РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О., Маляренка А.В., Юровської Г.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 28 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_6 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 602/25-075, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 190 тис. грн на поточні потреби зі сплатою 18 % річних строком до 28 лютого 2023 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28 лютого 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та банком укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

16 квітня 2009 року на адресу іпотекодавців та позичальника направлені вимоги про сплату заборгованості, проте вони залишились не виконані. ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, що станом на 20 жовтня 2009 року склала 364 924 грн 77 коп.

На рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року у розмірі 364 924 грн 77 коп. ПАТ «Укрсоцбанк» просило звернути стягнення на заставлене майно, що належить ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а саме квартиру АДРЕСА_1, та виселити відповідачів зі спірної квартири.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова

від 19 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2014 року, позов задоволено.

Звернуто стягнення на заставлене майно, що належить ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а саме квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат житловою площею 37,9 кв. м та кухні, загальною площею 66,4 кв. м, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (п. 4.6.2 іпотечного договору) з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, на задоволення грошових вимог ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 364 924 грн 77 коп. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Задовольняючи позов, суди керувалися тим, що ОСОБА_6 не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, тому іпотекодержатель вправі вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, звернення стягнення на квартиру є підставою для виселення всіх мешканців.

Із такими висновками судів повністю погодитися не можна.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено, що 28 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_11 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 602/25-075, згідно з п. 1.1.1 якого останній надано кредит у розмірі 190 тис. грн зі сплатою 14 % річних та комісій строком до 28 лютого 2023 року (а. с. 12−14, т. 1).

На забезпечення виконання умов кредитного договору 28 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 10−11, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер (а. с. 28, т. 1), спадкоємцями за законом після його смерті є ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в силу вимог ст. 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину.

Згідно з наданим банком розрахунком за кредитним договором станом на 20 жовтня 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 364 924 грн 77 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 182 611 грн 08 коп., заборгованість за відсотками - 31 661 грн 65 коп., пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом, нарахована за період з 20 жовтня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, - 1625 грн 83 коп., пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за відсотками, нарахована за період з 20 жовтня 2008 року по 19 жовтня 2009 року, - 6526 грн 21 коп, штрафні санкції - 142 500 грн (а. с. 185, т. 2).

Згідно з. п. 2.4.3 договору іпотеки та відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» за невиконання або неналежне виконання позичальником умов договору кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором кредитором 16 квітня 2009 року на адресу іпотекодавців та позичальника були направлені вимоги про сплату заборгованості (а. с. 9, т. 1, а. с. 11, т. 2), а також вимоги про виселення (а. с. 12−13, т. 2).

Суди дійшли правильного висновку, що в силу вимог ст. 1049, 1050, 590 ЦК України неналежне виконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором надає іпотекодержателю право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки банк листами від 20 червня 2008 року № 24 та № 25 повідомив позичальника та іпотекодавців про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14 % до 18 % річних з 28 липня 2008 року у зв'язку із підвищенням облікової ставки НБУ, зростанням вартості грошових ресурсів на міжбанківському кредитному ринку України, ОСОБА_6 з 23 липня 2008 року сплачувала відсоткову ставку за кредитом у підвищеному розмірі, з відповідними запереченнями до банку не зверталася, колегія суддів погоджується з висновком судів, що ОСОБА_6 погодилася на зміну умов договору щодо підвищення відсоткової ставки і розрахунок у частині заборгованості за відсотками правильний.

Разом з тим розрахунок заборгованості у частині стягнення неустойки не відповідає вимогам закону.

Згідно з п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного у п. 3.3.14 цього договору, терміну сплати комісії за дострокове погашення кредиту (частини кредиту), визначеного у п. 3.3.15 цього договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту позичальник сплачує кредиторові пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2−3.3.15 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 3 % від суми кредиту, визначеного п. 1.1 цього договору, за кожен випадок.

Відповідно до п. 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.2−3.3.5, 3.3.10−3.3.12 та 3.3.15 цього договору, порушення позичальником умов договору, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше, ніж десять робочих днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Пеня й штраф є різновидами неустойки, тому стягнення одночасно двох видів неустойки за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов'язання суперечить ст. 61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

Такий висновок узгоджуються з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-47цс12.

Крім того, ч. 3 ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14.

Таким чином, нарахування банком неустойки у вигляді штрафу у розмірі 142 500 грн одночасно із пенею є порушенням вимог ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, тому на вказану суму зменшується розмір заборгованості.

Оскільки обставини справи не потребують додаткової перевірки, то відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право змінити судові рішення у частині розміру заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 341, 343, 344, 346, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 задовольнити частково.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2014 року змінити у частині розміру заборгованості, на погашення якої звернуто стягнення на заставлене майно, що належить ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а саме квартиру АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат житловою площею 37,9 кв. м та кухні, загальною площею 66,4 кв. м, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (п. 4.6.2 іпотечного договору) з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», з 364 924 грн 77 коп. до 222 424 грн 77 коп.

В іншій частині заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 липня 2014 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Ситнік Судді: А.О. Леванчук А.В. Маляренко Т.О. Писана Г.В. Юровська