Вищий спеціалізований суд україни

з розгляду цивільних і кримінальних справ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Гримич М.К., Мазур Л.М.,

Попович О.В., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання договорів купівлі-продажу та державних актів недійсними і скасування їх державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області звернувся до суду з позовом до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання договорів купівлі-продажу та державних актів недійсними і скасування їх державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Прокурор зазначав, що на підставі розпоряджень Березанської районної державної адміністрації від 10 серпня 2011 року № 480 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» і від 12 вересня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність» земельні ділянки для рекреаційного призначення площею по 0,0850 га кожна, загальною площею 0,51 га, що знаходяться в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області передано у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9

На підставі спірних розпоряджень зазначені громадяни одержали державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані 15 вересня 2011 року.

05 жовтня 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 здійснили відчуження переданих їм у власність земельних ділянок ОСОБА_10 за договорами купівлі-продажу.

Посилаючись на те, що розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про затвердження проекту землеустрою і надання земельних ділянок у власність прийняті Березанською районною державною адміністрацією поза межами її повноважень із порушенням вимог ст. 122 ЗК України, і що подальше відчуження цих земельних ділянок також відбулось із порушенням вимог чинного законодавства, прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 480 від 10 серпня 2011 року «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» і розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 537 від 12 вересня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність»; визнати державні акти, видані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею по 0,0850 га кожному недійсними та скасувати їх державну реєстрацію; визнати договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, укладені 05 жовтня 2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 недійсними і зобов'язати останню повернути Коблівській сільській раді Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,51 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 480 від 10 серпня 2011 року «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 537 від 12 вересня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність» громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 Визнано державні акти видані ОСОБА_7 серії ЯК № 261444 від 15 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею 0,0850 га, ОСОБА_5 серії ЯК № 261445 від 15 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею 0,0850 га, ОСОБА_8 серії ЯК № 261446 від 15 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею 0,0850 га, ОСОБА_6 серії ЯК № 261447 від 15 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею 0,0850 га, ОСОБА_4 серії ЯК № 261448 від 15 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею 0,0850 га, ОСОБА_9 серії ЯК № 260157 від 15 вересня 2011 року на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею 0,0850 га, недійсними. Визнано договори купівлі-продажу земельних ділянок площею по 0,0850 га кожна від 05 жовтня 2011 року, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, який діє від імені ОСОБА_10, між ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_11, який діє від імені ОСОБА_10, між ОСОБА_12, яка діє від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_11, який діє від імені ОСОБА_10, між ОСОБА_8 та ОСОБА_11, який діє від імені ОСОБА_10, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11, який діє від імені ОСОБА_10, між ОСОБА_9 та ОСОБА_11, який діє від імені ОСОБА_10, недійсними. Визнано державний акт, виданий ОСОБА_10 серії ЯК № 264684 від 07 листопада 2011 року на право власності на земельну ділянку для рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво) площею 0,51 га по АДРЕСА_1, недійсним та зобов'язано ОСОБА_10 повернути Коблівській сільській раді Березанського району Миколаївської області вищевказану земельну ділянку, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Березанської районної державної адміністрації в дохід держави 114 грн 70 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в дохід держави по 38 грн 24 коп. судового збору з кожного. Стягнуто з ОСОБА_10 в дохід держави 229 грн 40 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року рішення місцевого суду в частині визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_10 - ОСОБА_11 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що повноваження щодо передачі спірних земельних ділянок у власність належать обласним державним адміністраціям, а відтак Березанською районною державною адміністрацією прийняті розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та про затвердження проекту землеустрою і надання земельних ділянок у власність із перевищенням повноважень, передбачених ЗК України, чим також порушено права позивача - Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області не була стороною спірних правочинів.

Однак погодитися з такими висновками судів не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 480 від 10 серпня 2011 року та № 537 від 12 вересня 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 передано у власність земельні ділянки рекреаційного призначення (індивідуального дачного будівництва), площею по 0,0850 га, загальною площею 0,51 га, забудованих земель із земель державної власності (запасу) в межах території Коблівської сільської ради Березанського району (за межами населених пунктів).

На підставі вищевказаних розпоряджень, кожен відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, які було зареєстровано у відділі Держкомзему в Березанському районі Миколаївської області 15 вересня 2011 року.

Рішенням Миколаївської обласної ради від 23 вересня 2011 року «Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області», спірні земельні ділянки включені в межі населеного пункту с. Коблеве.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок та інші.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 13 ЗК України встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

За змістом ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються категорії, зокрема, й на землі рекреаційного призначення.

За положенням ст. 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Частиною 1 ст. 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч. ч. 3,5 ст. 122 ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 8 вищевказаної статті ЗК України, в редакції, чинній на момент передачі спірних ділянок у приватну власність, визначено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Згідно із ч. 9 ст. 149 ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Однак, всупереч ст. 212 - 214 ЦПК України суди, вирішуючи спір за позовом прокурора в інтересах Коблівської сільської ради і встановивши, що передача у власність спірних земельних ділянок здійснена Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області всупереч вимогам земельного законодавства, так як це право належить обласним державним адміністраціям, залишили поза увагою той факт, що повноваження щодо розпорядження землями рекреаційного призначення віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства зворотної сили не мають, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (п. 2 рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99).

При цьому на момент відчуження вказаних земельних ділянок вони взагалі знаходилися за межами населеного пункту та перебували в державній власності, а така підстава позову як включення рішенням обласної ради в межі населеного пункту с. Коблеве спірних земель після їх передачі у власність відповідачам правового значення не має, в зв'язку з тим, що вищевказані положення ЦК України та вимоги ст. 58 Конституції України не допускають застосування нових актів цивільного законодавства до правовідносин, що виникли до набрання чинності такими актами.

Крім того, вказуючи про порушення прав позивача спірними розпорядженнями, суди також залишили поза увагою те, що орган місцевого самоврядування так само не може бути розпорядником земель рекреаційного призначення, незалежно від того, чи перебувають ці земельні ділянки на його території, а тому й визначені ст. 12 ЗК України повноваження Коблівської сільської ради не розповсюджувалися на ці землі, як на час їх відчуження районною адміністрацією так і на момент пред'явлення вказаного позову.

Тобто, передачею спірних земельних ділянок у власність, інтереси позивача не порушені, оскільки згадані вище норми земельного законодавства не дають повноважень сільським радам бути розпорядниками земель рекреаційного призначення, навіть після включення цих земельних ділянок в межі села, оскільки таке право для даної категорії земель належить виключно Кабінету Міністрів України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України), а право визначати підстави та предмет позову належить виключно позивачу, в даному випадку Коблівській сільській раді Березанського району Миколаївської області, в інтересах якої звертається прокурор як учасник цивільного процесу законом якому надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, в порядку та межах, визначених ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 45 ЦПК України.

Оскільки позов направлений на захист прав держави в особі органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки площею 0,51 га, що розташована по АДРЕСА_1, законних підстав для володіння, користування і розпорядження якою сільська рада взагалі немає, тобто не є суб'єктом земельних відносин по відношенню до земель рекреаційного призначення і повноважень на звернення до суду не має, з мотивів, викладених вище, а не захисту прав держави Україна в особі центрального органу її виконавчої влади - Кабінету Міністрів України, якому й належать виключні повноваження щодо державної власності в галузі земельних відносин по розпорядженню спірними землями, тому вважати обґрунтованими висновки судів про задоволення вимог позову прокурора без наявних причин його пред'явлення в зв'язку з відсутністю факту порушення відповідачем дійсних прав чи інтересів позивача, які підлягають захисту судом у спосіб, визначений законами України (ст. ст. 3,4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України) підстав немає та в задоволенні цього позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року скасувати.

У позові заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання договорів купівлі-продажу та державних актів недійсними і скасування їх державної реєстрації та зобов'язання повернути земельні ділянки відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді: М.К. Гримич Л.М. Мазур О.В. Попович Г.В. Юровська