Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) – власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори про надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

виробництво теплової енергії – господарська діяльність, пов’язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі з альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

гарантований постачальник – суб’єкт господарювання на ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов’язки з постачання природного газу;

група будинків (споруд) – два або більше будинків (споруд), які разом з тепловими мережами до місця установки вузла комерційного обліку теплової енергії мають одну балансову належність;

джерело теплової енергії – виробничий об’єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

енергоносії – органічне паливо, електрична енергія, альтернативні джерела енергії;

інвестиційна програма – затверджений у встановленому порядку комплекс заходів для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, що містить зобов’язання суб’єкта господарювання у сфері теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об’єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг з відповідними розрахунками, обґрунтуванням, зазначенням джерел фінансування та графіка виконання;

індивідуальний тепловий пункт – тепловий пункт, до якого приєднані системи теплоспоживання однієї будівлі (споруди) або її частини, розташований всередині або за межами такої будівлі (споруди), її частини, в якому здійснюють автоматичне індивідуальне керування режимами теплоспоживання;

когенераційна установка – комплекс обладнання, що працює у спосіб комбінованого виробництва електричної та теплової енергії або перетворює скидний енергетичний потенціал технологічних процесів в електричну та теплову енергію;

магістральна теплова мережа – комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

місцева (розподільча) теплова мережа – сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;

нерегульований індивідуальний тепловий пункт – тепловий пункт, у якому відсутні засоби автоматичного регулювання теплового потоку відповідно до погодних умов або для підтримання заданої температури на постійному рівні, а також засоби автоматичного обмеження витрат теплоносія, що не забезпечує належний рівень енергоефективності та керованості теплоспоживання і потребує модернізації або заміни;

норми і правила – вимоги, у тому числі інструкції, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану теплових, тепловикористальних установок та мереж, їх експлуатації, проектування та будівництва;

об’єкти у сфері теплопостачання – споруди та установки (або їх сукупність), призначені для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а також основне і допоміжне обладнання, що використовують для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж. До об’єктів у сфері теплопостачання належать теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, тепловикористальні установки, центральні теплові пункти, індивідуальні теплові пункти;

охоронна зона теплових мереж – землі вздовж теплових мереж для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їхнього негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об’єкти та довкілля;

постачання теплової енергії (теплопостачання) – господарська діяльність, пов’язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кредитних коштів (далі – спеціальні рахунки для кредитних коштів) – рахунки суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання, відкриті в національній або іноземній валюті, призначені для накопичення та використання кредитних (позикових) коштів, отриманих від міжнародних фінансових організацій, іноземних державних установ чи відповідно до міжурядових договорів України, або коштів, залучених державою або суб’єктами господарювання у сфері теплопостачання під державні чи місцеві гарантії, виключно для підготовки та виконання інвестиційних програм (заходів) у зазначеній сфері за рахунок таких коштів, а також для надходження коштів для повернення та обслуговування кредиту (позики) відповідно до договорів кредиту (позики);

поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі – рахунки із спеціальним режимом використання) – рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником;

поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі – спеціальні рахунки) – рахунки суб’єктів господарювання у сфері централізованого теплопостачання, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері;

прилад обліку теплової енергії – засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;

ринок теплової енергії – сфера обігу теплової енергії як товару, на який є попит і пропозиція;

система автономного теплопостачання – внутрішньобудинкова система опалення, яку використовують для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку;

система децентралізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год (включно), місцевих (розподільчих) теплових мереж;

система помірно-централізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год (включно), магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж;

система централізованого теплопостачання – сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об’єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

споживач теплової енергії – фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

суб’єкти відносин у сфері теплопостачання – фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

сфера теплопостачання – сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам;

схема теплопостачання населеного пункту – документ, що містить технічне, економічне та екологічне обґрунтування будівництва та/або модернізації об’єктів у сфері теплопостачання з урахуванням перспективи розвитку населеного пункту;

тариф (ціна) на теплову енергію – грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, які визначають згідно з порядками (методиками), затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також порядками, затвердженими Кабінетом Міністрів України;

теплова енергія – товарна продукція, яку виробляють на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

теплова установка – обладнання та пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії;

тепловий пункт – комплекс обладнання (пристроїв), що забезпечує приєднання пристроїв такого комплексу до зовнішньої теплової мережі та (за потреби) мережі холодного водопостачання, керування режимами теплоспоживання будівлі (споруди), трансформацію теплової енергії, регулювання параметрів теплоносія та розподіл теплової енергії за типами теплоспоживання (опалення, гаряче водопостачання, вентиляція, технологічні потреби);

тепловикористальна установка – комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб;

теплогенеруюча організація – суб’єкт господарювання, який має у власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

теплогенеруюча установка – комплекс взаємопов’язаного обладнання, що виробляє теплову енергію, незалежно від місця його розташування;

теплоносій – рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках;

теплопостачальна організація – суб’єкт господарювання з постачання споживачам теплової енергії;

теплосервісна організація – суб’єкт господарювання з технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;

теплотранспортуюча організація – суб’єкт господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії;

транспортування теплової енергії – господарська діяльність, пов’язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору;

уповноважений банк – визначений Кабінетом Міністрів України банк, що обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу;

центральний тепловий пункт – тепловий пункт, до якого приєднані системи теплоспоживання двох і більше будівель (споруд) та який розташований всередині будівлі (споруди) або за її межами.

{Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами України № 2479-VI від 09.07.2010 , № 3830-VI від 06.10.2011 , № 4434-VI від 23.02.2012 , № 5459-VI від 16.10.2012 , № 1198-VII від 10.04.2014, № 423-VIII від 14.05.2015 , № 2119-VIII від 22.06.2017 , № 2417-VIII від 15.05.2018 , № 124-IX від 20.09.2019, № 4825-IX від 25.03.2026 ; в редакції Закону України № 4937-IX від 15.07.2026 }