Історія справи

Рішення

іменем україни

20 липня2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., ПисаноїТ.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6, третя особа - Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності, стягнення понесених витрат, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, третя особа - Сьома дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності, стягнення понесених витрат.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_7, який є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 Зазначала, що відповідно до положень чинного законодавства вона як онука спадкодавця ОСОБА_8, має право на спадкування тієї частки спадщини, яка б належала за законом її батьку ОСОБА_7, тобто якби її батько був живим на час відкриття спадщини, то він був би спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом. Окрім її батька у померлого ОСОБА_8 є син ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Тобто вона як онука померлого має цілком законне право претендувати на 1/2 частини спадкового майна свого дідуся, яким є вказане нерухоме майно. На день смерті її дідуся ОСОБА_8 їй виповнилося 17 років, отже вона як неповнолітня прийняла спадщину згідно зі ст.1268 ЦК України. Зазначала, що зверталася до Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак 11 березня 2014 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та її повідомлено про те, що нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, було заведено спадкову справу згідно із заявою ОСОБА_9, який про наявність інших спадкоємців на спадкове майно нотаріуса не повідомив.

15 червня 2007 року Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_8 були видані ОСОБА_9 свідоцтва про право на спадщину за законом, проте він не мав права на спадкування всього майна свого померлого батька, бо у померлого була онука, яка має право на спадкування за правом представлення, тому ці свідоцтва повинні бути визнані недійсними, а за нею підлягає визнанню право власності на 1/2 частини спадкового майна спадкодавця ОСОБА_8

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2007 року, посвідчене державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., зареєстроване в реєстрі за № 1-5605, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його син - ОСОБА_9, яке складається з 26/100 частини житлового будинку (домоволодіння) № 68а з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, розташованого на земельній ділянці розміром 264,0 кв. м по АДРЕСА_1, який належить померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2007 року, посвідчене державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори КуликовимС.В., зареєстроване в реєстрі за № 1-5606, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його син - ОСОБА_9, яке складається із: земельної ділянки розміром 0,0059 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та належала померлому на підставі дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1, виданого Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів 16 квітня 2007 року; земельної ділянки розміром 0,0028 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, виданого Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів 16 квітня 2007 року, загальнодержавний кадастровий номер НОМЕР_3.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на Ѕ частини спадкового майна, яке складається з: 26/100 частини житлового будинку (домоволодіння) № 68а з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, розташованого на земельній ділянці розміром 264,0 кв. м по АДРЕСА_1, який належав померлому ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради.

Визнано за ОСОБА_11 право власності на Ѕ частини спадкового майна, яке складається із: земельної ділянки, розміром 0,0059 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_8 на підставі дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1, виданого Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів 16 квітня 2007 року; земельної ділянки розміром 0,0028 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_8 на підставі дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, виданого Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів 16 квітня 2007 року, загальнодержавний кадастровий номер НОМЕР_3.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно - 26/100 частини житлового будинку (домоволодіння) № 68а та земельну ділянку розміром 0,0059 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1, а також земельну ділянку розміром 0,0028 га, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки спадкоємець заповіт не залишив, спадщина відкрилась за законом.

Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину є син спадкодавця ОСОБА_9 та онука позивача.

З матеріалів справи вбачається, що батько позивачки - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

На час відкриття спадщини, після смерті діда позивач була неповнолітня, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України вважається, що вона прийняла спадщину.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи.

Відтак висновок апеляційного суду про те, що після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги є син та онука (позивача) відповідає доказам у справі та ґрунтується на зазначених вимогах закону.

Проте, дійшовши обґрунтованого висновку про прийняття спадщини за законом двома спадкоємцями першої черги, апеляційний суд помилково визнав повністю недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

За таких підстав рішення апеляційного суду підлягає зміні в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину є позивач та відповідач, свідоцтво підлягає визнанню недійсним частково.

Ураховуючи, що у справі не вимагається збирання чи додаткової оцінки доказів, обставини справи судом встановлені повно і правильно, тому відповідно до ст. 341 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року скасувати в частині визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом та постановити в цій частині нове рішення.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2007 року, посвідчене державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., зареєстроване в реєстрі за № 1-5605, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його син - ОСОБА_9, яке складається з: 26/100 частини житлового будинку (домоволодіння) № 68а з відповідною частиною господарчих та побутових будівель та споруд, розташованого на земельній ділянці розміром 264,0 кв. м, по АДРЕСА_1, який належить померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2007 року, посвідчене державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., зареєстроване в реєстрі за № 1-5606, згідно з яким спадкоємцем майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є його син - ОСОБА_9, яке складається із: земельної ділянки розміром 0,0059 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1, виданого Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів 16 квітня 2007 року; земельної ділянки розміром 0,0028 га, цільове призначення - обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі дубліката державного акта на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2, виданого Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів 16 квітня 2007 року, загальнодержавний кадастровий номер НОМЕР_3.

У іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: І.М. Завгородня

В.М. Коротун

Л.М. Мазур

Т.О. Писана