Сонця, – пояснив Йилдиз. – Оскільки планети складаються з матеріалу, хімічно відмінного від газу в диску, ми задалися питанням, чи могло раннє поглинання планети залишити хімічний слід усередині молодого Сонця".

Для дослідження Йилдиз використав модуль з відкритим вихідним кодом, щоб змоделювати еволюцію зірки в рамках широкого спектру теорій, вивчаючи різні сценарії акреції, які призвели б до того Сонця, яким ми його знаємо і бачимо сьогодні.

Модель, яка підійшла найкраще, дійсно являла собою гіпотезу, що передбачала поглинання Сонцем планети "масою суперземлі" мільярди років тому.

Цифри також узгоджуються з відомими вимірами внутрішньої будови Сонця та вмісту літію. Це також може пояснити, чому порівняно з подібними зоряними системами у нашій Сонячній системі не так багато планет розміром із суперземлю.

"Ми припускали, що поглинання планети може вплинути на сонячну структуру, але не очікували, що розрахунки збіжаться саме на такому конкретному діапазоні маси суперземлі, – додав Йилдиз. – Це був один із найцікавіших результатів дослідження".

На завершення Йилдиз підкреслив, що його розрахунки "підкріплюють фізичну правдоподібність" того, що наше Сонце проковтнуло планету розміром із суперземлю. Це не підтвердження того, що це дійсно сталося.

Проте результати є привабливим кандидатом на роль "ключового відсутнього інгредієнта" у наших сонячних і зоряних моделях, згідно зі статтею. Тож майбутні теоретичні та спостережні дослідження, можливо, захочуть врахувати цей сценарій.

"У нашій статті ставиться питання, чи може саме Сонце й досі містити спостережувані докази того, що таке поглинання справді відбулося, і ми вважаємо, що може, – підсумував Йилдиз. – Наступний крок – перевірити, чи можна незалежно виявити ці сліди".

Раніше УНІАН повідомляв, що в Сахарі виявили незвичайний метеорит із стародавньої протопланети.