Принцип правової визначеності: чи може держава змінити цільове призначення землі?

Придбавши на законних підставах земельну ділянку, щодо якої раніше були судові спори стосовно її цільового призначення, нові власники стикнулися із скасуванням державою первинного правовстановлюючого документу.

Наскільки це справедливо,– Європейський суд з прав людини розбирався у справі «Шамати проти Туреччини» (заява № 29115/07), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Ніязі та Нурі Шамати придбали земельну ділянку біля лісу, щодо якої раніше точилися судові спори. Лісова адміністрація намагалася довести колишньому власнику, що його земля знаходиться у лісі та є природоохоронною зоною. Але суд у цій справі став на бік людини, встановивши, що ділянка знаходиться за межами лісу. Таке рішення набуло статус остаточного ще в 1979 році.

Але після зміни власника лісова адміністрація в 2003 році знову відкрила провадження. Тепер підставою для визнання недійсним правовстановлюючого документу був висновок, складений уповноваженим державним органом у 1985 році про те, що земля таки знаходиться в межах лісу.

В кінцевому підсумку в 2007 році суди прийняли рішення на користь лісової адміністрації. Аргументи власників про те, що статус земельної ділянки був визначений в рішенні від 1979 року, сприйняті не були.

Тоді Ніязі та Нурі Шамати звернулися до Євросуду. Посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини заявники стверджували, зокрема, що провадження проти них порушувало принцип правової визначеності.

Суд у Страсбурзі констатував порушення конвенційних гарантій в цій частині та присудив відшкодувати завдану моральну шкоду на суму 6 тис. євро.

Згадайте новину: Адвокат порушує порядок чи суддя має упереджене до нього ставлення? ЄСПЛ нагадав, на чию користь сумніви

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 027 (2020)
21.01.2020

Şamat проти Туреччини (заява № 29115/07)

Заявники, Niyazi Şamat, зараз покійний, і Nuri Şamat, є громадянами Туреччини, які народилися в 1943 та 1946 роках, відповідно, та мешкають( ли) в Стамбулі.

Справа стосувалася суперечки щодо лісових меж.

Протягом періоду між 1982 і 1994 роками заявники придбали частки земельної ділянки в Кемербургазі, Стамбул.

Раніше ця земля була предметом провадження лісової адміністрації та Казначейства проти колишнього власника, які намагалися визнати недійсним документ, що підтверджує його право власності, оскільки земля була розташована всередині Белградського лісу, який був оголошений природоохоронною зоною. Суд у справах земельного кадастру відхилив справу встановивши, що ділянка знаходилася за межами лісу. Рішення стало остаточним в 1979 році.

Проте в 2003 році лісова адміністрація відкрила провадження проти заявників для визнання недійсним документу, що підтверджує їх право власності, та її реєстрації на ім’я Казначейства на основі висновку, зробленого після перевірки кадастру, який був складений в 1985 році і в якому було виявлено, що земля знаходиться в межах лісу.

В кінцевому підсумку в 2007 році суди прийняли рішення на користь лісової адміністрації, оскільки заявники не дотрималися 10-річного крайнього строку для заперечення висновку від 1985 року, зробленого після перевірки кадастру. Вони відхилили аргумент заявників, що статус земельної ділянки був остаточно визначений в рішенні від 1979 року і він не повинен мати ефект res judicata.

Згадайте новину: У разі смерті заявника, що виграв суд, ЄСПЛ має переглянути рішення за правилом 80 регламенту

Посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини заявники стверджували, зокрема, що провадження проти них порушувало принцип правової визначеності.

Порушення статті 6§1 – стосовно принципу правової визначеності під час провадження в цивільному суді Еюп.

Справедлива сатисфакція:6000 євро (EUR) заявникам спільно відшкодування моральної шкоди.

Згадайте новину: Умови правомірного відеоспостереження за ув’язненими назвав ЄСПЛ