Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, міського відділу державної виконавчої служби Кам'янець- Подільського міськрайонного управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області, закрите акціонерне товариство «Тепловоденергія», про визнання прилюдних торгів недійсними і визнання права власності на Ѕ частину квартири за касаційними скаргами міського відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_6 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсними прилюдні торги по реалізації описаного державним виконавцем майна належного боржнику ОСОБА_4, а саме: трьохкімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 69,1 кв.м, яка розташована на першому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які були проведені Хмельницькою філією товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» 9 червня 2011 року; визнати недійсним акт про проведені прилюдні торги від 15 червня 2011 року, згідно якого ОСОБА_5 визнано покупцем спірної трикімнатної квартири, та видане їй свідоцтво про право власності на майно; визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1, оскільки квартира була придбана під час шлюбу з ОСОБА_4 на підставі договору міни від 26 липня 1995 року, тобто є спільною сумісною власністю. Її чоловік ОСОБА_4 був боржником по декількох виконавчих листах, у зв'язку з чим старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Гавріловим Ю.В., на підставі зведеного виконавчого провадження № 58 від 10 березня 2009 року, було прийнято рішення про реалізацію арештованого майна - спірної квартири на прилюдних торгах, про що складено акт від 15 червня 2011 року. Переможцем торгів визнано ОСОБА_5, яка стала покупцем зазначеної квартири. Вважає, що під час проведення прилюдних торгів було допущено ряд порушень порядку реалізації арештованого майна, передбаченого Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27 жовтня 1999 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038, (далі - Тимчасовим положенням), а саме: прилюдні торги проводилися майже 4 місяці до 9 червня 2011 року, двічі квартира виставлялася на продаж, внаслідок чого її вартість зменшилася до 154 401 грн 50 коп., хоча її можливо було продати за ціною не нижчою 196 511 грн.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсними прилюдні торги по реалізації описаного державним виконавцем майна належного боржнику ОСОБА_4 трьохкімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 69,1 кв. м, розташованої на першому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, які були проведені Хмельницькою філією товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» 9 червня 2011 року.

Визнано недійсним акт про проведені прилюдні торги від 15 червня 2011 року, складений старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Гавріловим Ю.В., згідно якого ОСОБА_5 визнано покупцем трьохкімнатної квартири НОМЕР_1, загальною площею 69,1 кв. м, розташованої на першому поверсі чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво, видане Першою Кам'янець-Подільською державною нотаріальною конторою 11 серпня 2011 року за реєстром № 3-445 про те, що ОСОБА_5 належить на праві власності майно, що складається з трьохкімнатної квартири за АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв. м та житловою площею 46,7 кв. м.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

У поданих касаційних скаргах міський відділ державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірна квартира є спільною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_3; під час опису та арешту квартири, передачі її спеціалізованій організації ТзОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» для продажу на прилюдних торгах міським відділом державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції не враховано, що в результаті опису та арешту, реалізації квартири з прилюдних торгів було порушено право власності співвласника майна - ОСОБА_3, виконавче провадження стосовно якої в частині примусового стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 виконавчою службою не відкривалось, виконавчі дії виконавчою службою стосовно ОСОБА_3 та належного їй майна не вчинялись, про арешт квартири та її продаж з прилюдних торгів позивач виконавчою службою та спеціалізованою організацією не повідомлялась, до участі у виконавчому провадженні не залучалась. При цьому ні стягувачі за виконавчими документами, ні державна виконавча служба, відповідно до вимог закону, не звертались до суду із заявами про виділення частки зі спільного майна подружжя (спірної описаної та проданої квартири) ні ОСОБА_3, ні боржникові, а тому право власності позивача на спірну квартиру у встановленому порядку не припинялось. Позивач про арешт квартири та її продаж з прилюдних торгів не повідомлялась, до участі у виконавчому провадженні не залучалась. Прилюдні торги є недійсними, оскільки спеціалізованою організацією було безпідставно зменшено стартову ціну квартири під час її продажу, а тому угода, укладена в результаті торгів, укладена з порушенням норм законодавства, чим було порушено права і законні інтереси позивача.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 13 червня 1987 року зареєстрували шлюб.

З матеріалів справи убачається, що в період шлюбу, а саме 28 червня 1995 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі - продажу, за яким придбав квартиру АДРЕСА_2.

26 липня 1995 року згідно договору міни ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 15 листопада 2005 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у розмірі 47 970 грн, моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн., судові витрати у розмірі 488 грн 20 коп., а всього 49 458 грн 20 коп.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 листопада 2008 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 24 862 грн 64 коп. втрат від інфляції у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, 248 грн 62 коп. державного мита, 229 грн 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 800 грн витрат на правову допомогу, 150 грн витрат на аудиторський висновок, а всього 26 290 грн 51 коп.

Крім того, рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 16 липня 2009 року стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь ЗАТ «Тепловодоенергія» міста Кам'янця-Подільського заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 9 214 грн 90 коп., по 10 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи по 14 грн 68 коп. витрат, пов'язаних із викликом сторін через засоби масової інформації.

Вказані судові рішення набрали законної сили і на їх підставі видані виконавчі листи про стягнення зазначених сум заборгованості з ОСОБА_4

На підставі рішень Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 2001 року, 2005 року, 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 2 395 грн 06 коп., 2 521 грн 40 коп., 1 911 грн 03 коп. заборгованості за надані послуги ЗАТ «Тепловодоенергія» видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Тепловодоенергія» зазначених сум заборгованості.

За всіма вказаними виконавчими листами було відкрито зведене виконавче провадження державним виконавцем відділу ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції стосовно одного боржника - ОСОБА_4 і здійснювалось їх примусове виконання.

Відносно ОСОБА_3, ОСОБА_9 виконавче провадження не відкривалось і виконавчі дії не проводились.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 27 лютого 2007 року, на підставі виконавчого листа № 2-3309 від 15 листопада 2005 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованості за договором позики в сумі 49 458 грн 20 коп., було проведено опис та арешт трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 69,1 кв. м.

Квартиру АДРЕСА_1, відповідно до укладеного договору від 17 лютого 2011 року, було передано на реалізацію з прилюдних торгів товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація».

Зазначене майно було оцінено експертом та визначено ринкову вартість майна - 280 730 грн.

За наслідками проведення повторних прилюдних торгів щодо продажу вищезазначеного нерухомого майна 9 червня 2011 року переможцем аукціону визначена ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року) та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).

Разом з тим аналіз положень Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року й Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Державний виконавець, відповідно до положень указаних правових норм, здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

За таких підстав, доводи позивача про невірну оцінку арештованого майна не є підставою для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки зазначене має самостійний спосіб оскарження.

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про недійсність прилюдних торгів з підстав порушення при їх проведенні прав позивача є безпідставними.

У позовній заяві та в судовому засіданні позивач не вказувала, що бажала брати участь у проведенні прилюдних торгів, не сплачувала ніякі внески (реєстраційні тощо), посилалась тільки на те, що Ѕ частина квартири, реалізованої на прилюдних торгах, є її власністю та вона не повідомлялась про дату проведення торгів і не погоджується з ціною, за якою було реалізовано квартиру, однак зазначене не знайшло свого підтвердження.

Інші зазначені порушення, на які посилалась ОСОБА_3, у будь - якому випадку не тягнуть за собою визнання недійсними результатів прилюдних торгів.

Отже, наведені позивачкою порушення не вплинули на результат прилюдних торгів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що проведені прилюдні торги по реалізації спірної квартири відбулися із дотриманням вимог закону щодо порядку їх проведення. Підстав, передбачених законом, для їх визнання недійсними немає, оскільки під час розгляду справи доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до приписів ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно та правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

вирішила :

Касаційні скарги міського відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, міського відділу державної виконавчої служби Кам'янець- Подільського міськрайонного управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: Перша Кам'янець-Подільська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області, закрите акціонерне товариство «Тепловоденергія», про визнання прилюдних торгів недійсними і визнання права власності на Ѕ частину квартири відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: О.В. Закропивний

А.О. Лесько

М.Є. Червинська

В.А. Черненко