Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

02 липня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В., Колодійчука В.М.,

Мазур Л.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Публічного акціонерного товариства «Альбатрос», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договорів поруки, зобов'язання виключити записи з реєстру іпотек та заборон відчуження,

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» (далі - ТОВ «Юлія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос» (далі - ТОВ «Альбатрос»), Відкритого акціонерного товариства «Альбатрос», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альбатрос» (далі - ПАТ «Альбатрос»), який уточнило у процесі розгляду справи, і остаточно просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 64/15-Ф у розмірі 3 217 730, 04 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на:

- належні на праві власності ТОВ «Альбатрос» нежитлові приміщення на 1, 2, 3 поверхах під літ. «В», що складає 347/1000 частини будинку по вул. Жуковського, 2 у м. Одесі;

- належні на праві власності ТОВ «Юлія» нежитлові приміщення на 1, 2, 3 поверхах під літ. «Г», що складає 386/1000 частини будинку по вул. Жуковського, 2 у м. Одесі;

- належні на праві власності ПАТ «Альбатрос» нежитлові приміщення на під літ. «В» «Г», «Д», що складає 267/1000 частини будинку за вищевказаною адресою;

- належну на праві власності ПАТ «Альбатрос» земельну ділянку площею 0,3738, розташовану за вказаною адресою.

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Сведбанк», ТОВ «Юлія», ТОВ «Альбатрос», ПАТ «Альбатрос», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, підстави та предмет якого неодноразово змінював у процесі розгляду справи, і остаточно просив:

- визнати недійсним кредитний договір 28 березня 2008 року № 64/15-Ф, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»;

- визнати недійсним іпотечний договір від 28 березня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним банком «Сведбанк Інвест» (далі - ЗАТ «Сведбанк Інвест»), правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», ТОВ «Альбатрос», ТОВ «Юлія» та ПАТ «Альбатрос», за умовами якого передано в іпотеку належний на праві власності ТОВ «Альбатрос», ТОВ «Юлія» та ПАТ «Альбатрос» нежитловий будинок, розташований по вул. Жуковського, 2 у м. Одесі;

- визнати недійсним іпотечний договір від 29 травня 2008 року, укладений між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ПАТ «Альбатрос», відповідно до умов якого передано в іпотеку належну на праві власності ПАТ «Альбатрос» земельну ділянку за вищевказаною адресою;

- визнати недійсним договір поруки від 28 березня 2008 року № 64/П-15-1, укладений між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ПАТ «Альбатрос»;

- визнати недійсним договір поруки від 28 березня 2008 року № 64/П-15-2, укладений між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ТОВ «Альбатрос»;

- визнати недійсним договір поруки від 28 березня 2008 року № 64/П-15-3, укладений між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», і ТОВ «Юлія»;

- зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку ЗАТ «Сведбанк Інвест» шляхом укладення 28 березня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», ТОВ «Юлія», ТОВ «Альбатрос» і ПАТ «Альбатрос» іпотечного договору та шляхом укладення 29 травня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ПАТ «Альбатрос» іпотечного договору, за яким передано в іпотеку нерухоме майно - будинок (нежитлові приміщення) загальною площею 4 547,7 кв. м, розташований по вул. Жуковського, 2 у м. Одесі, та земельну ділянку за цією ж адресою.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 64/15-Ф, за умовами якого він отримав 2 млн доларів США зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення до 27 березня 2018 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», уклало з ТОВ «Альбатрос», ТОВ «Юлія» та ПАТ «Альбатрос» договори поруки та іпотеки.

Позивач вважає, що оскаржувані договори є недійсними, оскільки банк уклав їх внаслідок використання нечесної підприємницької діяльності та без дотримання вимог валютного законодавства, тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 88-95, 183-185, 190-192, 232-236, т. 1, а. с. 42, 43, т. 2).

Інших доповнень, змін та уточнень до позовної заяви ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2012 року позов ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_3, ТОВ «Юлія», ТОВ «Альбатрос», ПАТ «Альбатрос» про стягнення заборгованості залишено без розгляду з підстав, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (а. с. 108, т. 2).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Сведбанк» відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Омега Банк», який є правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходили із того, що банком під час укладення спірного кредитного договору було дотримано вимоги валютного законодавства, оскільки надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, а також дійшли висновку про недотримання ЗАТ «Сведбанк Інвест» під час укладення кредитного договору з ОСОБА_3 вимог, встановлених Законом України «Про захист прав споживачів», щодо надання споживачу у письмовій формі інформації, передбаченої законом.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що у матеріалах справи відсутні докази переходу до ПАТ «Сведбанк» прав ЗАТ «Сведбанк Інвест» щодо кредитних зобов'язань ОСОБА_3 як боржника, у зв'язку з чим позичальник є боржником саме ЗАТ «Сведбанк Інвест», діяльність якого припинено внаслідок ліквідації; при цьому суди зазначили, що особу належного відповідача під час розгляду справи не виявлено, а позивач наполягав на своїх вимогах саме до ПАТ «Сведбанк», що виключає відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України, враховуючи відсутність згоди на те позивача, здійснити заміну неналежного відповідача належним.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з порушенням при укладенні кредитного договору вимог валютного законодавства, оскільки такий висновок є правильним та обґрунтованим.

Що стосується недотримання під час укладення кредитного договору вимог Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів касаційного суду вважає такий висновок судів помилковим, а тому в цій частині заявлені вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог з підстав недотримання під час укладення кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» не можна, оскільки останні зроблені із неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перелік інформації, яку зобов'язаний зазначити у кредитному договорі кредитодавець, визначений у ст. 11 цього Закону.

З метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів Національним банком України встановлені Правила надання банками України споживачу інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, які регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Згідно з вимогами статті 3 зазначених Правил, кредитний договір повинен містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо недотримання банком при укладенні кредитного договору з ОСОБА_3 вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту від 10 травня 2007 року № 168 з посиланням на висновок судово-економічної експертизи від 12 грудня 2012 року, оскільки предметом дослідження експерта був лише кредитний договір та додаткова угода № 1 до нього, проте матеріали справи містять як кредитний договір, так і додаток 1 та додаток 2 до кредитного договору, який також містить інформацію щодо умов кредитування.

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій щодо порушення при укладенні кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим та не знайшов свого підтвердження матеріалами справи, оскільки підписаний ОСОБА_3 кредитний договір разом із додатками 1 та 2 містять інформацію щодо умов кредитування, а тому позов із заявлених в цій частині підстав задоволенню не підлягає.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності доказів переходу до ПАТ «Сведбанк» зобов'язань ЗАТ «Сведбанк Інвест», які виникли внаслідок укладення спірних договорів кредиту, іпотеки та поруки, виходячи з наступного.

23 жовтня 2009 року рішенням єдиного акціонера, який одноособово здійснює повноваження позачергових загальних зборів ЗАТ «Сведбанк Інвест», та рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» було затверджено передавальний акт, відповідно до якого правонаступником усіх майнових прав ЗАТ «Сведбанк Інвест» є ПАТ «Сведбанк». У зв'язку з цим ЗАТ «Сведбанк Інвест» було припинено, а всі його майнові права та обов'язки перейшли до ПАТ «Сведбанк» (а. с. 62-66, т. 2).

29 квітня 2013 року рішенням річних зборів акціонерів ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк», у зв'язку з чим 28 травня 2013 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів (а. с. 274-277, т. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Закону України «Про акціонерні товариства» приєднанням акціонерного товариства визнається припинення акціонерного товариства (кількох товариств) з передачею ним (ними) згідно з передавальним актом усього свого майна, прав та обов'язків іншому акціонерному товариству - правонаступнику.

Частиною 1 ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно із ч. 2 ст. 107 ЦК України комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників.

Пунктом 1.2 Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 27 червня 2008 року № 189 (далі - Положення № 189), визначено, що приєднанням банків є припинення одного або більше банків з передаванням ним/ними згідно з передавальним актом усього його/їх майна прав та обов'язків іншому банку-правонаступнику.

Приєднання, на відміну від такої форми реорганізації, як поділ, є формою реорганізації господарського товариства, яка не передбачає розподіл майна, прав та обов'язків між декількома правонаступниками.

Стаття 107 ЦК України не зобов'язує конкретизувати в передавальному акті щодо якого конкретного майна, права чи обов'язку відбувається правонаступництво.

У передавальному акті відображено передання всіх активів та зобов'язань ЗАТ «Сведбанк Інвест» його правонаступнику - ПАТ «Сведбанк».

Відповідно до ч. 6 ст. 80 Закону України «Про акціонерні товариства» приєднання акціонерного товариства до іншого акціонерного товариства вважається завершеним з дати внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення такого акціонерного товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців заноситься інформація про дату затвердження передавального акта та про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа.

Статтею 18 вищевказаного Закону визначено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Положенням № 189 передбачено, що державна реєстрація змін до статуту банка-правонаступника у зв'язку із приєднанням проводиться лише після надання до Національного банку України документів, що підтверджують дотримання всіх вимог законодавства у процесі реорганізації та лише після отримання погодження статуту Національним банком України.

Положення щодо правонаступництва ПАТ «Сведбанк» всіх майнових прав та обов'язків ЗАТ «Сведбанк Інвест» містяться у п. 1.2 нової редакції статуту ТОВ «Сведбанк», в якій зазначено, що останнє виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ЗАТ «Сведбанк Інвест», приєднаного у процесі реорганізації, яка відбулася відповідно до рішення Позачергових загальних зборів ПАТ «Сведбанк» та ЗАТ «Сведбанк Інвест» від 15 червня 2009 року, та передавального акта, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Сведбанк» та ЗАТ «Сведбанк Інвест» від 23 жовтня 2009 року (а. с. 265-296, т. 1).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 23 червня 2010 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ПАТ «Сведбанк», про що внесено відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є загально доступною та достовірною інформацією (а. с. 174, 175, 179-180, т. 1).

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності доказів переходу до ПАТ «Сведбанк» зобов'язань ЗАТ «Сведбанк Інвест» по зобов'язаннях, які виникли внаслідок укладення спірних договорів кредиту, іпотеки та поруки, є помилковими та безпідставними, оскільки правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» є ПАТ «Сведбанк», що підтверджується належними доказами, які наявні у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами у повному обсязі, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Публічного акціонерного товариства «Альбатрос», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору та договорів поруки, зобов'язання виключити записи з реєстру іпотек та заборон відчуження відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: О.В. Кафідова

В.М. Колодійчук

Л.М. Мазур

І.М. Фаловська