П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., -

за участю представників:державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» - Хлопка В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - ДП «Миколаївський морський торговельний порт») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 916/1263/15-г за позовом ДП «Миколаївський морський торговельний порт» до державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (далі - ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів») про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

Суб'єкт права на звернення до Верховного Суду України порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 916/1263/15-г із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25 травня 2015 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року і постанову Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким поновити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У заяві про перегляд постанови ДП «Миколаївський морський торговельний порт» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень пункту 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини п'ятої статті 267 ЦК внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви ДП «Миколаївський морський торговельний порт» надано копії постанов Вищого господарського суду України від 21 вересня 2015 року у справі № 916/1260/15-г, від 27 жовтня 2015 року у справі № 916/1258/15-г, від 01 грудня 2015 року у справі № 916/1264/15-г, в яких суд касаційної інстанції, на думку суб'єкта звернення, по-іншому застосував зазначені норми матеріального права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову є вимога про стягнення суми боргу.

ДП «Миколаївський морський торговельний порт» зазначило, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним 19 жовтня 1998 року між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» та приватним підприємством «МТН» (далі - ПП «МТН») договором постачання паливно-мастильних матеріалів № МП-10-98 (далі - договір постачання) та договором поруки № 080805/4, укладеним 08 серпня 2005 року між відповідачем, ПП «МТН» і державним підприємством «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» (далі - ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»), правонаступником якого відповідно до пункту 2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 серпня 2008 року № 972 та статуту позивача, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01 березня 2009 року № 264, є ДП «Миколаївський морський торговельний порт».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25 травня 2015 року, залишеним без змін постановою Одеської апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року зазначені судові рішення залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

У постановах від 21 вересня 2015 року у справі № 916/1260/15-г, від 27 жовтня 2015 року у справі № 916/1258/15-г, від 01 грудня 2015 року у справі № 916/1264/15-г Вищий господарський суд України, на думку заявника, дійшов протилежного висновку про застосування норм матеріального права, які регулюють правовідносини позовної давності.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

При вирішенні справи судами встановлено, що 22 липня 2005 року між ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» (замовник) і ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» (підрядник) укладено договір № 21СП-116/220705 на проведення днопоглиблювальних робіт з реконструкції підхідного каналу ДП «ДБМТП» (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався виконати днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт», а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до проектної документації, виданого позивачем технічного завдання та згідно з умовами договору.

З метою забезпечення своєчасного виконання днопоглиблювальних робіт з реконструкції підхідного каналу ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» виступило поручителем відповідно до кількох тристоронніх договорів поруки.

08 серпня 2005 року ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт», ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» і ПП «МТН» укладено договір поруки № 080805/4 у забезпечення виконання зобов'язань за договором постачання.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» зобов'язалося відповідати перед ПП «МТН» за виконання зобов'язань ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» за договором постачання у разі невиконання або неналежного виконання ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» цих зобов'язань.

На підставі договору постачання ПП «МТН» поставило відповідачеві за заявками дизельне паливо та мастильні матеріали на суму 2 241 178,76 грн, отримані ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» без будь-яких зауважень щодо якості, вартості та кількості отриманого товару. При цьому відповідач наведеного факту не заперечує.

Відповідач за поставлене дизельне паливо та мастильні матеріали не розрахувався, у зв'язку з чим на виконання взятих на себе зобов'язань ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт» оплатило дизельне паливо та мастильні матеріали, отримані ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» від ПП «МТН», у сумі 2 241 178,76 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 3.9 договору поруки до ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт», яке виконало зобов'язання ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», перейшли права ПП «МТП» з сплати відповідачем 2 241 178,76 грн за отримане дизельне паливо та мастильні матеріали.

Зазначену заборгованість погашено частково, в сумі 1 916 425,31 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» за виконані роботи за Договором, що підтверджується актом звірк взаємних розрахунків від 07 лютого 2006 року.

Таким чином, заборгованість ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» за отримані від ПП «МТН» дизельне паливо та мастильні матеріали становить 324 753, 45 грн.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями статей 263, 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється.

Так, відповідно до частини першої статті 264 ЦК визначено, що позовна давність переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як встановлено судами, 07 лютого 2006 року відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким визнано борг перед позивачем у сумі 324 753,45 грн, тому із цієї дати відбулося переривання позовної давності, а її перебіг почався заново.

Перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК).

Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19 січня 2013 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як установлено судами, ухвалою господарського суду Одеської області від 23 січня 2008 року порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04 серпня 2009 року у газеті «Урядовий кур'єр» № 139 (4045) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03 червня 2010 року у справі № 2/6-08-285 ДП «Миколаївський морський торговельний порт» визнано кредитором ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» з грошовими вимогами до боржника у сумі 429 372,94 грн, до якої увійшла і сума основного боргу в розмірі 324 753,45 грн за договором поруки.

Таким чином, зазначеною ухвалою визнано кредиторські вимоги ДП «Миколаївський морський торговельний порт», що є підтвердженням існування заборгованості, яка мала бути погашена в порядку та черговості, визначених законодавством.

Однак ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 листопада 2014 року провадження у справі про банкрутство ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» припинено, припинено також і дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ця ухвала набрала законної сили 29 грудня 2014 року після її апеляційного перегляду.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся з позовом про стягнення з ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів» основного боргу та пені в розмірі 30 284,59 грн до Господарського суду Одеської області 23 березня 2015 року.

Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суди зазначених обставин належним чином не дослідили.

Крім того не відповідає положенням статті 267 ЦК висновок суду касаційної інстанції про неможливість поновлення позовної давності.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини у справі не встановлено, а відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, то справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 11125 ГПК.

Ураховуючи наведене, заява ДП «Миколаївський морський торговельний порт» підлягає частковому задоволенню, а всі постановлені у справі судові рішення - скасуванню з передачею справи на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Керуючись статтями 11114, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 16 лютого 2016 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 липня 2015 року, рішення Господарського суду Одеської області від 25 травня 2015 року скасувати.

Справу № 916/1263/15-г передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: І.С. Берднік Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.І. Потильчак А.А. Ємець І.Б. Шицький