1
2
3738
Зміст:
Як каже народна мудрість:
«Добре тому, хто у своєму домі».
Для того, щоб «було добре тому, хто в своєму домі», давайте з'ясуємо за що здійснюється сплата комунальних платежів, яке податкове вирахування за квартиру існує і до якого числа потрібно сплатити податок на нерухомість (майно) і податок на землю.
Відомою є істина: якщо маєш нерухомість, то й заплати за рахунками.
Які ж витрати на утримання нерухомості покладаються на власника?
Про це й говоритимемо, а саме розглянемо:
Об'єктом нерухомості є нерухоме майно (нерухомість), земельні ділянки, а також об'єкти, які розміщені на цій земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхньої зниження ціни або призначення (ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України).
В Україні існує три типи нерухомості: житло, нежитлові приміщення та земля, і правильним буде розглянути об'єктовий статус нерухомості в частині категорії її оподаткування, точні характеристики яких визначено у пп. 14.1.129.1-14.1.129.3 Податкового кодексу України, водночас правовий статус яких також закріплений у Земельному кодексі України, Житловому кодексі Української РСР.
Користуйтеся консультацією: Чи можуть відключити комунальні послуги за несплату і як цьому протистояти
Мабуть, кожна доросла людина у своєму житті, хоч одного разу, здійснювала оплату комунальних платежів за житлово-комунальні послуги, що надаються за користування водопостачанням, газопостачанням тощо за ставкою, встановленою умовами договору.
Відповідно до ч.1 ст.322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Якщо кілька десятків років тому перелік комунальних послуг налічував три-чотири види послуги: водопостачання, газопостачання, електропостачання, послуги тепломережі за централізоване опалення будівель та споруд, то в сучасному житті цей так званий перелік дещо збільшився.
Десь цей перелік комунальних послуг і зменшився (у багатьох будинках та спорудах опалення здійснюється спеціальними автономними пристроями, тим самим не потребуючи послуг тепломережі на постачання централізованого опалення до будівель та споруд).
Але... Перш ніж почати сплачувати той чи інший вид комунальних послуг, комунальне підприємство має зробити постачання цього виду послуги. А для цього власнику (користувачу) приміщення (житлового чи нежитлового) необхідно на законодавчому рівні оформити це постачання того чи іншого виду комунальних послуг. А саме укласти договір про надання комунальних послуг.
Уклавши договір про постачання того чи іншого різновиду комунальних послуг, цей власник (користувач) (житлового чи нежитлового) приміщення одночасно стає споживачем (абонентом) того чи іншого різновиду комунальних послуг, і цим наділяється певними правами і приймає він певні обов'язки.
Тобто між споживачем та постачальником виникають цивільно-правові відносини, які регулюються: Цивільним кодексом України Житловим кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також регламентуються низкою законодавчих актів саме у сфері житлово-комунальних послуг: Кодексом газотранспортної системи, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823, Кодексом газорозподільних систем, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824; Постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Правила постачання природного газу» від 30.09.2005 № 2496, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 природного газу побутовим споживачам, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими ухвалою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, Постановою Кабінету Міністрів України від21.07.2005 року № 630 «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення». Суттєвий перелік підзаконних актів – це своєрідні методики, певні нормативи, стандарти.
Важливо у разі непередбачених обставин на користь споживача може мати місце і Закон України «Про захист прав споживачів». При оформленні зазначеного договору майбутньому споживачеві слід уважно ознайомитись із змістом цього документа та особливу увагу звернути на такі пункти договору як:
Необхідно зважити на те, що споживач має право на включення до договору додаткових умов, передбачених Типовим договором на надання житлово-комунальних послуг, затвердженим Кабінетом Міністрів України. На ознайомлення та погодження договору законодавець надає один місяць. Зазначений договір на надання житлово-комунальних послуг набирає законної сили з моменту його укладання.
Оплата комунальних послуг здійснюється за встановленими тарифами на підставі платіжних документів (це можуть бути як електронні носії, так і розрахункові книжки). Розрахунок за комунальними послугами провадиться щомісяця відповідно до умов, за якими встановлюється крайній термін оплати комунальних послуг, встановлений у договорі на надання житлово-комунальних послуг.
Користувач, так званий Споживач у житловому будинку, сплачує комунальні послуги згідно з тими показаннями, що вказані на індивідуальному приладі обліку, тобто. лічильника, якщо такий є. І за його відсутності, Постачальник використовує загальну тарифікацію комунальної послуги, що постачається з урахуванням існуючих норм і коефіцієнтів.
Про зміну тарифів на надання житлово-комунальних послуг Постачальник повідомляє Споживачу відповідно до Договору про надання житлово-комунальних послуг або в інший доступний для Споживача (абоненту) спосіб.
І в разі несвоєчасної сплати за комунальні послуги Постачальником можуть пред'являтися штрафні санкції до Споживача, аж до стягнення в судовому порядку відповідно до покладання всіх судових витрат на відповідача як боржника (Споживача- абонента).
Якщо ж Споживач як клієнт, має заборгованість за житлово-комунальні послуги і відмовляється добровільно здійснювати оплату або укладати договір на реструктуризацію боргів, то така заборгованість стягується в судовому порядку. Водночас судовий процес може відбуватися у «спрощеному» порядку шляхом видачі судового наказу без виклику сторін відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Судова практика переважно приймає бік Постачальника послуг, оскільки відповідно до законодавства саме на користувачів житла (власників) покладається обов'язок щомісячно вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно займаній площі об'єкта. Так, наприклад, можна розглянути рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15.03.2021 у справі № 753/1288/21, яким розглянувши цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київ водоканал» до Боржника про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, визначив задовольнити такі позовні вимоги. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню; обставини, які спростовують позовні вимоги, судом не встановлено. Тому з огляду на предмет суперечки, наслідки його розгляду, суд вважав за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Відповідно, стороні, на користь якої відбулося рішення, суд присудив, з іншого боку, всі понесені у справі судові витрати. Позивачем у свою чергу при подачі позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2270 гр. 00 коп., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95497522).
Це все інше, розберемо нижче.
Об'єктовий фактор нерухомості, а саме площа та ставка, впливає на розмір суми, який необхідно буде сплатити у вигляді податкового відрахування за ту ж квартиру чи будинок.
Почнемо з того, що Податковий кодекс України, крім житлової нерухомості, використовує поняття "об'єкти нежитлової нерухомості", а не "комерційна нерухомість". Податок на об'єкти нежитлової нерухомості – це обов'язковий платіж, накладається на власників нерухомості залежно від площі об'єкту. Податок на комерційну нерухомість відноситься до місцевих податків, тому рішення про впровадження чи не впровадження та визначення його розміру залишається за органами місцевої влади кожного регіону України.
У кожному регіоні ставку встановлює місцева влада, але важливим є те, що за законом вона не повинна перевищувати 1,5% від мінімальної зарплати. Інформацію про затверджені ставки місцевих податків по місцевості можна дізнатись на офіційному веб-порталі Державної податкової служби.
Так, податок на нерухомість розраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року. Так, за 2020 рік звітний рік у 2021 році оплачували з розрахунку максимально 70,8 гривень за квадратний метр, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на січень 2020 становив 4 723,00 гривень. Оплата у 2022 році за 2021 рік здійснюватиметься максимально у розмірі 90,00 гривень за квадратний метр, оскільки на 1 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати становив 6000,00 гривень. У законопроекті «Про державний бюджет України на 2022 рік» мінімальну заробітну плату запропоновано у розмірі 6500,00 гривень на 1 січня 2022 року. який необхідно буде сплатити у 2023 році тощо.
Податок сплачується за кожен квадратний метр для квартир площею понад 60 кв. метрів та будинків понад 120 кв. метрів. А також для різних типів об'єктів житлової нерухомості понад 180 кв. метрів. Платити податок доведеться за кожен квадратний метр понад цю норму.
Фізичні особи, які сплачують податок на нерухомість на підставі податкового повідомлення-рішення, в якому зазначається сума податку та його орган державної податкової служби надсилає громадянину до 1 липня звітного року відповідно до встановленої форми за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості. Зобов'язання слід сплатити протягом 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення-рішення. Якщо комерційне майно належить юридичним особам, вони мають самостійно розрахувати суму податку на 1 січня звітного року. До 20 лютого декларацію з поквартальною розбивкою річної суми рівними частками слід подати до контролюючого органу за місцем знаходження об'єктів оподаткування.
Комерційна нерухомість, яка не підлягає оподаткуванню
Податковим кодексом України визначено також комерційну нерухомість, яка не підлягає оподаткуванню. До такої нерухомості відносяться об'єкти, що використовуються малим та середнім бізнесом, що здійснюють діяльність у малих архітектурних формах та на ринках. Також не підлягають оподаткуванню будинки промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Однак, всупереч цій нормі існують прецеденти пред'явлення податкових повідомлень, прийнятих за рішенням Державних податкових органів. Так, за аналогією можна взяти до уваги адміністративну справу № 340/3358/21 Кіровоградського окружного адміністративного суду за позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області та Державної казначейської служби України про визнання скасування рішення, визнання дій протиправними, а також стягнення моральної шкоди. Так, суд від 10.08.2021 ухвалив рішення, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення та частково задовольнив позовні вимоги щодо визнання скасування рішення та визнання дій протиправним, а також стягнення моральної шкоди (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98884750).
Крім усього іншого для утримання власності необхідно також сплатити податок за землю, наприклад, якщо ваше житло розміщено на земельній ділянці, про це детальніше нижче.
Податок за землю сплачується у поточному році за попередній рік. Його мають сплачувати власники земельних ділянок та паїв, у тому числі й постійні землекористувачі, а саме фізичні та юридичні особи (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України, ст. 269.1 цього ж кодексу).
Пільги з оплати податку на землю за земельним податком, що сплачується на відповідній території, і навіть розмір як така ставка сплати податку на землю, встановлюється органами місцевого самоврядування самостійно. Відповідні рішення мають бути оприлюднені та, як правило, бути доступними на сайтах відповідних органів або на сайті Державної податкової служби України. Пільги зі сплати земельного податку передбачаються у ст. 281 таки Податкового кодексу України. Так, від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої та другої групи; фізичні особи, які виховують трьох та більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту»; фізичні особи, які визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати інші пільги.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності на земельну ділянку, а у разі припинення права власності чи користування земельний податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності у поточному році. Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення-рішення. Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, якщо контролюючий орган не направив (Не вручив) це податкове повідомлення-рішення у встановлені строки (ст. 287 Податкового кодексу України).
У суперечках про стягнення податку за землю суди виходять з того, що фактичний користувач земельної ділянки повинен заплатити за користування нею, у тому числі з урахуванням нерозривності нерухомості із земельною ділянкою, на якій вона розташована і на прикладі, можливо, розглянути таку правову позицію. Певна фізична чи юридична особа набула права власності на будинок або його частину, розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно, з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, покладається на особу, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду. http://reyestr.court.gov.ua/Review/87268430.
З урахуванням вищевикладеного будьте уважні, пильні та законослухняні, а у разі порушення ваших інтересів, відстоюйте їх і не піддавайтеся беззаконню.
Якщо Вам потрібна послуга фахівця, скористайтесь сервісом "Тендер на юридичну послугу" від юридичного ресурсу Протокол.
Автор консультації: Олександр Островський
Джерело: юридичний ресурс Протокол
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
729
Коментарі:
0
Переглядів:
658
Коментарі:
0
Переглядів:
293
Коментарі:
0
Переглядів:
779
Коментарі:
0
Переглядів:
865
Коментарі:
0
Переглядів:
2683
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
А если ФЛ на протяжении нескольких лет не вручается налоговое уведомление-решение по оплате земельного налога, то как быть этому ф. лицу в этом случае?
Плательщиками земельного налога являются собственники земельных участков, земельных долей (паев) и землепользователи. Объектами налогообложения есть земельные участки, которые являются собственностью налогоплательщика собственности или же в его пользовании, в том числе и земельные доли (паи) которые находятся в собственности налогоплательщиков (ст. ст. 269, 270 Налогового кодекса Украины). В соответствие с п.286.5 ст. 286 Налогового кодекса Украины, начисление физическим лицам земельного налога осуществляется контролирующими органами, они в свою очередь выдают плательщику до 01 июля текущего года налоговое уведомление-решение о внесении налога по форме, установленной в порядке, определенном ст. 58 этого Налогового кодекса Украины. При том налог уплачивается в течение 60 дней со дня вручения налогового уведомления-решения согласно п. 287.5 ст. 287 Налогового кодекса. При этом налоговое уведомление-решение считается направленным (врученным) физическому лицу, если оно: вручено ему лично или его представителю; направлено по адресу по месту жительства или последнему известному местонахождению физического лица с уведомлением о вручении или в порядке, определенном п. 42.4 НКУ. В то же время, если такое уведомление-решение направляется по почте, то случается, что такое уведомление не доходит до адресата. Иногда вручить налоговое уведомление-решение почта не может по вине контролеров (из-за ошибки, допущенной при оформлении уведомления-решения. Тогда налоговое уведомление-решение считается не врученным налогоплательщику. Соответственно, если вам не поступило уведомление-решение по этим причинам, то волноваться не стоит, поскольку налоговые обязательства считаются несогласованными. Однако, если плательщик отсутствует по фактическому месту проживания, тогда налоговики считают, что они вручили вам уведомление-решение и дата обозначается в день зафиксированный почтовой службой в уведомлении о вручении в котором же и обозначается основания не вручения. Так, при неполучении уведомления-решения за физическим лицом уже числится к уплате сумма налога на землю, которую следует уплатить в установленный срок (в течение 60 дней со дня получения решения) .Это уже будет судебный спор оспаривания при наличии доказательственной базы. Удостовериться в наличии/отсутствии начисления налога возможно обратиться самому в контролирующий орган по месту проживания (регистрации) с заявлением в письменном виде. В случае наличия если вам налог был начислен, то, как утверждают контролеры, после такого обращения вам будет выдано соответствующее уведомление-решение с рассчитанной суммой налога к уплате. При не желании обращаться к контролерам напрямую, узнать о начислении налога на землю возможно через электронный сервис «Электронный кабинет плательщика» http://cabinet.sfs.gov.ua на официальном веб-портале ГФС с помощь цифровой подписи. В разделе сервиса «Состояние расчетов с бюджетом» выяснить, были ли вам начислены налоговые обязательства по налогу на землю. При этом, появляется возможность произвести оплату через платёжную систему.