Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., −

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (далі - Товариство) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 15 жовтня 2013 року № 667 «Про відмову приватному акціонерному товариству «МТС Україна» в продовженні строку дії ліцензії» (далі - рішення № 667), зобов'язати Комісію прийняти рішення про продовження Товариству з 4 грудня 2013 року строку дії ліцензії серії АВ № 546035 від 12 липня

2010 року на строк не менше 5 років, оформити вказане рішення на бланку ліцензії та видати Товариству належним чином оформлену ліцензію.

Суди встановили, що 17 червня 2010 року Комісія видала Товариству ліцензію серії АВ № 546035 (переоформлена ліцензія від 29 грудня 2004 року серії АА № 720189). Вид господарської діяльності, що ліцензовано, - будівництво і технічне обслуговування мереж зв'язку з рухомими об'єктами та надання послуг з їх використанням на території України. Строк дії ліцензії встановлено до 3 грудня 2013 року.

Особливими умовами ліцензії передбачено: «ця ліцензія дає право Ліцензіату розробляти, споруджувати, володіти та експлуатувати мережі стільникового зв'язку загального користування NMT450, Нордик стандарт, GSM-900, PSN, DCS-1800 та надавати відповідні послуги зв'язку».

10 жовтня 2013 року Товариство звернулося до Комісії з заявою про продовження строку дії ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг мобільного зв'язку, в якій просило продовжити строк дії ліцензії серії АВ № 546035, виданої Товариству згідно з рішенням від 17 червня 2010 року № 267.

Рішенням № 667 Товариству відмовлено у продовженні строку дії ліцензії.

Зазначене рішення мотивовано тим, що вказаний у ліцензії серії АВ № 546035 вид господарської діяльності не відповідає видам діяльності, визначеним у статті 42 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації»

(далі - Закон № 1280-IV) та відсутній у переліку видів діяльності, що ліцензуються відповідно до цього Закону.

Комісія рекомендувала Товариству для подальшого здійснення діяльності у сфері телекомунікацій звернутися до Комісії в порядку, встановленому статтею 45 Закону

№ 1280-IV, із заявою про отримання ліцензії на здійснення видів діяльності у сфері телекомунікацій, що визначені частиною сьомою статті 42 цього Закону.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 листопада

2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 22 січня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував і прийняв нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеною постановою касаційного суду, Товариство звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд цієї постанови з підстави, передбаченої частиною першою пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що, на його думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року та прийняти нове рішення, яке буде містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року, 27 травня та 25 червня 2014 року

(справи №№ К/9991/64002/12, К/800/66879/13, К/800/56096/13 відповідно), які, на думку Товариства, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 квітня 2015 року допустив зазначену справу до провадження Верховного Суду України.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що вид діяльності, зазначений у ліцензії від 12 липня 2010 року, не ліцензується відповідно до Закону № 1280-IV. Суд зазначив, що вказана ліцензія передбачає, зокрема, будівництво мереж зв'язку з рухомими об'єктами та спорудження мереж стільникового зв'язку загального користування, що не відповідає переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню згідно з частиною сьомою статті 42 Закону

№ 1280-IV. У зв'язку із цим та оскільки відповідно до частини восьмої статті 49 зазначеного Закону процедура продовження терміну дії ліцензії застосовується тільки до тих видів діяльності, які ліцензуються відповідно до цього Закону, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав підстав застосовувати процедуру продовження терміну дії ліцензії Товариства від 12 липня 2010 року, у якій зазначені види діяльності, що не підлягають ліцензуванню згідно з Законом № 1280-IV.

Натомість у рішеннях, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що здійснення позивачами діяльності з надання послуг комутованого зв'язку із застосуванням, зокрема, стаціонарного обладнання відповідає такому виду діяльності, як надання послуг фіксованого зв'язку, як це визначено Законом № 1280-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_27/pravo1/T031280.html?pravo=1>. А оскільки позивач здійснює діяльність у сфері телекомунікацій (надає послуги телефонного зв'язку), яка підлягала ліцензуванню відповідно до Закону України від 16 травня 1995 року

№ 160/95-ВР «Про зв'язок» (далі - Закон № 160/95-ВР), та підлягає ліцензуванню відповідно до вимог Закону № 1280-IV, строк дії ліцензії на її здійснення мав бути продовжений відповідачем у порядку, встановленому статтею 49 Закону № 1280-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_01_08/pravo1/T031280.html?pravo=1>.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

23 грудня 2003 року набрав чинності Закон № 1280-IV, який встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у цій діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Відповідно до частини першої статті 42 цього ж Закону діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках - також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Ліцензія - це документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання на здійснення зазначеного в ньому виду діяльності у сфері телекомунікацій протягом визначеного строку на конкретних територіях з виконанням ліцензійних умов (стаття 1 Закону

№ 1280-IV).

Відповідно до частини сьомої статті 42 Закону № 1280-IV ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій: надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Тобто, зазначеною нормою Закону розмежовано види діяльності у сфері телекомунікацій, зокрема, з надання послуг фіксованого та рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку.

За правилами частини четвертої статті 44 Закону № 1280-IV Комісії надано право включати до ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій для окремих операторів особливі умови.

Згідно із пунктом 6 Прикінцевих положень зазначеного Закону ліцензії на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та дозволи на використання номерного ресурсу, які були видані до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом визначеного в них терміну.

Процедура продовження строку дії ліцензії визначена статтею 49 Закону

№ 1280-IV, відповідно до частини першої якої у разі якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати зазначений у ліцензії вид діяльності у сфері телекомунікацій після закінчення строку її дії, він повинен не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку дії ліцензії звернутися до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, із заявою про продовження строку її дії в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону. При цьому частиною восьмою цієї статті встановлено, що така процедура застосовується тільки до тих видів діяльності, які ліцензуються відповідно до зазначеного Закону. А за правилами частини п'ятої вказаної норми Закону Комісії надано право при продовженні строку дії ліцензії вносити зміни до особливих умов цієї ліцензії.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що Комісія 17 червня 2010 року видала Товариству ліцензію серії АВ № 546035 (переоформлена ліцензія від 29 грудня 2004 року серії АА № 720189), строк дії якої у жовтні 2010 року Товариство просило продовжити. У цій ліцензії зазначений вид господарської діяльності (будівництво і технічне обслуговування мереж зв'язку з рухомими об'єктами та надання послуг з їх використанням на території України), який ліцензовано відповідно до Закону

№ 160/95-ВР.

За таких обставин, проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що частина виду діяльності, яка зазначена в оспорюваній ліцензії, зокрема надання послуг з використанням мереж зв'язку з рухомими об'єктами і їх технічне обслуговування, відповідає виду діяльності у сфері телекомунікацій, передбаченому пунктом 3 частини сьомої статті 42 Закону № 1280-IV (надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку), який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 1280-IV. А відтак висновок суду касаційної інстанції про відсутність у Комісії підстав застосовувати процедуру продовження терміну дії ліцензії Товариства, оскільки зазначений в ній вид діяльності не підлягає ліцензуванню згідно із Законом

№ 1280-IV, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Вирішуючи спір, суди також не звернули увагу, що частиною першою статті 49 Закону № 1280-IV встановлений строк звернення до Комісії із заявою про продовження терміну дії ліцензії, який не може перевищувати чотири місяці до закінчення строку дії ліцензії. Проте з огляду на те, що строк дії ліцензії, щодо якої виник спір, визначений до

3 грудня 2013 року, Товариство всупереч цій вимозі звернулося до Комісії лише

10 жовтня 2013 року.

Крім цього, колегія суддів наголошує, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року підлягає скасуванню, з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIIІ «Про забезпечення права на справедливий

суд», статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву акціонерного товариства «МТС Україна» задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді:О.Ф. Волков О.А. КороткихМ.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький