П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., - Ємця А.А.,

за участю представників:

позивача - Автуєвич Н.В.,

відповідача - Сомик Т.В.,

третьої особи - ОСОБА_13, ОСОБА_10, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 911/1707/15 за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (далі - ПОСП «Сидори») до головного управління Держземагентства у Київській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_11, про визнання наказів незаконними та їх скасування,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ПОСП «Сидори» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у порушення його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк наказами головного управління Держземагентства у Київській області спірні земельні ділянки надано в оренду ОСОБА_11 При цьому не було проведено земельних торгів, не враховано позицію сільської ради щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній або комунальній власності, та не перевірено наявність у ОСОБА_11 відповідного досвіду роботи та намірів ведення фермерського господарства. ПОСП «Сидори» просило визнати незаконними та скасувати накази головного управління Держземагенства у Київській області від 16 березня 2015 року № 10-2144/15-15-сг і № 10-2142/15-15-сг.

Головне управління Держземагенства у Київській області проти позову заперечувало, посилаючись на те, що позивачем порушено строки на поновлення (продовження) договору оренди; законодавством не передбачено автоматичного продовження договору оренди земельної ділянки за відсутності письмових заперечень з боку орендодавця; права на земельні ділянки, які передаються громадянам для ведення фермерського господарства, не підлягають продажу на земельних торгах.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 3 лютого 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано незаконними та скасовано накази головного управління Держземагенства у Київській області від 16 березня 2015 року № 10-2144/15-15-сг та № 10-2142/15-15-сг.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ОСОБА_11 просить скасувати постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 29 липня 2015 року у справі № 914/4451/14, від 24 червня 2015 року у справі № 924/1276/13, від 11 червня 2014 року у справі № 924/1490/13, від 27 травня 2015 року у справі № 924/1676/14.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 1 квітня 2011 року головою Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Білоцерківська РДА) прийнято розпорядження № 210 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ПОСП «Сидори» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області».

За змістом п. 2 цього розпорядження ПОСП «Сидори» надано в оренду земельні ділянки загальною площею 133,0000 га.

Згідно зі схемою розміщення земельних ділянок, що відводяться в оренду ПОСП «Сидори», та кадастровими планами від 22 вересня 2010 року зазначена земельна ділянка складається з двох ділянок площею 71,0916 га і 61,9084 га.

14 червня 2011 року між Білоцерківською РДА (орендодавець) і ПОСП «Сидори» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 52, який зареєстровано управлінням Держкомзему Білоцерківського району Київської області 24 січня 2012 року за № 322040004002284.

Згідно з п.п. 1.1, 2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 133,0000 га, що перебуває у державній власності та розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 3.1 договір укладено на термін до затвердження порядку проведення земельних торгів, але не більше одного року, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

26 грудня 2012 року, тобто з пропуском двомісячного строку, ПОСП «Сидори» звернулося до Білоцерківської РДА із заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.

25 січня 2013 року Білоцерківська РДА надала відповідь, що згідно з п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588970/ed_2015_07_01/pravo1/T012768.html?pravo=1> (далі - ЗК) передачу земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб здійснює Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а саме - управління земельних ресурсів у Білоцерківському районі.

5 лютого 2013 року ПОСП «Сидори» звернулося до управління Держкомзему Білоцерківського району в Київській області із заявою про надання дозволу на продовження договору оренди земельної ділянки.

14 березня 2013 року відділ Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області повідомив ПОСП «Сидори», що дозвіл на розробку проекту землеустрою надає головне управління Держземагентства в Київській області.

24 грудня 2013 року ПОСП «Сидори» звернулося до головного управління Держземагентства в Київській області з клопотанням про продовження на 10 років дії договору оренди земельної ділянки № 52 (земельні ділянки площею 71,0916 га, кадастровий номер 3220486000:04:004:0017 та 61,9084 га, кадастровий номер 3220486000:04:003:0001, розташовані на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області).

31 грудня 2013 року № 08-03/13247 головне управління Держземагентства в Київській області повідомило позивача про виявлені недоліки у наданій документації та рекомендувало ПОСП «Сидори» виконати вимоги ст. 15 Закону України «Про оренду землі» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778725/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1> (надати документи, які згідно із законом є невід'ємною частиною договору оренди землі) і звернутися до головного управління Держземагентства в Київській області повторно.

Факт отримання цього листа ПОСП «Сидори» заперечує.

Разом із тим 29 листопада 2013 року спірні земельні ділянки зі зміненими кадастровими номерами та зміненою площею передано ОСОБА_12 для ведення фермерського господарства на підставі двох договорів оренди, зареєстрованих у реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2013 року, а саме: площею 64,4776 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та 82,1223 га (кадастровий номер НОМЕР_3), розташовані на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з терміном дії до 29 листопада 2034 року. 19 лютого 2015 року за взаємною згодою сторін зазначені договори оренди було розірвано.

20 червня 2014 року Головне управління Держземагентсва у Київській області на запит ПОСП «Сидори» повідомило, що підстав для відмови ОСОБА_12 у видачі наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не було.

9 лютого 2015 року ОСОБА_11 звернувся до головного управління Держземагентства в Київській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 82,1223 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та 64,4776 га (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованих на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, терміном на 49 років для ведення фермерського господарства.

23 лютого 2015 року управлінням Держземагентства в Київській області видано накази № 10-1439/15-15-сг та № 10-1440/15-15-сг, якими ОСОБА_11 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок.

При цьому Сидорівська сільська рада погодила два акти перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон. Ці акти є додатками технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

16 березня 2015 року головним управлінням Держземагентства в Київській області видано спірні накази № 10-2142/15-15-сг та № 10-2144/15-15-сг, якими ОСОБА_11 надано в оренду земельні ділянки площею 82,1223 га (кадастровий номер НОМЕР_3) та 64,4776 га (кадастровий номер НОМЕР_2), розташовані на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На підтвердження наявності досвіду роботи та відповідної освіти в галузі сільського господарства ОСОБА_11 надав диплом бакалавра за напрямом підготовки «зооінженер», диплом кандидата сільськогосподарських наук, диплом доктора сільськогосподарських наук за напрямом підготовки «технологія виробництва продуктів тваринництва» і трудову книжку, що підтверджує досвід роботи в сільському господарстві.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що:

- 19 серпня 2012 року набрали чинності зміни до ст.ст. 135-139 ЗК, якими законодавчо врегульовано порядок проведення земельних торгів (аукціонів). З цієї дати тимчасові договори оренди земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, укладені з районними державними адміністраціями до врегулювання процедури проведення земельних торгів (аукціонів), втратили свою чинність. Із цих же причин неможлива як зміна умов тимчасових договорів, так і їх поновлення;

- статтею 33 Закону України «Про оренду землі» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1> не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі. Реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки у разі відсутності заперечень можлива лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі. Твердження ПОСП «Сидори» про відсутність письмових заперечень головного управління Держземагентства в Київській області протягом одного місяця після закінчення дії договору та автоматичне продовження договору оренди земельної ділянки відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1> безпідставні;

- на час звернення ПОСП «Сидори» з клопотанням до головного управління Держземагентства в Київській області про продовження терміну дії договору оренди земельні ділянки вже перебували в оренді ОСОБА_12 ПОСП «Сидори» не надало доказів користування земельними ділянками у 2014 році;

- передбачені ч. 3 ст. 123 ЗК підстави для відмови у передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_11 відсутні; надання цих земельних ділянок відбулося із дотриманням вимог ч. 2 ст. 123, ст.ст. 124, 134 ЗК, права на земельні ділянки (оренда) не підлягають продажу на земельних торгах у разі їх передачі громадянам для ведення фермерського господарства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що:

- головне управління Дерземагентства у Київській області не вжило заходів щодо узгодження із ПОСП «Сидори» істотних умов додаткової угоди до договору оренди землі, не надало обґрунтованих заперечень, не призупинило процедуру оформлення спірних земельних ділянок в оренду до узгодження із позивачем істотних умов договору;

- позивач до спливу строку дії договору оренди земельної ділянки повідомив орендодавця про свій намір продовжити орендне користування та продовжив користуватися землею після закінчення строку дії договору; відповідач у встановлений строк свої заперечення щодо такого землекористування не висловив, заперечень проти поновлення договору не надіслав; разом із тим прийнято рішення про надання спірних земельних ділянок іншому землекористувачеві, який не запропонував кращих умов землекористування. Зазначене свідчить про те, що переважне право орендаря ПОСП «Сидори» на укладення договору оренди землі, передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не припинилося.

Водночас у наданій для порівняння постанові у справі № 924/1676/14 за позовом про визнання недійсним наказів головного управління Держземагентства у Хмельницькій області суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду, яким у задоволенні позову відмовлено на тій підставі, що позивач не реалізував передбачене ст. 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки з огляду на обставини справи таке поновлення передбачалося за умови виконання розпорядження орендодавця та дотримання вимог ч. 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: виготовлення технічної документації із землеустрою та документації про нормативну грошову оцінку, тобто узгодження нових істотних умов договору оренди землі.

У наданій для порівняння постанові у справі № 924/1490/13 за позовом про визнання права на поновлення договору оренди землі на той самий строк і зобов'язання поновити договір оренди землі, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Позивач звернувся до відповідача з клопотанням про внесення змін до укладеного між ними договору оренди землі в частині зменшення площі орендованої землі. За таких обставин поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які було визначено цим договором, у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не вбачається можливим, оскільки істотною умовою договору оренди землі є площа орендованої ділянки, яка змінилася.

У наданій для порівняння постанові у справі № 924/1276/13 за позовом про визнання права на поновлення договору та зобов'язання поновити договір оренди земельної ділянки, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що відсутні правові підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, станом на день прийняття судового рішення, як в порядку, врегульованому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1>» (у відповідній редакції), так і в порядку та з підстав, визначених ч. 6 вказаної норми Закону. Позивач не виконав вимог ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1>», не повідомив своєчасно орендодавця про намір скористатися переважним правом, крім того площа (відтак, і межі) орендованої земельної ділянки змінилася, що зумовлює застосування до спірних правовідносин положень ч. 10 ст. 33 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1>». Позивачем не дотримано порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1>», що унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1>» та пролонгацію дії договору на попередніх умовах з моменту прийняття судового рішення за доведеної документально необхідності зміни меж орендованої земельної ділянки (клопотання позивача про зменшення площі орендованої землі з огляду на витребування паїв).

У наданій для порівняння постанові у справі № 914/4451/14 за позовом про визнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди землі поновленим, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції виходив із того, що:

- для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1>» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення;

- для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778659/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1>», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, аналогічний за змістом наведеному у наданій для порівняння постанові у справі № 914/4451/14.

Зазначене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Цивільний кодекс України (далі - ЦК) передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч. 1 ст. 764 ЦК України і ч. 1 ст. 777 цього Кодексу.

Так, за змістом положень ч. 1 ст. 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка конкретизує порядок такої пролонгації.

За змістом вказаної норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Таким чином, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у ч. 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в ч. 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Всупереч зазначеним вимогам закону у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який позов задовольнив, проте відповідних юридичних фактів не встановив, оскільки ПОСП «Сидори» з порушенням встановленого договором двомісячного строку до закінчення дії договору звернулося до орендодавця із заявою про продовження строку його дії, проект додаткової угоди не надало. При цьому порушення переважного права орендаря ПОСП «Сидори» на поновлення договору оренди суд не констатував, а всупереч закону дійшов висновку про те, що переважне право не припинилося.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

У справі, що розглядається, на момент звернення ПОСП «Сидори» до відповідача про продовження дії договору оренди спірні земельні ділянки перебували в оренді фермера ОСОБА_12, що було встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом.

Крім того, Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 1 січня 2013 року, внесено зміни до ЗК.

Так, відповідно до ст. 122 ЗК повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності покладено на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Статтею 123 визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Згідно з ч.ч. 2, 3 цієї статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 ЗК земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

19 серпня 2012 року набрав чинності Закон України від 5 липня 2012 року № 5077-VI «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону», яким викладено у новій редакції ст.ст. 135-139 ЗК та врегульовано порядок проведення земельних торгів (аукціонів).

Таким чином, у справі, що розглядається, ураховуючи умови спірного договору оренди, укладеного між ПОСП «Сидори» та Білоцерківською РДА, щодо строку його дії, який пов'язано із затвердженням порядку проведення земельних торгів, та набрання 19 серпня 2012 року чинності законом, яким врегульовано порядок проведення таких торгів, можна дійти висновку про неможливість зміни його умов та/або поновлення у порядку, встановленому ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору. Зміна такої умови договору тягне за собою наслідки, передбачені ч. 10 ст. 33 цього Закону, якою установлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Тобто зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, що відбулося в справі, яка розглядається, після укладення договору оренди земельних ділянок з ПОСП «Сидори», унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ч.ч. 1, 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Частиною 3 ст. 123 ЗК визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У справі, що розглядається, суд не встановив підстав для відмови ОСОБА_11 у наданні в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання за ПОСП «Сидори» переважного права на поновлення договору оренди та поновлення його на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відсутні, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й касаційний суд, було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, постанови апеляційного та касаційного суду підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з квитанцією від 9 березня 2016 року № 19634287 ОСОБА_11 сплачено судовий збір у розмірі 3 582,80 грн за подання заяви про перегляд рішень господарських судів Верховним Судом України.

Таким чином, із ПОСП «Сидори» підлягають стягненню на користь ОСОБА_11 судові витрати у розмірі 3 582,80 грн.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_11 про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 911/1707/15 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 3 лютого 2016 року скасувати, рішення Господарського суду Київської області від 22 червня 2015 року залишити в силі.

Стягнути з приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» (код - 32638083) на користь ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 3 582,80 грн (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні 80 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:В.П. Барбара І.С. Берднік А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак