Історія справи

РІШЕННЯ

іменем україни

01 жовтня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Попович О.В., Савченко В.О., Ступак О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: виконавчий комітет Львівської міської ради, орган опіки та піклування Шевченківського району м. Львова, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_3, про визнання права на постійне користування жилим приміщенням та зобов'язання до вчинення дій, за касаційними скаргами ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕВ м. Львова) про визнання права на постійне користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 та про зобов'язання внести до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання із всіма необхідними документами про виключення вказаної квартири із числа службових.

Позовні вимоги мотивувала тим, що спірна квартира, яка має статус службової була надана її чоловіку ОСОБА_3, як військовослужбовцю на сім'ю із трьох осіб.

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 призначено на нове місце служби, а у липні 2012 року звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штату, на час звільнення його вислуга складала 20 років 11 місяців, а відтак вони не підлягають виселенню із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення, мають право отримати квартиру у власність шляхом приватизації, проте відповідач не задовольняє їх клопотання про виключення спірної квартири з числа службових, чим порушує їх конституційне право на житло.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на постійне користування однокімнатною квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано КЕВ м. Львова внести до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання із всіма необхідними документами про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 квітня

2014 року, зазначене рішення районного суду скасовано й у задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення не відповідають у повному обсязі вищевказаним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є ветераном військової служби, має вислугу на військовій службі більше 20 років, а тому члени його сім`ї, позивачі у справі, не підлягають виселенню зі службової квартири без надання іншого житла, мають право на виключення квартири з числа службових.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, про відмову у задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що житлові права позивачів, які проживають у спірній житловій квартирі відповідачем не порушуються.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Так, судами встановлено, що наказом військового прокурора Західного регіону України від 15 лютого 2011 року на підставі ст. 49 Законом України «Про прокуратуру», ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно до наказу командувача військ Західного оперативного командування від 11 лютого 2011 року виділена військовій прокуратурі Західного регіону України однокімнатна квартира, загальною площею 51,4 кв. м АДРЕСА_1, яка була надана підполковнику юстиції ОСОБА_3 на склад сім'ї з трьох осіб, як службова.

Відповідно до наказу директора Департаменту житлового господарства на інфраструктури виконавчого комітету Львівської міської ради №605 від 23 листопада 2011 року ОСОБА_3 видано ордер на службове жиле приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, на склад сім'ї із трьох осіб.

Наказом міністра оборони України №578 від 23 липня 2012 року підполковника юстиції ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас, вислуга років на момент звільнення становила 20 років 11 місяців. Після звільнення ОСОБА_3 працює в органах прокуратури як державний службовець.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК УРСР України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Статтею 121 ЖК УРСР України визначено порядок надання жилих приміщень.

Такий порядок щодо військовослужбовців визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 серпня 2006 року (далі - Порядку) та Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства Оборони України №737 від 30 листопада 2011 року.

Згідно з п. 3 Порядку та абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які. мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла

У п. 11 Порядку визначено, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 3.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (у редакції чинній до 12 лютого 2013 року) було передбачено, що жиле приміщення виключається із числа службового на підставі рішення Міністра оборони України виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районною державною адміністрацією за клопотанням: у місті Києві - начальника гарнізону міста Києва, погодженим з начальником ГКЕУ ЗС України, або начальника ГКЕУ ЗС України, погодженим з головою житлової комісії гарнізону; в інших населених пунктах - начальника гарнізону, погодженим з начальниками ТКЕУ та головою житлової комісії гарнізону.

Судами встановлено, що позивач та її чоловік ОСОБА_3 неодноразово звертались до начальника КЕВ м. Львову щодо вирішення питання про виключення спірної квартири із числа службових з метою подальшого отримання цієї квартири у власність, але не отримали відповіді на своє звернення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання за позивачами права на постійне користування зазначеною вище квартирою, апеляційний суд правильно виходив з того, що житлові права позивачів відповідачем не порушені, питання про їх виселення останнім не ставилося Підстав для скасування рішення у цій частині не вбачається.

Разом з цим рішення апеляційного суду в іншій частині підлягає скасуванню. з ухваленням нового рішення про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача до вчинення дій, оскільки позивачі, на підставі наведених вище правових норм, мають право на вирішення питання про виключення квартири, у якій вони проживають, із числа службових, отримання відповіді на своє звернення з цього приводу.

Всупереч ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, військовослужбовцям, які. мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей, ОСОБА_3, який має відповідний строк такої вислуги, було надано службове житло, а не житло для постійного проживання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у наведеній вище частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання до вчинення дій скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення, яким зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова розглянути заяву про внесення подання про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.

В іншій частині рішення апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.О. Дьоміна

Судді: О.В. Попович

В.О. Савченко

О.В. Ступак

С.П. Штелик