РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Єврогазбанк» про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4, з указаним позовом до публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Єврогазбанк»), посилаючись на те, що 1 серпня 2013 року між ним в інтересах ОСОБА_4 та банком було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору ОСОБА_4 передав ПАТ «Єврогазбанк» в оренду приміщення площею 115 кв.м, а орендар зобов'язався своєчасно оплачувати орендну плату та повернути орендоване майно в належному стані. Відповідно до умов 3.1 договору орендна плата становить 23 450 грн. 1 вересня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до умов якого зменшено розмір орендної плати до 16 тис. грн за місяць на період з 1 липня 2014 року по 1 лютого 2015 року. У зв'язку із систематичним порушенням орендарем умов основного та додаткового договорів, 10 жовтня 2014 року позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди на підставі п 6.3.4 договору оренди. Згідно з п. 2.6 договору оренди, у разі дострокового припинення його дії, приміщення повинно бути повернуто орендарем протягом 30 робочих днів, однак відповідачем дана умова договору не виконана. Посилаючись на викладене, позивач з урахуванням уточнень просив зобов'язати ПАТ «Єврогазбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку акцептувати ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3 кредитором ПАТ «Єврогазбанк» на суму 59 601 грн 75 коп. та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 102 350 грн 75 коп.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 травня 2015 року позов задоволено. Зобов'язано ПАТ «Єврогазбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб а ліквідацію банку акцептувати ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3 кредитором ПАТ «Єврогазбанк» на суму 59 601 грн 75 коп. Стягнуто з ПАТ «Єврогазбанк» на користь ОСОБА_3 суму заборгованості в розмірі 161 951 грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 1 619 грн 52 коп.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано ПАТ «Єврогазбанк» акцептувати ОСОБА_4 кредитором ПАТ «Єврогазбанк» на суму 59 601 грн 75 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У решті судові рішення до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач належним чином не виконував умови договору оренди та додаткового договору, у результаті чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові про стягнення орендної плати, виходив із того, що задоволення вимог у такий спосіб буде суперечити процедурі, визначені спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що 1 серпня 2013 року між ОСОБА_4 (орендодавець), від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 та ПАТ «Єврогазбанк» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, згідно з умовами якого орендодавець передав ПАТ «Єврогазбанк» в оренду приміщення площею 115,3 кв.м терміном до 30 червня 2016 року, а орендар зобов'язався своєчасно оплачувати орендну плату та повернути орендоване майно у належному стані.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата за користування об'єктом оренди становить 23 450 грн щомісячно (а.с. 3-6).

1 вересня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір,згідно з умовами якого зменшено розмір орендної плати до 16 тис. грн щомісячно на період з 1 липня 2014 року по 1 лютого 2015 року.

Згідно з положеннями п.п. 2.6, 6.3.4 договору оренди від 1 серпня 2013 року орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення об'єкту, якщо орендар не вносить орендну плату за користування об'єктом протягом трьох місяців підряд. У такому разі договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення про відмову від договору.

Згідно з п. 2.9 договору орендар не звільняється від внесення всієї суми орендної плати до дня фактичної здачі приміщення.

У відповідності з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку із неналежним виконанням орендарем взятих на себе зобов'язань 10 жовтня 2014 року позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди на підставі п.63.4 договору оренди.

Відповідач своєчасно не сплатив кошти за договором оренди та додатковим договором до нього, фактично користуючись приміщенням, унаслідок чого станом на 27 травня 2015 року заборгованість за спірним договором оренди становить 161 951 грн 75 коп., з якої: 58 900 грн - заборгованість за липень-листопад 2014 року, 701 грн 75 коп. - пеня за несвоєчасну оплату орендної плати за червень 2014 року, 32 тис. грн - заборгованість за грудень 2014 року - січень 2015 року та 70 350 грн - заборгованість за лютий-квітень 2015 року.

Як встановлено, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів становить 161 951 грн 75 коп., частина цієї заборгованості в сумі 59 601 грн 75 коп. підлягає внесенню до реєстру заборгованості відповідача перед кредиторами у зв'язку з не розглядом ним заяви про визнання позивача кредитором, а інша частина заборгованості в сумі 102 350 грн підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів, апеляційний суд, виходив із положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та вважав, що відсутні правові підстави для стягнення орендної платі з банку, який знаходиться у стадії ліквідації, при цьому не врахував, що на виниклі правовідносини зазначений Закон не поширюється, оскільки ним регулюються правовідносини між вкладником та банком, який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки банк як юридична особа не припинилася, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для покладення на відповідача обов'язку щодо сплати заборгованості по орендним платежам на користь позивача з підстав запровадження процедури ліквідації банку.

Ураховуючи, що судом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за договором оренди неправильно застосовані норми матеріального права, у справі не вимагається збирання чи додаткової оцінки доказів, обставини справи судом встановлені повно і правильно, то відповідно до ст. 341 ЦПК України, рішення апеляційного суду в частині відмови в позові про стягнення орендних платежів скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, стягнувши з ПАТ «Єврогазбанк» на користь ОСОБА_4 заборгованість в сумі 102 350 грн. та судовий збір у розмірі 1 023 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 335, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Єврогазбанк» про стягнення заборгованості скасувати.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Єврогазбанк» на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 102 350 грн та судовий збір у розмірі 1 023 грн. 50 коп.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. ЧервинськаСудді:І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович