Стаття 88. Умови вчинення виконавчих написів

Аналізуйте судовий акт: Вчинення нотаріусом виконавчого напису (як і його скасування) не впливає на перебіг позовної давності: не перериває та не зупиняє її перебіг (ОП ВС КЦС, справа № 554/9126/20 від 13.03.2023 р.)
 Позикодавець звернулася з позовом до боржника про стягнення боргу за договором позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Позика мала бути повернута 31.12.2015 р., що не було здійснено. У 2016 позикодавець звернулася до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, який в подальшому після довготривалого судового провадження у декількох судових інстанціях - було скасовано. Крім того, між сторонами ще був спір щодо визнання договору позики недійсним - безуспішний для боржника.

Позов у цій справі було подано у 2020 році, тобто після спливу строку позовної давності. Відповідно, боржник використав це на свою користь і подав заяву про застосування позовної давності. На думку ж позивача, зазначені обставини були поважною причиною пропуску позовної давності.

ОП ВС КЦС, розглядаючи справу, звернула увагу на наступне:

Тлумачення ст. 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: При вчиненні виконавчого напису нотаріус зобов’язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (ВС/КЦС у справі № 758/14854/20 від 10.11.2021)
Останнім в України корім епідемії COVID-19 вирує ще й інша «епідемія» - «епідемія» виконавчих написів нотаріусів.

Основними клієнтами нотаріусів є мікрофінансові організації, які як відомо не обирають засобів при стягненні боргів та, не так часто, банки.

Нотаріусів не зупиняє навіть те, що виконавчі написи можна вчиняти лише на нотаріально посвідчених договорах.

Діюче законодавство, а саме положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вказують на те, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Неотримання боржником вимоги про усунення порушень від стягувача, означає неможливість подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису (ВС КЦС № 758/14854/20 від 10.10.2021 р.)
  У цій справі ВС КЦС роз’яснив порядок підтвердження безспірності вимог кредитора при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Суд зазначив, що право боржника на захист від неправомірного стягнення - якщо вимоги не є безспірними - реалізується через оскарження виконавчого напису нотаріуса та/або вимог кредитора. Вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Проте відсутність поданої за 30 днів вимоги стягувача до боржника (в порушення порядку) - виключає можливість виконавчого напису.

Особа звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом таким, що не підлягає виконанню. Вказувала, що про заборгованість дізналась, коли за постановою приватного виконавця з її пенсії почали стягувати 20 % для погашення боргу в сумі 160 786,14 грн на користь банку - ніби через заборгованість за кредитним договором. 

Позивач доводила, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» тому що нотаріусом не встановлено безспірність заборгованості позивача перед банком, адже жодних договірних кредитних відносин між сторонами не існує. Будь-яких письмових вимог від банку про повернення заборгованості за кредитним договором на адресу позивача не надходило. 

Проте судом першої інстанції доводи позивача не прийняті до уваги - і у задоволенні позову відмовлено. Пояснювалось це тим, що позивач не надав доказів на спростував безспірності заборгованості на момент вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості та не довів неправомірності дій нотаріуса щодо вчинення цієї нотаріальної дії. Суд апеляційної інстанції погодився із рішенням суду першої інстанції. Позивач подала касаційну скаргу. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (ВС ВП справа № 910/10374/17від 21.09.2021 р.)
  Розглядувана справа стосувалася декількох виконавчих написів, вчинених на кредитному договорі. У зв’язку із тим, що правовою підставою для вчинення таких для нотаріуса слугувала скасована норма в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів) - ВС ВП визнала виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню.

Товариство уклало із банком кредитний договір. Останній був забезпечений іпотекою. До розглядуваних договорів не раз вносилися зміни. В кінцевому результаті, внаслідок невиконання Товариством умов кредитного договору, банк вимагав дострокового повернення кредиту та нарахував боржнику строкової та простроченої заборгованості за кредитом; за процентами; пені;  3 % річних; інфляційних втрат; та штрафу за порушення умов Іпотечного договору - більше ніж 113 059 309,41 грн.. Згодом, сума заборгованості тільки зростала. 

Банк звернувся до приватного нотаріуса з проханням вчинити виконавчі написи на кредитному договорі, за якими стягнути з позичальника (Товариства) на користь банку  основну суму заборгованості та заборгованість за процентами за користування кредитом. Приватним нотаріусом було вчинено два виконавчі написи - на основну суму заборгованості (тіло кредиту) та на заборгованість за процентами за користування кредитом. 

Вступивши у справу у статусі третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову (справа була відкрита за позовом іншої компанії до того ж банку), Товариство вимагало визнання виконавчих написів, вчинених на кредитному договорі такими, що не підлягають виконанню. Оскільки ухвалою господарського суду позовну заяву компанії залишено без розгляду - Товариству було надано статус позивача у цій справі.  Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: При визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд повинен встановити сам факт існування та розмір безспірної заборгованості, а не лише формально перевірити поданий кредитором пакет документів (ВСУ, 05.06. 2017р. № 6-887цс17)

Справа, яка детально роз’яснює юридичну природу такої нотаріальної дії як виконавчий напис нотаріуса та регламентує діяльність суду при оскарження боржником вчиненого виконавчого напису. Так, на підставі виконавчого напису НЕ виникає право стягувача на стягнення з боржника грошей або майна, а відбувається лише підтвердження, що таке право виникло раніше, і воно є безспірним.  

Виконавчий напис здійснюється нотаріусом на підставі 88 ЗУ «Про нотаріат» за умови подання стягувачем пакету документів, що підтверджують безспірну заборгованість. Проте сам факт подання такого пакету документів, ще НЕ означає автоматично безспірність заборгованості, якщо боржник оскаржує виконавчий напис у суді.   

З іншого боку законодавством не встановлений виключний перелік обставин, якими боржник може заперечити безспірність заборгованості після вчинення виконавчого напису. Тому, суду слід кожен раз перевіряти доводи боржника та оцінювати надані ним докази. 

У цій справі, виконавчим написом з боржника була стягнута іпотечна квартира. Суд першої інстанції за позовом боржника визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Суди апеляційної та касаційної інстанції відмовили боржнику у задоволенні позову.

Разом з цим, ще до вчинення виконавчого напису, вже було рішення суду, яке стягувало з боржника суму боргу за кредитним договором. Крім того, боржник обґрунтовано заперечував проти нарахування штрафних санкцій, що було проігноровано судом апеляційної та касаційної інстанцій. Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису безспірної заборгованості між сторонами спору вже не існувало, хоча поданий стягувачем пакет документів формально відповідав вимогам ЗУ «Про нотаріат».  Тому, ВСУ направляючи  справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції фактично визнав в цьому випадку виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.  

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ справі за № 6-887цс17: З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.