Стаття 14. Залучення коштів фінансовими установами

1. Фінансові установи мають право надавати фінансову послугу із залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню, від необмеженого кола осіб, виключно у випадках, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

2. Фінансові установи також мають право залучати кошти від:

1) учасників, акціонерів, власників істотної участі та афілійованих осіб фінансової установи - у будь-якій формі;

2) інших надавачів фінансових послуг - у формі позики та/або кредиту. Кошти на умовах кредиту залучаються за наявності у надавача фінансових послуг - кредитодавця права на надання фінансової послуги, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 4 цього Закону;

3) міжнародних фінансових організацій - у будь-якій формі;

4) фізичних осіб (крім учасників фінансової установи), вимоги до яких встановлюються Регулятором, та юридичних осіб - у формі безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) або субординованого боргу;

5) будь-яких осіб - шляхом проведення операцій з фінансовими інструментами (крім ощадних сертифікатів банку) відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";

6) будь-яких осіб - шляхом емісії акцій при збільшенні (зменшенні) розміру статутного капіталу акціонерного товариства;

7) Регулятора - у випадках, передбачених законом;

8) будь-яких осіб (у тому числі нерезидентів) - у формі благодійного внеску, пожертви, гранту, фінансової допомоги, технічної допомоги виключно на безповоротній основі та у визначеному законодавством України порядку;

9) в інших випадках - у порядку та спосіб, визначених спеціальним законом.

Визначені цією частиною способи залучення коштів фінансовими установами не вважаються наданням фінансової послуги. Особливості та порядок залучення коштів фінансовими установами встановлюються цим Законом та спеціальними законами.

3. Регулятор має право встановлювати додаткові вимоги до фінансових установ, які здійснюють емісію боргових цінних паперів.

4. Перед залученням коштів від фізичних осіб, визначених пунктом 4 частини другої цієї статті, фінансова установа зобов’язана перевірити відповідність такої фізичної особи ознакам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора. Порушення цієї вимоги є підставою для застосування Регулятором заходів впливу.

5. Фінансова установа зобов’язана ознайомити особу, яка надає фінансування на умовах субординованого боргу, з інформацією про ризики інвестування на умовах субординованого боргу.

6. Спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора можуть визначатися особливості залучення коштів на умовах субординованого боргу та особливості його включення до капіталу фінансової установи.