Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

23 березня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Парінової І.К.,

Іваненко Ю.Г., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 14 квітня 2015 року у справі за позовом кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 липня

2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 14 квітня 2015 року у справі за позовом кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група» (далі - КС «Українська кредитно-фінансова група») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та ухвалене з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором розглядалась без її участі, повідомлень про час та місце розгляду справи вона не отримувала, тобто третейський суд вирішив питання про її права і обов'язки, хоча вона не брала участі у справі. Також позивач вважала, що на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому справа не підвідомча третейському суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня

2015 року заяву ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 14 квітня 2015 року у справі за позовом КС «Українська кредитно-фінансова група» до ОСОБА_3,

ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2015 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу апеляційного суду

м. Києва від 28 липня 2015 року скасувати і залишити в силі ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2015 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов висновку про те, що справа підсудна третейському суду, однак скасував рішення третейського суду з тих підстав, що судом вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у розгляді справи.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 14 квітня 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення прийнято відповідно до вимог закону, і третейський суд діяв у межах своєї компетенції, а підстави, за наявності яких рішення може бути скасоване, відсутні.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом установлено, що 19 липня 2008 року між КС «Українська кредитно-фінансова група» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № КВ-03037/1711, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 11 111 грн на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором між КС «Українська кредитно-фінансова група» та ОСОБА_3 того ж дня було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався відповідати у повному обсязі солідарно за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та випадках, передбачених договором кредиту.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору кредиту та п. 9 договору поруки сторони домовились, що всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а в разі неможливості вирішення шляхом переговорів, спір вирішується в постійно діючому третейському суді відповідно до його регламенту.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 14 квітня 2015 року позов КС «Українська кредитно-фінансова група» задоволено й стягнуто на користь спілки солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 81 429 грн 51 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено п. 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), положення якого поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа», про скасування якого просила

ОСОБА_3, ухвалено 14 квітня 2015 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону.

Особливості регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, механізм їх захисту та основи державної політики у сфері захисту прав споживачів визначені в Законі України «Про захист прав споживачів».

Так, згідно з положеннями п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень

п.п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За правилами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших суб'єктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-187цс15, від 27 січня

2016 року у справі № 6-2712цс15, від 3 лютого 2016 року у справі

№ 6-2630цс15.

Проте, розглядаючи заяву ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та не врахував, що спір, який виник між сторонами, є спором про захист прав споживачів, тому не підлягає вирішенню третейським судом, і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви.

Аналогічного ж висновку про підвідомчість справи третейському суду дійшов і суд першої інстанції.

За таких обставин третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча, що є підставою для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 14 квітня 2015 року у справі за позовом КС «Українська кредитно-фінансова група» до

ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, як це передбачено ст. 389-5 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, постановлені у справі ухвали судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 335, 336, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня

2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 липня 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації

виробничих підприємств «Бона Деа» від 14 квітня 2015 року у справі за позовом кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. Мартинюк

Судді: І.М. Завгородня

Ю.Г. Іваненко

І.К. Парінова

О.В.Ступак