ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Генеральної прокуратури України - Гудзя О.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до прокуратури Одеської області (далі - Прокуратура) про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення грошової допомоги,

в с т а н о в и л а:

У липні 2006 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до Прокуратури, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплату йому грошової допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором у загальному розмірі 8822 грн 30 коп.; визнати протиправними дії Прокуратури щодо відмови у виплаті йому цієї грошової допомоги; зобов'язати Прокуратуру виплатити йому зазначену грошову допомогу; зобов'язати Прокуратуру відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 31 березня 2011 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Прокуратури щодо відмови у виплаті ОСОБА_11 грошової допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором в загальному розмірі 8822 грн 30 коп.; зобов'язав Прокуратуру виплатити позивачу зазначену грошову допомогу; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року скасував та прийняв нову, якою позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Прокуратури щодо невиплати ОСОБА_11 грошової допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором в загальному розмірі 8822 грн 30 коп. до його звернення; визнав протиправними дії Прокуратури щодо відмови ОСОБА_11 у виплаті зазначеної грошової допомоги; зобов'язав Прокуратуру виплатити ОСОБА_11 цю грошову допомогу; постановив стягнути на користь ОСОБА_11 з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 жовтня 2014 року залишив без змін постанови Одеського окружного адміністративного суду України від 31 березня 2011 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року.

У своєму рішенні касаційний суд зазначив, що за змістом частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1789-ХІІ) виплата одноразової грошової допомоги можлива за умови звільнення працівників з роботи в органах прокуратури у зв'язку із виходом на пенсію за вислугу років чи по інвалідності. Оскільки позивач працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах до виходу на пенсію 10 років 00 місяців 11 днів, то наділений правом отримати грошову допомогу, визначену вказаною нормою Закону.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Прокуратура звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ. На обґрунтування заяви додала копії рішень Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2007 року, 29 червня 2009 року, 21 листопада 2013 року (справи №№ К-6027/06, К-13270/07, К/9991/4312/11 відповідно), у яких касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов протилежного висновку та зазначив, що чинним законодавством не передбачено право на повторне отримання грошової допомоги за вислугу років та відповідно до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону 1789-ХІІ грошова допомога виплачується лише при звільненні працівника на пенсію.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих урегульовано Законом № 1789-ХІІ.

Указом Президента України від 2 червня 1995 року № 414/95 «Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури» (був чинним на час виникнення спірних відносин) встановлено, що працівникам цих органів, які мають класні чини, у разі виходу на пенсію за вислугу років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі десяти місячних посадових окладів.

Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-III «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» викладено в новій редакції статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ, частиною п'ятнадцятою якої встановлено, що прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугу років або по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Наведені норми права містять таку обов'язкову умову виплати грошової допомоги працівникам органів прокуратури, як вихід на пенсію за вислугу років. Перерахунок допомоги працівникам, які були звільнені із зазначеної підстави та отримали грошову допомогу, але пізніше прийняті на роботу в органи прокуратури, неможливий, оскільки наступне звільнення їх з роботи не може бути пов'язане з виходом на пенсію за вислугу років.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: обов'язковою умовою виплати одноразової грошової допомоги, встановленої частиною п'ятнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, є вихід працівника на пенсію за вислугу років.

Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволені вимоги позивача, не звернув уваги на положення статті 50-1 вказаного Закону щодо зазначеної умови виплати грошової допомоги працівникам органів прокуратури.

Суди встановили, що наказом прокурора Одеської області від 7 червня 2004 року ОСОБА_11 було звільнено з органів прокуратури з 12 червня 2004 року за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, а не у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, його постанова підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву прокуратури Одеської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький